Децентралізована організаційна структура яка характеризується наявністю центрів прибутку та інвестицій, керівники яких мають більше прав та обов'язків, ніж менеджери центрів витрат. Вони несуть велику відповідальність, мають розширенні повноваження і можуть приймати значну частину рішень без попереднього обговорення з адміністрацією підприємства. Між керівниками розподіляється відповідальність планування і контролю витрат і результатів діяльності окремих структурних підрозділів.

Господарсько-економічний стан кожного підрозділу визначається ступенем його самостійності та наданих повноважень керівнику підрозділу. Взаємодія між внутрішніми підрозділами та різними рівнями управління регулюється внутрішньо-економічним (внутрішньогосподарським) механізмом, який охоплює сукупність засобів та інструментів, що цілеспрямовано впливають на створення сприятливих умов функціонування та розвитку як підприємства в цілому, так і всіх його окремих ланок. До основних елементів внутрішньо-економічного механізму відносяться: планування, ціноутворення, стимулювання, облік, контроль та регулювання. Зв'язок між елементами внутрішнього господарського механізму реалізується через систему показників оцінки та контролю діяльності підрозділів підприємства, показників виміру та оцінки обсягу продукції і виконаних робіт, через склад витрат, що включаються до витрат підрозділу, та виявлення результатів господарювання.

Інформаційні потреби для формування управлінських рішень задовольняються за умови забезпечення взаємозв'язку систем управління собівартістю підрозділів різних рівнів. Функції внутрішньо: системи контролю - вимірювання, комунікація, оцінка та мотивація - повинні визначатися з урахуванням особливостей організації та структури підприємства, де кожен підрозділ має свої інтереси.

В управлінському обліку особлива увага приділяється внутрішній інформації, яка характеризує різні сторони виробничої діяльності структурних підрозділів, носить оперативний характер і відображає хід виробництва та реалізації продукції, а також фінансові результати роботи всього підприємства та його структурних підрозділів.

В табл. 2.1.1 наведено узагальнену інформацію, яка потрібна особам, які управляють виробничою діяльністю, для прийняття рішень.

Таблиця 2.1.1.

Структура облікової інформації про виробництво за рівнями управління

Рі-вень | Назва рівня управління | Місце виникнення витрат | Об'єкт витрат | Собівартість | Об'єкт калькулю-вання

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

І | Підприємство | Підприємство | Роботи, послуги підприємства | Повна | Роботи, послуги

II | Виробництво як частина діяльності підприємства | Виробництво | Вид робіт | Виробнича | Вид робіт

IV | Виробнича дільниця | Дільниця | Технологічні операції діль-ниці | Прямі витрати дільниці | Вид робіт

V | Бригада або виробничий центр | Бригада | Операції технологічного процесу, центром | Прямі витрати бригади або робочого | Вид робіт

Подовження таблиці 2.1.1

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

VІ | Робоче місце | Робоче місце | Операція технологічного процесу | Прямі витрати робочого місця | Вид робіт

На підприємстві АТЗТ “Укрнафтогаз”, побудова аналітичних рахунків управлінського обліку наступна:

- за місцями виникнення витрат;

- за центрами виникнення витрат;

- за центрами відповідальності.

Дуже важливим в управлінському обліку є організація обліку за центрами відповідальності за витратами і центрами відповідальності. Це проводиться з метою контролю за витратами за місцем їх виникнення для оцінки зусиль, прикладених для отримання прибутку як основної умови діяльності організації. При цьому, оскільки виробниче підприємство – це система, тобто з часом пріоритети по напрямках діяльності можуть змінюватися, то й організація обліку за центрами відповідальності повинна, бути „орієнтована" на відображення розвитку і управління підприємством.

Місце виникнення витрат - це сегмент діяльності підприємства, в якому виникають витрати. До місць виникнення витрат відносяться структурні підрозділи (відділи, ділянки), які є об'єктами нормування, планування, обліку та контролю витрат виробництва послуг з метою управління ними.

Облік за місцями виникнення витрат відображає горизонтальну структуру підприємства, дозволяючи: контролювати формування витрат; встановлювати відповідальність за доцільністю виробничих витрат; обгрунтовано розподіляти непрямі витрати за їх носіями; забезпечувати простоту та точність обліку витрат.

Для контролю формування витрат місця їх виникнення повинні співпадати з центрами відповідальності за витрати. Ступінь деталізації місць виникнення витрат визначається підприємством самостійно виходячи з економічної доцільності та потреб управління.

Місця виникнення витрат є об'єктами аналітичного обліку витрат на виробництво за елементами виробництва і статтями калькуляції.

Для кожного місця виникнення витрат встановлено одиницю виміру, на які припадають витрати (наприклад, машино-годин, норма часу). Такі одиниці називають базами розподілу витрат. Вони необхідні для забезпечення точності обліку.

Деталізація об'єктів накопичення витрат повинна бути достатньою для аналізу, але щоб ведення обліку не було надто трудомістким. Місця виникнення витрат необхідно виділяти таким чином, щоб максимально спростити розподіл, а відповідно і облік різних видів витрат по цих місцях.

Витрати можуть виникати на лінійному або функціональному підрозділі, кожному робочому місці, де споживається сировина, матеріали, паливо і електроенергія, а також використовується праця конкретного робітника. Якщо місцем виникнення витрат розглядати об’єкт будівництва, то тут виникають не тільки прямі витрати, але й накладні (витрати на утримання приміщень, заробітна плата майстра дільниці, тощо).

Саме завдяки виділенню місць виникнення витрат без жодних зусиль можна віднести прямі витрати на об’єкт будівництва, а непрямі витрати через процедуру розподілу до цього об’єкту.

В економічній літературі та на практиці розглядаються два підходи до вибору переліку витрат, що групуються за місцями їх виникнення:

- прямі та непрямі витрати, пов'язані з роботою даного підрозділу, служби, видом діяльності. При цьому контроль охоплює всі виробничі ресурси, які використовуються на місці виникнення витрат, що посилює ступінь впливу обліку на процес формування витрат та дієвість внутрішнього господарського механізму;

- непрямі витрати, що виникають в підрозділі, носять загальний для всіх видів продукції характер і не можуть бути прямо віднесені на окремий вид продукції. Прямі витрати обліковують за об’єктами будівництва без їх узагальнення