Запобігти цьому можна, ухваливши закон про комерційну таємницю, в якому слід обґрунтувати зміст цього поняття, форми і види комерційної таємниці на різних рівнях вітчизняної економіки, а також міри відповідальності за порушення комерційної таємниці. Слід зазначити, що в теперішній час не має чіткого визначення цього поняття, що ускладнює взаємовідносини між суб'єктами економіки, створює конфліктні ситуації.

У ринковій економіці інформація, як уже зазначалося, стає товаром, а отже, має підпорядковуватися законам товарно-грошових відносин. Кожний власник інформації має право захищати свої інтереси, узгоджуючи їх з інтересами інших власників і держави.

Комерційну таємницю слід розглядати як право підприємців на певну свободу дій, захист власних інтересів у взаємовідносинах державою та іншими суб'єктами ринку.

Право на комерційну таємницю набуло чинності з розвитком підприємництва і повинно знайти відображення в чинному законодавстві. При цьому необхідно визначитись, що з позицій підприємців слід трактувати як комерційну таємницю, не порушуючи при цьому суспільних інтересів.

Слід також враховувати, що надто засекречувати інформацію про роботу підприємницьких структур в умовах ринку є невигідним, насамперед, для самих підприємців, оскільки така інформація може бути одночасно і рекламою фірми в ринковому середовищі. У зарубіжній практиці таким питанням приділяється велика увага. Значну частину досвіду розвинутих країн світу стосовно збереження комерційної таємниці, захист її в ринковому середовищі вирішено. На думку фахівців, інформація, що представляється як комерційна таємниця, повинна задовольняти такі вимоги:*

її відкрите використання пов'язане з нанесенням шкоди для підприємницької структури;*

вона не належить до загальновідомої і загальнодоступної інформації;*

підприємство може здійснювати конкретні заходи із збереження конфіденційності з метою економічної або іншої вигоди;*

інформація потребує захисту, оскільки не належить до державних таємниць і не захищена патентами та іншими авторськими правами;*

утаємниченість інформації не наносить шкоди суспільству.

До даних, що можуть належати до комерційної таємниці підприємницьких структур, можна віднести такі:*

інформація про торговельні відносини з іншими фірмами;*

інформація фінансового характеру, що визначає величину обігових коштів, обсяги реалізації, детальну управлінську інформацію;*

відомості про банківські операції, стан ринків збуту, структуру капіталів, цінову стратегію тощо.

Крім перелічених, комерційну таємницю може становити інформація, яка висвітлює технічні параметри виробничих процесів, включаючи плани інвестицій, зміст патентів і ліцензій, плани впровадження новацій тощо.

З огляду на зарубіжний досвід [20, 23] комерційна таємниця не може торкатись установчих документів, відомостей, що засвідчують право займатись підприємницькою діяльністю (реєстраційні посвідчення, ліцензії, патенти), відомостей про встановлені форми звітності про фінансово-господарську діяльність та інших даних, необхідних для перевірки правильності нарахування і сплати податків, інших обов'язкових платежів у податкові і державні фінансові установи. Не повинна бути комерційною таємницею й інформація, що надає відомості про забруднення навколишнього середовища, порушення антимонопольного законодавства, порушення умов безпеки праці на підприємстві, реалізації продукції, що причиняє шкоду здоров'ю населення тощо. У сфері кредитно-фінансових установ до конфіденційної інформації не може відноситись інформація про їх фінансовий стан.

Отже, інформація, що характеризує комерційну таємницю підприємницьких структур, повинна бути чітко визначена на правовій основі. Це, по-перше, виключить (або принаймні зменшить) конфліктні ситуації; по-друге, дозволить формувати на правовій основі механізми захисту комерційної таємниці на підприємствах. Основні напрями формування механізмів захисту комерційної таємниці схематично представлено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Напрями забезпечення комерційної таємниці підприємницьких структур

На зарубіжних фірмах питанням охорони комерційної таємниці надається велика увага. Для цього створюються спеціальні підрозділи, включаючи режимно-таємні органи, підрозділи, що займаються кадровими питаннями тощо. А ще із збереженням комерційної таємниці прямо чи опосередковано пов'язується робота адвокатських контор, юридичних консультантів, союзів підприємців, споживачів тощо [23].

Окремого розгляду потребують питання, пов'язані із захистом інтелектуальної власності. Комерційна таємниця, на відміну від інтелектуальної власності, не захищена виключним правом на ідею або річ. В Україні право на інтелектуальну власність закріплено Законами України "Про власність", "Про інвестиційну діяльність", "Про підприємницьку діяльність".

Документами, що підтверджують право на інтелектуальну власність, є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо [5].

Окремо необхідно вказати на вдосконалення вихідної інформації на основі якої роблять оцінку підприємства його зарубіжні партнери чи потенційні інвестори. Адже у своїй діяльності підприємство має використовувати не лише вхідні інформаційні потоки, а й формувати вихідні. Вихідною інформацією, на базі якої можна аналізувати стан роботи підприємницької структури, є звітність підприємства. На основі звітності підприємств формується статистична інформація на різних рівнях економіки, результати якої використовуються владними структурами для оцінки стану економіки і, зокрема, підприємницької діяльності; обґрунтовуються напрями перспективного розвитку; виявляються причини, що стримують розвиток економіки, здійснюються пошуки шляхів підвищення ефективності господарювання; вирішується багато інших завдань у сфері управління економічними процесами. Достовірність і надійність їх вирішення залежить від надійності і достовірності звітів первинних ланок економіки, тобто від звітності підприємств різних форм власності. Для умов України найбільш гостро стоїть питання забезпечення достовірності, повноти і надійності звітності підприємств з недержавною формою власності, оскільки такі підприємства мають більш закриту інформацію, аніж державні.

У практиці господарювання використовуються різні системи звітності підприємств. Практично кожна