Іншим варіантом похідних систем контролю рівня запасів є так називана система «мінімум-максимум». Ця система, як і система з установленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня, містить у собі елементи основних систем контролю рівня запасів. Як і в системі з фіксованою періодичністю замовлення, тут використовується постійний інтервал часу між замовленнями. В розглянутій системі замовлення здійснюється не через кожний заданий інтервал часу, а тільки за умови, що запаси на складі в цей момент виявилися рівними або менше встановленого мінімального рівня. У випадку видачі замовлення його розмір розраховується так, щоб постачання поповнило запаси до максимально бажаного рівня. Таким чином, дана система працює лише з двома рівнями запасів - мінімальним і максимальним.

Однак усі розглянуті вище системи контролю рівня запасів застосовні лише до досить обмеженого спектра умов функціонування і взаємодії постачальників і споживачів. Підвищення ефективності використання систем управління запасами в організації приводить до необхідності розробки оригінальних варіантів розглянутих вище систем контролю рівня запасів.

Найбільш відомими прикладними моделями управління запасами промислових підприємств, що використовуються на Заході, є:

модель EOQ (economic order quantity, тобто «розрахунок оптимальної величини однієї закупівлі поновлення запасів») — для запасів матеріальних ресурсів;

модель EPR (economic production run, тобто «розрахунок оптимальної величини однієї партії випуску») — для запасів готової продукції.

АВС-аналіз.

Застосування моделі EOQ ґрунтується на формулі розрахунку оптимальної величини одного замовлення на поновлення запасів:

(1.13);

де— оптимальний розмір закупівлі запасу у фізичних одиницях;

Q — оцінка споживання запасу за бюджетний період (квартал) у фізичних одиницях;

O — операційні витрати за замовленням (звітність, ведення переговорів, здійснення розрахунків);

C — складські та імобілізаційні витрати по запасу протягом бюджетного періоду (кварталу).

Модифікація моделі EOQ (так називана модель EPR) використовується для синхронізації виробництва і збуту. При цьому цільовим показником є розмір партії замовлення готової продукції при фіксованій швидкості виробничого циклу — EPR (economic production run) 24, с. 212. Модель EPR розраховує оптимальний розмір однієї партії випуску, мінімізуючи сукупні витрати (по переробці і збереженню одиниці запасів готової продукції):

(1.14);

де— кількість одиниць випуску в одній виробничій партії (замовленні, партії випуску);

Q — оцінка річного випуску;

S — витрати по переробці;

C — вартість збереження одиниці запасів готової продукції протягом одного року.

Помітимо, що в порівнянні з моделлю EOQ модель EPR менш поширена, тому що вона може застосовуватися тільки на тих підприємствах, де в силу специфіки виробничого процесу можна варіювати розмір однієї партії випуску. Одночасне застосування моделей EOQ і EPR дозволяє синхронізувати в поточному керуванні на підприємстві три послідовних стадії фінансового циклу — постачання, виробництво, збут, що дає можливість підприємству наблизитися до ідеального варіанту координації стадій виробничо-фінансового циклу.

Застосування методів математичного моделювання досить накладно і не завжди виправдує себе з погляду збалансованості управлінських витрат і ефекту підвищення якості прийняття управлінських рішень при невеликій частці окремого виду ТМЦ у структурі виробничої собівартості підприємства. Тому, як правило, для цілей вибору методів управлінського планування усі види закуповуваних ТМЦ відповідно до їх «ваги» у поточних матеріальних витратах розбиваються на три групи:

а) А (істотна вага) — застосовується концепція «точно в термін» і відповідні їй моделі (EOQ);

б) В (проміжна категорія) — застосовується концепції «червоного світла» (установлення показника рівня поновлення без розрахунку оптимальної величини замовлення, виходячи з критерію логістики — часу постачання);

в) С (незначна вага) — застосовується концепція «двох шухляд» (замовлення виробляється, коли закінчується «перша шухляда». Передбачається, що поточна величина запасу настільки незначна, що весь він уміщається в двох шухлядах/контейнерах).

Такий метод класифікації одержав назву «метод АВС» 39, с. 91.

ABC-аналіз базується на принципі Парето, що сформулював правило, суть якого зводиться до наступного: контроль щодо невеликої кількості елементів дозволяє контролювати ситуацію в цілому. Часто ще сформульоване Парето правило іменують правилом 80/20, що можна витлумачити в такий спосіб: надійний контроль 20% номенклатурних позицій дозволяє на 80% контролювати систему (тобто запаси в нашому випадку).

Серед основних факторів, що можуть впливати на присвоєння запасам номенклатурної позиції тієї або іншої категорії контролю, Д. Фогарті, Дж. Блекстоун і Т. Хоффманн виділяють наступні.

Річний обсяг використання (споживання) номенклатурних позицій у вартісному вираженні.

Ціна одиниці номенклатурної позиції.

Дефіцитність номенклатурної позиції.

Приступність ресурсів для виробництва номенклатурної позиції.

Тривалість циклу для номенклатурної позиції.

Вимоги до збереження номенклатурної позиції (спеціальні вимоги до температурного режиму, вологості і т.п.).

Ризик злодійства.

Термін збереження.

Витрати внаслідок відсутності номенклатурної позиції на складі в необхідний момент часу.

Ступінь стабільності конструкцій виробів, у яких застосовується номенклатурна позиція.

Інше.

Після присвоєння кожної номенклатурної позиції визначеного класу до кожного з класів застосовуються свої правила контролю запасів. Для номенклатурних позицій класу A рекомендуються наступні правила 31, с. 257.

Часта оцінка прогнозу і методу прогнозування. Будь-який побудований прогноз несе деяку помилку. Чим дорожче і дефіцитніше номенклатурна позиція, тим дорожче обходяться ці помилки. Як наслідок, дане правило означає уважне ставлення до методів побудови прогнозів потреби в номенклатурних позиціях, моніторинг точності реалізації вже побудованих прогнозів.

Частий, наприклад щомісячний, циклічний підрахунок запасів із твердими допусками. Неприпустимо яке-небудь істотне відхилення даних про запаси, зафіксовані