На європейському ринку основним споживачем є компанія Deutsche Titan. Також, як і в США спостерігається підйом в авіабудуванні. Європейський мультинациональный концерн Airbus Industrie у 2001 році випустив 183 літаки проти 126 у 1999. Структури рами літаків не є особливо титановміщуючими в порівнянні з останніми розробками США. Попит з боку виробництва двигунів, на рахунок якого приходиться велика частина споживання титану в області аерокосмічної промисловості в Європі захоплений переважно двома споживачами: SNEKMA, Rolls-Royse. Традиційно основною сферою застосування титану є використання його як стрижнів (вироблення енергії, що обробляє промисловість, теплообмінники, електроди). Росте використання титану для виробництва оправ для окулярів, корпусів наручних годинників, спортивних товарів. Протягом наступного десятиліття в європейській промисловості очікується ріст попиту приблизно від 5 до 7,7-8,1 тис. тонн у рік.

Для визначення цільового сегменту ринку проведемо сегментування обраних ринків по масштабам фірми (державні підприємства та акціонерні товариства, великі приватні фірми, дрібні приватні фірми) та по спеціалізації (промислові підприємства, підприємства по виробництву та споживанню клюшок для гольфів, окулярів, годинників і т. ін.).

Рис.2.4. Сегментування світового ринку споживачів титану по масштабам підприємства

Рис. 2.5. Сегментування світового ринку по виду виробництва продукціїї з титану

Як видно з рис. 2.4 та 2.5 найбільшим сегментом по виробництва продукції з титату є промислове виробництво – 78%. Виробництво товарів народного споживання займає лище 14 %.

По масштабам фірм найбільша частка припадає на державні підприємства та акціонерні компанії – 58%, великі приватні фірми – 32%.

Таким чином, найпривабливішим сегментом ринку для корпорації “Укртитан” є промислове виробництво серед державних підприємств та акціонерних компаній, а також великих приватних фірм.

Після визначення цільових ринків та цільових сегментів ринку компанії варто ообрати стратегію захоплення ринку.

Вибір стратегії охоплення ринку повинен розроблятися на основі аналізу конкурентноздатності відповідно до кожного сегмента.

Підприємство може застосовувати наступні стратегії охоплення цільового ринку:*

стратегію концентрації – підприємство дає вузьке визначення області своєї діяльності у відношенні до ринку товарів, чи функції групи споживачів;*

стратегію функціонального фахівця – підприємство спеціалізується на одній функції, але обслуговує всі групи споживачів, зацікавлених у цій функції, наприклад у функції складування промислових товарів;*

стратегію спеціалізації по клієнту – підприємство спеціалізується на визначеній категорії клієнтів (лікарні, готелі і т.п.), пропонуючи своїм клієнтам широку гаму товарів чи комплектні системи устаткування, що виконують додаткові чи взаємозалежні функції;*

стратегію селективної спеціалізації – випуск багатьох товарів на різних ринках, не зв'язаних між собою (прояв диверсифікованості виробництва);*

стратегію повного охоплення – пропозиція повного асортименту, що задовольняє всі групи споживачів.

У більшості реальних випадків стратегії охоплення цільового ринку можуть бути сформульовані тільки тільки по двом вимірам: функціям і групам споживачів, тому що підприємства, найчастіше, володіють тільки однією визначеною технологією, що відбиває їхню галузеву приналежність.

Якщо ж фірма володіє різними технологіями, то вибір цільового ринку і стратегії його охоплення будуть визначатися також і технологічним виміром ринку .

Після оцінки різних сегментів компанія повинна прийняти рішення, скільки і які сегменти вона буде обслуговувати. Компанія може скористатися трьома стратегіями охоплення ринку: недиференційованим маркетингом, диференційованим маркетингом і концентрованим маркетингом [4, с. 98].

Стадія недиференційованого маркетингу передбачає, що компанія вирішує вийти на весь ринок з єдиною пропозицією, ігноруючи розходження між сегментами ринку. У цьому випадку компанія концентрує свої зусилля не на тому, чим відрізняються один від одного потреби споживачів, а на загальних їх потребах. Вона розробляє товар і маркетингову програму, що будуть привабливими більшому числу покупців. Вона покладається на методи масового розподілу і масової реклами.

Недиференційований маркетинг забезпечує економію засобів. Вузький асортимент товарів дозволяє підтримувати на низькому рівні вартість виробництва, збереження і транспортування. В такому випадку витрати на рекламу не значні. Знижуються витрати на маркетингові дослідження [5, с.78].

Фірма, що застосовує недиференційований маркетинг, звичайно створює товар, розрахований на самі великі сегменти ринку. Коли до подібної практики прибігають декілька фірм одночасно, у великих сегментах виникає інтенсивна конкуренція, а покупці в більш дрібних сегментах одержують менше задоволення [5, с.154].

Застосовуючи стратегію диференційованого маркетингу, компанія приймає рішення про освоєння кількох ринкових сегментів і для кожного з них розробляє окрему пропозицію. Диференційований маркетинг, як правило, породжує більші обсяги продажів, ніж недиференційований. Варто врахувати, що витрати (виробничі, адміністративні, на модифікацію товару, заходи щодо його просування)при цьому неминуче зростають.

Існують такі різновиди диференційованого маркетингу:

Третя зі стратегій охоплення ринку - концентрований маркетинг, коли фірма зосереджує свою діяльність на одному сегменті ринку (ніші), розробляючи один маркетинговий комплекс. Ця стратегія особливо приваблива у тих випадках, коли ресурси компанії обмежені. За допомогою концентрованого маркетингу компанія досягає в сегментах, що обслуговуються нею, (чи нішах) більш сильної ринкової позиції по тій простій