Як відомо, власність на інформацію є основою монопольної влади, оскільки володіння патентами і ліцензіями служить бар'єром для проникнення в галузь. Існує й інший важливий аспект, зв'язаний з передачею інформації, - умови продажу технологій. У них можуть включатися обмеження, що заздалегідь усувають прояв яких-небудь конкурентних переваг, наприклад, що стосуються ринків збуту готової продукції. У такому випадку порушується механізм конкуренції. У той же час інформатизація економіки додає даному механізму нові якості. Так, висока насиченість ринку товарами і послугами змушує фірми постійно стежити за технічними досягненнями у своїй галузі, відшукувати на ринку ніші для нових товарів і послуг. Гнучкість інформаційного виробництва і маркетинг на основі електронних технологій дозволяють виробнику швидко реагувати на зміну ринкової ситуації. У таких умовах конкуренція стає динамічною, переміняючи статичну конкуренцію індустріальної епохи, коли фірми, упровадивши нові технології, могли в плині деякого часу пожинати плоди нововведень, одержуючи монопольний надприбуток [20].

Специфіка цього типу технологій полягає в тому, що сам факт їхнього застосування робить для сторони, що їх застосовує, принципово неможливою всяку серйозну конкуренцію з розроблювачем цих технологій. Це свого роду плата за допуск до більш високої ефективності, забезпечуваної цими технологіями, що раніше зустрічалася лише в дилерських і ліцензійних системах. Сучасні передові технології в явній чи неявній формі ставлять користувача в положення ліцензіата.

Найбільш наочні приклади метатехнологій [20]:

Мережева комп'ютеризація: розосередження пам'яті в мережі дає розроблювачу всю інформацію користувача і дозволяє першому втручатися в діяльність останнього чи навіть керувати ним (принцип зовнішнього керування включеного в мережу комп'ютера вже реалізованийі);

сучасні технології зв'язку, що дозволяють перехоплювати всі телефонні повідомлення на території усього світу; найближчим часом стане можлива повна комп'ютерна обробка всього обсягу цих повідомлень і перехоплення всіх повідомлень у мережі «Інтернет»;

різні організаційні технології; їхні основні підгрупи: технології керування, у тому числі організації діяльності корпорації: орієнтовані на культуру і систему цінностей країни-розроблювача, вони знижують конкурентноздатність корпорацій, що представляють інші культури; слід зазначити, що в загальному випадку поширення в суспільстві чужорідного типу культури, що не інтегрується з культурою цього суспільства і тому не стільки збагачує її скільки послабляє конкурентноздатність даного суспільства (носія культури);

технології формування масової свідомості: постійна адаптація свідомості до форм впливу на неї викликає об'єктивну необхідність постійного ж відновлення цих форм; без одержання обновлених технологій, що з'являються спочатку в країні-лідері, а вже потім тиражуються в інших країнах, масова свідомість суспільств, що використовували ці технології впливу на нього, почне виходити з-під контролю держави.

Сьогодні саме ці технології через свою найбільшу продуктивність стали пануючими. Саме вони, стрімко поширившись буквально в останні роки, стали технологічною складовою інформаційного суспільства: говорячи про нього з погляду технологій, як правило мають на увазі в першу чергу саме метатехнології.

Цілком природно, що перехід від створення нових технологій до їхнього поширення і виникнення в такий спосіб інформаційного суспільства найбільше концентровано виразив лідер цього процесу - Б.Гейтс. Він вказав, що головним фактором розвитку інформаційних технологій, у відмінність від минулого стає не їхнє власне удосконалювання, але комплексне застосування вже наявних технічних рішень для забезпечення «інформаційної прозорості» усіх країн - «прозорості», наскільки можна зрозуміти, цілком однобічної для країн, що створюють інформаційні технології. Така інформаційна однобічна прозорість служить забезпеченню їх глобальних конкурентних переваг країн-розроблювачів цих технологій.

Однак значення поширення інформаційних технологій аж ніяк не обмежується виникненням метатехнологій і надійним забезпеченням інтелектуального, психологічного і технологічного лідерства їхніх творців. Крім забезпечення глобальної інформаційної прозорості, найбільш важливою рисою інформаційних технологій є можливість глибокої перебудови масової свідомості.

Справа в тім, що, на відміну від традиційних «матеріальних» технологій, продуктом яких є товар, продуктом інформаційних технологій явно чи неявно є визначений стан людської свідомості, у тому числі масової. Більш того: значна частина інформаційних технологій споконвічно призначена саме для такої перебудови свідомості, маючи її як головну мету впливу.

Впливати на свідомість виявилося набагато ефективніше, ніж на матеріал. Зв'язані з таким впливом технології вже одержали назва «high-hume» у противагу традиційному «high-tech». Якщо раніш технології були спрямовані на матерію, то тепер вони перенацілюються на суспільну свідомість, суспільну культуру. Крім найвищої продуктивності, технології «high-hume» відрізняються ще і найвищою мінливістю, тобто максимальною швидкістю прогресу.

Викладене вище свідчить, що поява і поширення інформаційних технологій знижує значення фінансових ресурсів з погляду конкурентноздатності суспільств і корпорацій: якщо раніш вони були головним джерелом могутності, то тепер стають лише його наслідком. Головним джерелом ринкової сили стає інтелект, втілений в організаційних структурах дослідницьких і ринкових корпорацій, що створюють метатехнології і утримують контроль за ними.

Можна сказати, що з виникненням інформаційного суспільства гроші починають втрачати своє значення. Причина в тому, що власність на метатехнології в принципі, по чисто технологічних причинах органічно невідчужувана від їхнього власника - що створив і підтримує їх інтелектуально.

Інформаційні технології усе в більшому ступені будуть перетворюватися в «другу природу», утворити рамки і задаючи умови розвитку особистості і людства в цілому. У цій якості вони поступово будуть заміняти ринкові відносини і права власності, що виконують ці функції з моменту появи грошей.

Принципово важливо, що в новому, інформаційному, постіндустріальному світі найважливіші ресурси - це вже не простір із закріпленими на ньому людьми і виробництвом, а в першу чергу фінанси й інтелект, що легко перетікають з території на територію.

Саме тому заклик до «нових варягів» з розвитих країн «прийдіть і правте» уже не мав змісту в