не відбиває вплив кожного параметра при виборі товару споживачем.
Комплексний метод ґрунтується на застосуванні групових, узагальнених, інтегральних показників. Так, наприклад, розрахунок групового показника по технічних параметрах здійснюється за формулою:
, (2.9)
де - груповий показник конкурентноздатності по технічних параметрах;
- одиничний показник конкурентноздатності по і-му техничному параметрі;
- вагомість і-го параметра в загальному наборі технічних параметрів, що характеризують потребу;
- число параметрів, що беруть участь в оцінці.
Розрахунок групового показника по економічних параметрах здійснюється за формулою:
, (2.10)
де З, З0 – повні витрати споживача відповідно по оцінюваній продукції і зразку.
Повні витрати споживача складаються з одноразових витрат на придбання продукції (Зе) і середніх сумарних витрат на експлуатацію продукції:
, (2.11)
де Т – термін служби;
i – рік .
Змішаний метод дозволяє виразити здатність товару конкурувати у визначених умовах ринку через комплексний кількісний показник – коефіцієнт конкурентноздатності:
, (2.12)
де i = 1, …, n – число параметрів продукції, що беруть участь в оцінці;
j = 1,…,n–види продукції;
Li – коефіцієнт важливості (значимості) у порівнянні з іншими істотними параметрами продукції;
Pij – конкурентноздатне значення i-го параметра для j-ої продукції;
Pin – бажане значення i-го параметра, що дозволяє цілком задовольнити потреби показника;
, якщо збільшення значення параметра Pij сприяє росту конкурентноздатності продукції (наприклад, надійності, продуктивності виробу і т.д.);
, якщо збільшення значення параметра Pij приводить до зниження конкурентноздатності продукції (наприклад, вага, габарит, ціна та ін.).
Іншими словами за допомогою цифр можна охарактеризувати конкурентноздатність товару стосовно інших товарів. Зіставлення продукції ведеться по таблиці порівняння параметрів [19, с. 224].
У результаті порівняння одним з методів (диференціального, комплексного чи змішаного) дається один з наступних висновків:
продукція конкурентноспроможна на даному ринку в порівнюваному класі виробів;
продукція має низьку конкурентоспроможність у порівнюваному класі виробів на даному ринку;
продукція цілком неконкурентоспроможна в порівнюваному класі виробів на даному ринку.
Для обчислення конкурентоспроможності титану спочатку визначається якість кожного з відібраних зразків. Для порівняння було взято зразки фірм Авісма (1), Alfa-Laval-s (2) та Toho Titanium (3).
Отримані данні було зведено в таблицю 2.10 та обчислено найякісніший зразок.
Таблиця 2.10
Показники якості титану
Показник якості |
аі |
Рі ет |
Рі бр | Оцінка показників
1 зразок | 2 зразок | 3 зразок
Рі | Мдз | Рі | Мдз | Рі | Мдз
Границя міцності
Усталосна міцність
Обробка
Стійкість при високих температурах
Ударна в”язкість
Корозійна стійкість
Зовнішній вигляд | 0,05
0,4
0,1
0,09
0,03
0,03
0,3 | 5
5
5
5
30
2,2
1,4 | 3
4
3
4
42
3,2
2,2 | 4
4,5
4,5
5
35
2,1
1,2 | 0,5
0,5
0,8
1
5
0,8
0,5 | 4
3
4,5
4,5
40
2,3
1,6 | 0,5
1
0,8
0,5
6,6
0,7
1,3 | 5
4,5
4
5
39
2,4
1,7 | 1
0,5
0,5
1
6,4
0,6
0,6
Е=1
Найбільш якісний зразок обчислюється за формулою:
М = У Рі рез * аі. (2.13)
Де М – коефіцієнт якості,
Рі ет – еталон,
Рі бр – брак.
М(1) = (0,5 х 0,05) + (0,5 х 0,4) + (0,8 х 0,1) + ( 1 х 0,09) + (5 х 0,03) + (0,8 х 0,03) + (0,5 х 0,3) = 0,569;
М(2) = (0,5 х 0,05) + (1 х 0,4) + (0,8 х 0,1) + ( 0,5 х 0,09) + (6,6 х 0,03) + (0,7 х 0,03) + (1,3 х 0,3) =1,181;
М(3) = (1 х 0,05) + (0,5 х 0,4) + (0,5 х 0,1) + ( 1 х 0,09) + (6,4 х 0,03) + (0,6 х 0,03) + (0,6 х 0,3) = 0,6.
Оскільки другий зразок має найвищий коефіцієнт якості – 1,181, то він є найбільш якісним, найбільш неякісний – зразок 1.
Визначимо конкурентоспроможність відібраного зразка найкращої якості порівняно з конкурентним зразком та зведемо дані в таблицю 2.11.
Таблиця 2.11
Оцінка конкурентоспроможності дослідного зразка
Показники |
Коеф. Вагомості
аі | Оцінка показника | Відносний показник якості q | аі * Q
Досліджуваний зразок | Конкурентний зразок
KV | DT | KT | VP | KV*VP
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
1Функціональні
-границя міцності;
-усталостна міцність;
-обробка;
-стійкість при високих температурах;
-ударна в”язкість;
-корозійна стійкість;
-зовнішній вигляд. |
0,05
0,4
0,1
0,09
0,03
0,01
0,01 |
4
4,5
4,5
5
40
2,3
2,2 |
4
3
4
2
38
3,0
1,0 |
1,0
1,5
1,13
2,5
1,05
0,77
2,2 |
0,05
0,6
0,11
0,23
0,03
0,01
0,22
Продовження таблиці 2.11
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6
Всього: | 1,25
2. Естетичні:
-сервісне обслуговування;
-наявність пунктів продажу в країні;
-престиж марки |
0,15
0,04
0,03 |
4
5
5 |
5
4
4 |
0,8
1,25
1,25 |
0,12
0,05
0,04
Всього: | 0,21
Вказані значення обчислені за формулами:
VP = DT / KT; (2.14)
VP * KV = ai * Q. (2.15)
Знайдемо суму VP x KV : VP x KV = 1,25 + 0,21 = 1,46.
Якщо коефіцієнт конкурентоспроможності є більшим за одиницю, то продукція конкурентоспроможна.
Оскільки коефіцієнт має значення 1,46, яке є більшим за одиницю, то дослідна продукція є конкурентоспроможною.
Список літератури
Аренков І. А. Маркетингові дослідження: основи теорії і методики - Спб.: Спбуеф, 1992.
Мотишина М. С. Методи і моделі маркетингових досліджень - Спб.:Спбуеф, 1996.
Котлер Ф. Основи маркетингу - М.: Прогрес, 1990.
Багиєв Г. Л., Аренков І. О. Основи сучасного маркетингу: учбово-наочний посібник- Спб.: Спбуеф, 1995.
Котлер Ф., Армстронг Г, Сондерс, Дж. Та ін. Основы маркетинга. - М., 1998 .
Ламбен Жан-Жак. Стратегічний маркетинг. Европейськая перспектива. Пер. з французського. - СПб.: Наука, 1996.
Маркетинг / Под ред. проф. Уткина Э.А.- М.:Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Издательство ЭКМОС, 1998.
Маркетинг. Под ред. А.Н. Романова. - Москва 1995 .
Багиєв Г.Л. Методи одержання й обробки маркетингової інформації - Спб.: Спбуеф, 1996.
Ноздрєва Р. Д. Цигічко Л. І. Маркетинг : як перемагати на ринку. - М., 1991.
Основы предпринимательской деятельности. Под ред. В.М. Власовой. Москва 1997.
Юданов А. Ю. Конкуренція: теорія і практика. Учбово-методичний посібник - М., 1996.
Алексєєва М.М. Планування діяльності фірми. Учбово-методичний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 1997.
Ансофф І. Стратегічне керування. - М.: Економіка, 1989.
Друкер Н.П. Ринок: як вийти в лідери. Практика і принципи. / Пер.