Досвід багатьох країн, що розвиваються показує, що пріоритетний розвиток інформаційного виробництва в силу стратегічного характеру інформаційних ресурсів у розвитку сучасного суспільства дозволив багатьом державам перебороти величезний розрив у рівні економічного і соціального розвитку в порівнянні з розвитими країнами.

Ведучою тенденцією розвитку сьогодні інформаційного бізнесу є його глобалізація. Чисто теоретично будь-яка людина є можливим споживачем інформації. Тому можливості ринку є безмежними, хоча й існує досить тверда конкуренція між основними виробниками. До традиційно сильних виробників, таким як США, Японія, Франція, Великобританія і Німеччина в останні роки додалися фірми Австралії, Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру й ін. У той же час відбувається консолідація всіх сил і ресурсів в інформаційному бізнесі.

Західноєвропейські країни виробили міжнародний механізм співробітництва, спрямований на створення сприятливого середовища, що сприяє швидкому впровадженню і поширенню технологічних рішень (на базі об'єднання наукового потенціалу всієї Європи), з метою швидкого й ефективного реагування на зміну ситуації на світовому ринку інформаційних технологій з позиції "єдиної Європи". Причиною таких дій є те, що, як показує практика, проведення рівнобіжних розрізнених досліджень не приводить до бажаного економічного ефекту, а лише створює непотрібне дублювання. У Західній Європі прийнята і сьогодні істотно відома програма "Еврика", що об'єднала 19 країн, включаючи 12 держав - членів ЄЕС і Комісію європейських співтовариств. Це являє яскравий приклад інтеграції великої кількості конкуруючих між собою країн (і відповідно фірм) в області інформаційного бізнесу. [28]

Інтеграція основних виробників інформаційних технологій привела до конвергенції в самій структурі інформаційної галузі виробництва. Одним з результатів конвергенції є швидко розвивається тенденція серед діючих в області інформаційного бізнесу компаній до об'єднання з іншими компаніями або за допомогою прямого придбання, або на основі більш низьких форм кооперативної власності.

Ще однією особливістю розвитку сьогодні інформаційного бізнесу є те, що поряд з розширенням ринку інформаційних продуктів і послуг відбувається ліквідація проміжних ланок в області взаємин постачальників і покупців інформації. А з іншого боку, останнім часом намітилася тенденція до скорочення числа зайнятих у всій сфері послуг, у тому числі, і в сфері інформаційного бізнесу.

Інформатизація економіки - перетворення інформації в економічний ресурс першорядного значення. Відбувається це на базі комп'ютеризації і телекомунікацій, що забезпечують принципово нові можливості економічного розвитку, багаторазового росту продуктивності праці, рішення соціальних і економічних проблем, становлення нового типу економічних відносин.

Інформаційні ресурси, взаємодіючи з технічними засобами обробки і передачі інформації, породили нову галузь економіки - індустрію інформатики - і впливають на традиційні галузі виробництва - промисловість, транспорт, зв'язок, торгівлю, фінансово-кредитну систему.

Вступ у постіндустріальну, інформаційну стадію розвитку цивілізації, насамперед , підтверджується макроекономічними показниками промислово розвитих країн - збільшилася частка інформаційного сектора у валовому національному продукті, підвищилася частка працівників, зайнятих обробкою і передачею інформації в загальній чисельності зайнятих. Так, у 1958 р., коли вперше було поставлене питання про кількісну оцінку внеску інформаційного виробництва в національне багатство і виділені тридцять галузей, що роблять знання, обсяг інформаційного сектора в економіці США був оцінений у 28,6%. Відповідно до сучасних оцінок цей показник складає вже 50%. [27]

Галузь інформаційних послуг (інформаційний бізнес) займає помітне місце в структурі економіки промислово розвитих країн. До числа підприємств, що спеціалізуються на обробці інформації, відносяться різні дослідницькі центри, інститути науково-технічної інформації, консультативні фірми, агентства, обчислювальні центри і т.д. Виробництво на підприємствах інформаційного комплексу має ряд особливостей. Зокрема , предметами праці в цій галузі виступає первинна інформація, засобами праці - усілякі способи її перетворення, збереження, передачі, а метою виробництва є задоволення замовника. У зв'язку з цим виникають проблеми оцінки праці, готового продукту й ефективності інформаційної діяльності (у даний час ще не цілком вирішені).

Спочатку інформаційно-обчислювальні послуги надавали на комерційній основі підприємства, що володіли значними обчислювальними потужностями для власних потреб - авіаційні, електротехнічні фірми. Надалі , з поширенням персональних комп'ютерів, цей сегмент інформаційного бізнесу втратив колишнє значення. Інший важливий вид цього бізнесу - розвиток спеціалізованих комерційних банків даних, послугами яких можуть користатися різні галузі, а також підприємці. На початку 90-х років у США нараховувалося 3457 баз даних, загальний обсяг зроблених на їхній основі послуг оцінювався в 7,5 млрд. дол. Виробництво засобів програмного забезпечення - третій сегмент галузі інформаційного бізнесу, значення якого росте постійно. У 80-і роки в США спостерігався 23% щорічний приріст у цьому секторі. Якщо 10-15 років тому з 10 дол., вкладених у переробку інформації, лише один затрачався на програмне забезпечення і послуги, то на початку 90-х років ці витрати складають половину усіх витрат на обробку інформації, а на початку XXІ століття, за прогнозами , цей показник досягне 90% і більш [27].

В інформаційному суспільстві підвищується значення інформації як товару. Це є наслідком загального росту інформаційних потреб і вираженням розвитку галузі інформаційних послуг. Свідчення тому - збільшення внеску інформаційного сектора в створення національного