Виникнення страхового запасу обумовлено порушенням у постачаннях матеріалу з боку постачальника. У випадку якщо це порушення зв'язане з транспортною організацією, створюється транспортний запас, що включає ті оборотні фонди, що відволікаються з дня оплати рахунка постачальника і до прибуття вантажу на склад. Транспортний запас розраховується так само, як і страховий запас:

ТРЗ = Rдоб (Jф – Jпл) 0,5 , (1.6)

де ТРЗ– транспортний запас.

Величина сезонних запасів встановлюється за даними про фактичні умови надходження і потреби матеріалів.

У такий спосіб норма запасу конкретного матеріалу визначається по формулі:

Н = ТЗ + СЗ + ПЗ, (1.7)

де Н – сукупна норма запасу матеріалу;

ПЗ – норма підготовчого запасу;

Метод техніко-економічних розрахунків дозволяє досить точно визначати необхідний розмір запасів, однак трудомісткість його велика.

Суть економіко-математичних методів нормування запасів полягає в наступному.

Попит на товари або продукцію найчастіше являє собою випадковий процес, що може бути описаний методами математичної статистики. Одним з найбільш простих економіко-математичних методів визначення розміру запасу є метод екстраполяції (згладжування), що дозволяє перенести темпи, що склалися в утворенні запасів у минулому, на майбутнє. Наприклад, маючи інформацію про розмір запасів за минулі чотири періоди, на основі методу екстраполяції можна визначити розмір запасів на майбутній період по формулі[4, с. 190]:

Y5 = 0,5 (2 Y4 + Y3 Y1), (1.8)

де Y1, Y3, Y4 рівні запасу (у сумі, днях або відсотках до обороту), відповідно, за перший, третій і четвертий періоди;

Y5 нормативний рівень запасу на майбутній, п'ятий період.

Прогноз рівня запасів для шостого періоду (Y6) можна зробити, використовуючи формулу:

Y6 = 0,5 (2 Y5 + Y4 Y2), (1.9)

Міжнародна практика управління запасами свідчить, темп росту запасів повинен відставати від темпу росту попиту. Математично це виглядає в такий спосіб [3, с. 191:

Т3 = , (1.10)

де Т3 темп росту товарних запасів;

Т0 темп росту попиту.

Таке співвідношення між запасами і попитом забезпечує можливість прискорення оборотності оборотних коштів.

Таким чином, визначивши мінімальну кількість матеріальних ресурсів, що повинна постійно знаходитися на складі, менеджерам підприємства необхідно перейти до розробки системи контролю за станом запасів.

Контроль за станом запасів (це вивчення і регулювання рівня запасів продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання з метою виявлення відхилень від норм запасів і вживання оперативних заходів до ліквідації відхилень) [5, с. 193].

Необхідність контролю за станом запасів обумовлена підвищенням витрат у випадку виходу фактичного розміру запасу за рамки, передбачені нормами запасу. Контроль за станом запасу може проводитися на основі даних обліку запасів, переписів матеріальних ресурсів, інвентаризацій або в міру необхідності [6, с. 73].

У цілому можна виділити наступні системи контролю за станом запасів: з фіксованою періодичністю замовлення; з фіксованим розміром замовлення. Інші системи являють собою різновиди цих двох систем [11, с. 151].

Контроль стану запасів по системі з фіксованою періодичністю замовлення здійснюється через рівні проміжки часу за допомогою проведення інвентаризації залишків. За результатами перевірки здійснюється замовлення на постачання нової партії товарів [4, с. 192].

Розмір партії товару, що замовляється, визначається різницею передбаченого нормою максимального товарного запасу і фактичного запасу. Оскільки для виконання замовлення потрібен визначений період часу, то величина партії, що замовляється, збільшується на розмір очікуваної витрати на цей період. Розмір партії, що замовляється, (Р) визначається по наступній формулі:

Р = З макс (З ф З т), (1.11)

де З макс передбачений нормою максимальний запас;

З ф фактичний запас на момент перевірки;

З т запас, що буде витрачений протягом розміщення і виконання замовлення.

Графічно модель системи контролю за станом запасу з фіксованою періодичністю замовлення представлена на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення

Умовні позначення:

Т – інтервал часу, через який повторюється замовлення ( у нашому випадку – 3 дні) – для даної системи величина постійна;

t – час, необхідний на розміщення і виконання замовлення (у приведеному прикладі – 1 день);

Р1, Р2, …, Рi – величина окремого, i-го замовлення;

З макс – передбачений нормою максимальний запас;

З ф – фактичний запас на момент перевірки;

З t – запас, що витрачається за час t, необхідний для розміщення і виконання замовлення;

А – період часу з інтенсивним попитом;

В – період часу з нульовим запасом.

Інтенсивність попиту, характеризуемая кутом нахилу ділянок лінії, що описує зміна запасів, у цій моделі є величиною перемінної (кут нахилу різних ділянок ламаної неоднаковий). А оскільки замовлення здійснюється через рівні проміжки часу, то величина партії, що замовляється, у різних періодах також буде різна. Природно, застосовувати цю систему можна тоді, коли є можливість замовляти партії, різні по величині (наприклад, у випадку застосування контейнерної доставки товару, що замовляється, ця система не застосовна). Крім того, систему не застосовують, якщо доставка або розміщення замовлення обходиться дорого. Наприклад, якщо попит за минулий період був не значний, то замовлення також буде незначне, що припустимо лише за умови не істотності витрат, зв'язаних з виконанням замовлення.

Особливістю описуваної системи є також і те, що вона допускає виникнення дефіциту. Як видно з графіка, якщо попит різко підсилиться (ділянка А), то запас закінчиться до настання терміну подачі замовлення. Це означає, що система застосовувана, коли можливі втрати від дефіциту для підприємства також несуттєві.

Підводячи підсумок, відзначимо, що система контролю з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в наступних випадках: