Основними завданнями відповідно до цього листа в будівельних організаціях є:

правильне та своєчасне документальне відображення операцій по забезпеченню достовірності даних по виготовленню та відпуску матеріалів;

контроль за збереженням матеріалів у місцях їх зберігання і на всіх етапах їхнього пересування;

систематичний контроль за використанням матеріалів у виробництві БМР на підставі технічно обґрунтованих норм їх використання.

Правильна та раціональна організація обліку матеріальних цінностей забезпечується чіткою системою документообігу і суворим порядком оформлення операцій по руху матеріалів.

Операції, пов’язані з надходженням і відпуском сировини і матеріалів, оформлюються супровідними документами, форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року №193 „Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів”.

Основними документами по надходженню матеріалів є:

товарно-транспортні накладні;

прибуткові ордери;

приймальні акти;

накладні та інші.

Для виробничої діяльності будівельної організації матеріали можуть бути отримані від:

постачальників (на підставі укладених договорів);

від підзвітних осіб;

шляхом виготовлення на власних допоміжних виробництвах;

шляхом отримання від замовників;

від розбору та демонтажу об’єктів.

Матеріали, які надходять на склад (або безпосередньо на об’єкт будівництва) перевіряються на відповідність їхньої якості, асортименту супровідних документів. Якщо розбіжностей не встановлено, матеріали приймаються.

Оприбуткування матеріалів, як правило здійснюється випискою прибуткового ордеру (форма №М-4).

У випадках розбіжностей кількості та якості матеріалів з даними супровідних документів постачальника, а також при надходженні матеріалів без супровідних документів складається акт приймання матеріалів. Акт є підставою для оприбуткування фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не складається.

Матеріальні цінності, які надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі товарно-транспортної накладної, отриманої від вантажовідправника.

У випадках, якщо матеріальні цінності, наприклад листове залізо, поступають в одній одиниці виміру (за вагою), а витрачаються в іншій, наприклад у штуках (листи, квадратні метри), то оприбуткування та відпуск відображаються в документах одночасно в двох одиницях виміру.

При покупці незначної кількості матеріалів за готівку, підзвітна особа здає матеріали на склад, а складівник ставить на накладній постачальника відмітку дати, номер прибуткового ордеру та підпис.

На склади може поступати і матеріали власних допоміжних виробництв – це продукція власного виготовлення та надлишкові отримані і невикористані матеріали від браку у виробництві. Ці матеріали оприбутковуються на склад засобом накладних (форма М-1).

Під відпуском сировини, матеріалів, деталей, конструкцій, палива у виробництво БМР розуміється їх відпуск безпосередньо для виконання БМР. Відпуск зазначених цінностей на площадки будівництва слід розглядається не як відпуск у виробництво, а як переміщення від одної підзвітної особи до іншої. Аналогічно здійснюється відпуск матеріальних цінностей на ремонти та господарські потреби.

Відпуск матеріалів у виробництво, як правило, повинен здійснюватися на підставі попередньо встановлених лімітів. Основними документами, які відображають відпуск матеріалів зі складу у виробництво є лімітно-забірні карти (форма №8-М і М-9) та накладні на внутрішнє пересування (вимога) (форма №М-11).

Лімітно-забірні карти призначені для оформлення відпуску матеріалів. Які систематично споживаються при виконанні робіт, а також для поточного контролю відпуску матеріалів на виробничі цілі. Типова форма №М-8 використовується для багаторазового відпуску одного номенклатурного номеру матеріалів на один місяць, а типова форма №М-9 – для чотириразового відпуску лімітованих матеріалів, які відносяться на один вид витрат на один місяць і на різноманітні види витрат.

Відпуск господарствам та дільницям матеріалів, потреба в яких виникає періодично, повинен здійснюватися по акту - вимоги (форма №М-10). Вимога містить у собі розпорядний та виправдовувальний документ.

Документальне оформлення надходження палива, запасних частин та інших ТМЦ не має принципових відмінностей від документального оформлення отримання-відпуску матеріалів.

Документальне оформлення отримання на склад, обліку та видачі МШП в експлуатацію здійснюється з використанням первинних документів, затверджених наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку МШП” від 22 травня 1996 року №145. Механізм документального оформлення отримання та відпуску на склад МШП у виробництво аналогічний викладеному вище механізму складського обліку інших ТМЦ.

2.5. Шляхи вдосконалення обліку собівартості будівельного виробництва

Неоднозначність тлумачення окремих норм законодавства представляє основною причиною виникнення споровши між підприємствами і контролюючими органами. Не складають виключення і питання по обліку наявності і реалізації готової продукції.

Для оцінки вибуття запасів є кілька методів, що визначені в положення стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Для оцінки готової продукції, що вибули, може бути використаний один з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФИФО);

собівартості останніх за часом надходження запасів (метод ЛИФО);

нормативних витрат;

ціни продажу.

Вибір методу оцінки вибуття готової продукції підприємством залежить від напрямку його діяльності, номенклатури запасів, особливостей виробництва продукції і т.п..

Разом з тим важко визначити, який з методів є кращим для оцінки вибуття запасів. Вибір методу визначає різний розмір оподатковуваного прибутку. Так, п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР установлено, що у випадку збитку запасів платник податків може здійснювати оцінку їхньої вартості за методом ФИФО чи за методом ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів.

Обрані методи оцінки вибуття запасів обов'язково відзначаються в наказі підприємства про облікову політику. Метод оцінки вибуття запасів не може змінюватися протягом звітного року. У випадку якщо метод оцінки вибуття запасів змінюється, його зміна повинна бути обґрунтована і розкрите в примітках до фінансової звітності підприємства з оцінкою наслідків змін облікової політики.

Кожний з методів по-різному впливає на розмір оподатковуваного прибутку, тому насамперед доцільно зробити розрахунки по кожному з них. Після проведення підприємством аналізу отриманих результатів обирається той метод, показники якого найбільше відповідають його обліковій політиці.

РОЗДІЛ 3. Організація