Фактично уже сформувався інформаційний ринок, де об’єктом виступає інформація з усіма її різновидами, а суб’єктами – вся сукупність підприємств, організацій, окремих громадян, спеціальних фірм по збору і підготовці інформації для тієї чи іншої групи споживачів тощо.

У сучасний інформаційний ринок закономірно включають три взаємодіючих області [11, 15, 16]:

інформацію;

електронні угоди;

електронні комунікації.

В області електронних угод ринок інформації виступає безпосереднім елементом ринкової інфраструктури, область електронної комунікації знаходиться на стику з галуззю зв'язку, а інформація, відноситься до нематеріального виробництва.

На світовому ринку інформації прийнято розрізняти наступні основні сектори, що також характерні і для сучасної України [15, 19, 27]: сектор ділової інформації; сектор інформації для фахівців; сектор масової, споживчої інформації. Підприємцю потрібна інформація з усіх 3-х секторів, але успіх його діяльності визначається насамперед своєчасним використанням ділової інформації. А інформацію цілком закономірно й об'єктивно черпати на інформаційному ринку, замість, і не тільки в рекламних цілях, логічно надавати і зворотну інформацію, що на даному етапі виступає могутньою підмогою для будь-якого бізнесу.

Про важливість інформації в підприємницькій діяльності свідчить як зростання обсягу інформаційних послуг в індустріальне розвинутих країнах, так і кількість зайнятих у цій сфері. Так, у США частка зайнятих оброб-кою інформації в 80-ті роки складала 45% усіх найманих робітників. Згідно з деякими прогнозами, вона може досяг-ти до 2007 р. 70% чи навіть 75%. У Японії розвиток інформаційного сектора йде більш швидкими темпами [27].

Середньорічне зростання обсягів інформаційного обслуго-вування там становить 17%. Якщо у 80-ті роки частка інформаційної індустрії в ВНП дорівнювала 6— 7%, то до 2007 р. вона повинна збільшитися до 40,7% [28, c.88].

1.2. Роль інформації в забезпеченні ефективності управління економічними процесами в умовах формування ринкових відносин

Однією з характерних рис глобалізації є все більший розвиток інформаційних технологій. В той же час сам розвиток інформаційних технологій являється суттєвим фактором, який зумовлює подальший розвиток глобалізації. Під впливом інформаційної революції у світовому господарстві по суті формується нове середовище. Змінюється звичний харак-тер конкурентної боротьби. Поряд із традиційним пошуком рин-ків збуту тепер іде напружений пошук цінних видів ресурсів, серед яких перше місце належить інформаційним ресурсам та їхнім носіям — людям.

Інформація (лат. Informatio – пояснення, усвідомлення) – є одним із ресурсів організації. Як і інші види ресурсів інформацію можна одержувати, переробляти, зберігати, купувати, продавати та ефективно використовувати Кучеров О.П. Місце знань в інформаційній економіці // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №10. – С164..

За оцінками зарубіжних і вітчизняних дослідників, інформація в сучасних умовах набула вартості і стала товаром, сформувавши ринки інформаційних послуг. У світовому просторі виникли також нетоварні інформаціойно-фінансові ринки (це - ф`ючерсів, свопів, форвардів, страхові, інвестиційні, валютні, тощо), де товаром, по суті, є інформація. При цьому місткість таких ринків зростає, перекриваючи темпи зростання класичних товарних ринків.

У структурі активів швидко збільшується питома вага їх не в грошовій чи товарній формі, а в електронних формах цінних паперів, облігацій, деривативів тощо. Збільшуються також нематеріальні активи підприємств, включаючи патенти, ліцензії, програмні продукти, інші інформативні матеріали, що знаходять відбиток у балансових документах. Намагання розвинутих країн світу набути високого ступеня поінформованості у сфері обігу капіталів, грошових потоків, інновацій у галузях техніки і технологій сприяло створенню міжнародної мережі фінансово-інформаційних комунікацій, комп`ютерної мережі (наприклад – Інтернету). Можна констатувати, що інформація виступає як фактор економічного розвитку, який не тільки набуває більшої ваги в забезпеченні ефективності господарювання, а й значною мірою обумовлює життєздатність та маневреність національних економік, інтернаціоналізацію продуктивних сил.

Оцінюючи із сучасних позицій роль інформації в розвитку національної економіки, слід зазначити, що вона представляє собою складну розгалужену систему, яка проявляється на всіх ієрархічних рівнях управління економічними процесами.

Багато дослідників вважає, що аналогічно тому, як у результаті промислової революції сформувався комплекс галузей, що виконували функції промислової експлуатації природних ресурсів, НТР на сучасному етапі вимагала створення подібної структури для експлуатації нового предмета праці - інформації [29].

Саме на базі зростання ролі інформації як ресурсу і сучасних технологій його використанням досягнуто процвітання розвинутих країн світу. Західні вчені, говорячи про роль і значення інформації, вказують, що інформація - це не лише знання, а й влада. Уявлення про інформацію як економічний ресурс почало формуватись наприкінці 60-х років. Проте процеси становлення інформаційної системи як складової економічних процесів відбувалися нерівномірно навіть у межах однієї держави і неоднозначне сприймались окремими прошарками населення. Проблема в тому, що не всі потенційні користувачі у сфері опрацювання інформації та формування нової інформаційної продукції були здатні ефективно використовувати надані можливості сучасних технологій з переробки інформації і чинили певний опір в опануванні наданих можливостей [29-33]. Однак поступово визнання прогресивності інформаційних технологій набуло відповідного рейтингу у свідомості більшої частини населення і зайняло належне місце в розвитку суспільства і підприємництва. Більше того, інформаційні системи, інформаційне забезпечення, інформаційні технології виділились в окрему галузь знань, використання якої забезпечує загальний економічний успіх і процвітання суб'єктів економіки. Найбільший попит мають засоби збору,