У тих випадках, коли підприємницька організація зацікавлена в залученні інвесторів, вона повинна надавати інформацію засобам масової інформації не тільки про результати роботи, а й про перспективи розвитку підприємства.

Для цього необхідно висвітлювати становище підприємства на ринках збуту, привабливість продукції і підприємства, його переваги перед конкурентами і стратегічні цілі. При формуванні потоків такої рекламної інформації менеджери і керівництво підприємства повинно врахувати необхідність збереження комерційної таємниці та економічної безпеки. У цьому разі мова йде про виключення з реклами тих даних, які можуть нанести шкоду підприємству при їх розголошенні. До них належать дані про способи виготовлення продукції, винаходи, порушення прав на інтелектуальну власність, авторських прав, банківської таємниці, включаючи фінансово-кредитні відносини з інвесторами тощо.

До питань, які найбільше цікавлять інвесторів, споживачів продукції, акціонерів, працівників підприємств, належать такі, які визначають фінансову стійкість підприємства. Частина такої інформації формується у фінансових звітах підприємства, частина - у бізнес-планах, але повної ясності оцінки фінансової стійкості підприємницької структури досягти складно.

Проблема полягає в тому, що в різних формах звітності наводяться дані, які не ідентичні між собою за методами розрахунку, формами представлення інформації. Це ускладнює орієнтацію користувачів інформації щодо її надійності й достовірності, і спонукає їх проводити власні розрахунки. Для уникнення цих негараздів пропонується методичний підхід до оцінки фінансової стійкості підприємницьких структур на базі інформації, яка відбиває стандартні (нормативні) вимоги до рівня таких показників, як стабільність, ліквідність і прибутковість (рентабельність), структура капіталу. Нормативні дані, які можуть бути використаними при оцінці фінансового стану підприємницької структури, представлено в табл. 3.4.

Наведені в табл. 3.4 дані мають рекомендаційних характер і можуть використовуватись менеджерами підприємств та кредитно-фінансових установ. Перші використовують наведену інформацію в процесі аналізу фінансового стану підприємства і при прийнятті управлінських рішень стосовно підвищення ліквідності підприємства.

Таблиця 3.4

Стандартні значення показників, які характеризують фінансовий стан підприємств

Показники | Стандартне значення показника, при якому забезпечується фінансова безпека підприємницької організації | Використання при управ-лінських рішеннях користувачів

Оптимальна структура обігового капіталу: *

власний капітал*

кредит*

кредитори*

інші джерела |

40-50%

20-30%

20-25%

5% | Використовується:*

менеджерами підприємств для аналізу оцінки ефективності

використання обігового капіталу;*

менеджерами кредитно-фінансових установ при визначенні кредитоспро- можності підприємства

Коефіцієнт автономії

Коефіцієнт зіставлення позикових і власних фінансових ресурсів | 0,5 – мінімальне значення

1,0 – максимальне значення |

Використовується:*

менеджерами підприємств

і кредитно-фінансових

установ для оцінки

ліквідності підприємниць-

ких структур

Коефіцієнт ліквідності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Коефіцієнт поточної ліквідності | 0,8-1,0 мінімальне значення

0,2 - мінімальне значення

2,0 - мінімальне значення |

Використовуються:*

менеджерами підприємств для аналізу фінансового стану підприємства;*

менеджерами кредитно-фінансових установ при прийнятті рішень про надання кредитів

Менеджери кредитно-фінансових установ використовують таку інформацію при прийнятті рішень стосовно надання підприємствам кредитів, оцінці їх кредитоспроможності. Розрахункові формули для визначення зазначених в таблиці показників наведено раніше в табл. 3.5.

Для оцінки фінансового стану підприємницьких структур доцільно визначати дохідність підприємств на основі взаємозалежностей: витрати - виручка від реалізації продукції, послуг - прибуток. Зіставлення цих величин дозволяє визначати маржинальний (валовий) дохід, відносний дохід, передаточне відношення. При цьому необхідно класифікувати витрати на постійні, умовно-постійні і змінні.

Так, роботу підприємницької структури можна вважати рентабельною при умові, якщо маржинальний дохід (МД) буде вищий від постійних витрат: ПВ : МД > ПВ.

Маржинальний дохід може бути вищий, якщо збільшується питома вага постійних витрат в їх загальній величині.

Передаточне відношення дає можливість визначати взаємозалежність між постійними і змінними витратами. Що воно вище, то вищі постійні витрати стосовно змінних. На основі зазначених співвідношень є можливість визначати рівень нульового прибутку підприємства, тобто такого обсягу реалізації продукції, при якому в підприємствах не буде ні прибутків, ні збитків.

За останні роки у вітчизняній літературі методичним підходам визначенню точки беззбитковості підприємства надається велика увага [9, 13, 23, 26], оскільки велика кількість підприємств функціонує на межі цієї точки. Тому пошук можливостей підвищення прибутковості підприємств набуває особливої актуальності.

Модель маржинального аналізу витрати - виручка - прибуток дає можливість вирішувати такі управлінські завдання:

* визначати залежність темпів зростання прибутків від обсягу реалізації;*

визначати відношення витрат, цін та обсягів реалізації продукції;*

планувати прибуток підприємства і визначати найбільш рентабельні види

продукції;

* приймати управлінські рішення тактичного і стратегічного характеру.

На основі маржинального аналізу визначається критична точка роботи підприємства, при якій прибуток - нульовий, а із збільшенням обсягів реалізації починає зростати.

Для визначення критичної точки необхідна інформація, що характеризує рівень постійних і змінних витрат, обсяги надходжень від реалізації продукції, послуг (виручка від реалізації).

На основі співвідношень прибутку до собівартості визначаються показники рентабельності продукції виробництва.

В умовах ринкової економіки показники рентабельності мають більш широку сферу використання в управлінській діяльності, ніж це було прийнято в адміністративно-командній системі господарювання. Зокрема, менеджери підприємницької структури залежно від управлінських завдань повинні розраховувати рівень рентабельності на вкладений капітал, рентабельність продажу, рентабельність активів, рентабельність поза обігових коштів, рентабельність акціонерного капіталу.

Наведена вище система показників може бути використана менеджерами фінансово-кредитних установ при обґрунтуванні ними управлінських рішень щодо надання кредитів підприємницьким структурам.

3.3. Підвищення ефективності управління інформаційними ресурсами в зовнішньоекономічній діяльності

Інформаційні ресурси підприємства є ефективним інструментом зниження ризиків. Будь-яка підприємницька діяльність значною мірою пов'язана з ризиком, тобто невпевненістю в тому, що результати, які заплановано отримати, реально й однозначно будуть отримані. В умовах економічної невизначності в країні, недосконалості юридичної бази, яка регламентує діяльність усіх суб'єктів економіки, ризик у сфері підприємництва зростає, а в багатьох випадках призводить до