У ринковому середовищі мають місце практично усі види інформації, однак найбільш актуальними є наступні [19, 20]:

- кон'юнктурна - характеризує стан ринку (рівень зміни цін на товари і послуги, курси цінних паперів, банківські ставки, біржові котирування і т.д.);

- комерційна - представляє сукупність зведень про попит та пропозицію на визначені види товарів і послуг, співвідношенні попиту та пропозиції (маркетингова інформація, пропоновані товари і послуги, їхня якість, конкуренти, конкурентноздатність на внутрішньому ринку і т.д.);

- фінансова - сюди відносяться відомості про фінансову стійкість, платоспроможність і кредитоспроможність партнерів і конкурентів;

- зовнішньоекономічна - про обсяги імпорту-експорту, цінах, якості, конкурентноздатності на зовнішньому ринку, впливі на внутрішній ринок і ін.;

- науково-технічна - про досягнення науки і техніки, винаходах, наукових дослідженнях і їхніх результатах, ноу-хау, патентах, ліцензіях і т.д.;

- статистична - про динамік кількісних і якісних змін в економіці (в основному на рівні народного господарства країни, галузі, регіону);

- правова - про систему і джерела права, юридичних фактах, правовідносинах, правопорядку, правопорушеннях і боротьбі з ними;

- довідково-енциклопедична - словники, довідники, енциклопедії і т.д.;

- масова - газети, журнали, радіо, телебачення, кіно, відео і т.д. [1]

Але інформація має реальну цінність завдяки своїй структурі. "Структурована інформація - тобто інформація для прямого застосування - має потребу в спеціальній структурі, що коштує грошей". За допомогою інформаційних продуктів споживач має можливість задовольняти потребу в нових відомостях і знаннях, а також різні естетичні потреби. Інформаційні товари і послуги надають визначену інформацію і засоби, що дозволяють відтворювати необхідні знання.

Вироблена в державі і суспільстві інформація, підлягає документуванню. Це відноситься і до інформації, створюваної і розповсюджуваної СМІ, включаючи прямий ефір. У правовому відношенні це найважливіший факт — фіксація інформації і її ідентифікаторів на матеріальному носії [19, c.16].

Кожне підприємство, як суб’єкт провадить інформаційну діяльність, так як воно є і виробником інформації і споживачем, в цьому плані можна говорити, що кожен суб’єкт господарської діяльності є “втягнутий” в інформаційний простір. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення, передача і збереження інформації. Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, що з'являється на ринку у виді інформаційних товарів і послуг. Природно, що інформація є своєрідним товаром, що продається і купується на відповідному ринку.

Відзначимо основні особливості інформаційного продукту, що кардинально відрізняють інформацію від інших товарів.

По-перше, інформація не зникає при споживанні, а може бути використана багаторазово. Інформаційний продукт зберігає інформацію, що міститься в ньому, не залежно від того, скільки разів вона була використана [15, c.32].

По-друге, інформаційний продукт згодом піддається своєрідному "моральному зносу". Хоча інформація і не зношується при вживанні, але вона може утрачати свою цінність у міру того, як надане нею знання перестає бути актуальним.

По-третє, різним споживачам інформаційних товарів і послуг зручні різні способи надання інформації, адже споживання інформаційного продукту вимагає зусиль. У цьому складається властивість адресності інформації [15, c.33].

По-четверте, виробництво інформації, на відміну від виробництва матеріальних товарів, вимагає значних витрат у порівнянні з витратами на тиражування. Копіювання того чи іншого інформаційного продукту обходиться, як правило, набагато дешевше його виробництва. Це властивість інформаційного продукту - труднощі виробництва і відносна простота тиражування - створює, зокрема , чимало проблем у зв'язку з визначенням прав власності в рамках сфери інформаційної діяльності [19, c.34].

Не можна не сказати і про таке поняття як інформаційна послуга, тобто здійснення в зазначеної законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб [19, 20].

Інформація, створювана в процесі творчості, може бути або самим предметом інтелектуальної власності, або відображати відомості про об'єкт інтелектуальної власності, що, на відміну від речі, нематеріальний.

У процесі творчості може створюватися наступна документована інформація [9, c.23]:

- літературні і наукові доробки;

- патенти на винаходи і промислові зразки, свідчення на корисні моделі;

- документи, що містять секрети виробництва (ноу-хау) і науки (ноу-ноу).

Суб'єктами в інформаційному просторі є виробники і споживачі інформації. Це — громадяни і їхні об'єднання, вчені і фахівці, журналісти і оглядачі, організації, підприємства і установи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, міжнародні організації.

Поширюється інформація за допомогою засобів масової інформації, книжкових видань, у результаті дій юридичних і фізичних осіб, що складають різного роду документи відповідно до розпоряджень тих чи інших нормативних правових актів чи з власних міркувань. Це — науково-дослідні звіти, статистичні зведення, декларації, відомості про громадян і інші документи.

У сучасному світі інформація ставиться в одну шеренгу з матеріальними та енергетичними ресурсами і розглядається як важливий фактор якісних змін у житті суспільства. При цьому в повній відповідності до реалій сучасної цивілізації виділяють два варіанти експлуатації