90-і роки: адже нові ключові ресурси розвитку не мають територіальної «прив'язки» [35]. Сьогодні ефективне освоєння території складається вже не в оздоровленні суспільства, що знаходиться на ній, але, навпроти, у відокремленні усередині нього з наступним вилученням з нього основної частини здорових і прогресивних елементів, тобто людей - носіїв фінансів і інтелекту.
При такому освоєнні прогрес більш розвинутого суспільства, що освоює, йде за рахунок деградації «освоюваного», причому масштаби деградації суспільства, що руйнується, і втрати його культури, як завжди при «розвитку за рахунок руйнування», перевершують виграш у культурі і прогресі більш розвитого суспільства. На відміну від традиційних, гармонічних процесів розвитку розвиток за рахунок чужої деградації завжди являє собою «гру з негативною сумою».
Таким чином, поширення інформаційних технологій якісно змінило відносну цінність ресурсів, висунувши на перший план найбільш мобільний інтелект і фінанси. Це змінило співробітництво між розвитими і країнами, що розвиваються: творче освоєння других першими за допомогою прямих інвестицій у реальний сектор почали поступатися місцем руйнівному освоєнню за допомогою вилучення фінансових і інтелектуальних ресурсів.
Саме осмислення реалій і наслідків цього переходу породило теорію «кінчених країн»: піддавшись впливу нового, «інформаційного» імперіалізму, країни що розвиваються безповоротно втрачають не тільки найважливіше - інтелектуальні ресурси розвитку, але і здатність їх продукувати в майбутньому. Це цілком позбавляє їх всякої історичної перспективи [28].
Необоротне відставання країн, що розвиваються, виникає не тільки через вибування з них найбільш цінних у нових умовах ресурсів, але і завдяки падінню корисності традиційних ресурсів і технологій, якими ці суспільства володіють. Адже найважливішим з погляду практичної політики результатом кожного нового етапу розвитку людства є відносне знецінення всіх «старих» технологій і продуктів їхнього застосування в міру поширення нових.
Дане знецінення тим глибше, чим більш примітивними є «старі» технології і чим менш монополізованими і більш конкурентними є ринки продукції цих технологій. Відповідно до цього правила за рахунок поширення інформаційних технологій відбувається відносне знецінення в першу чергу технологій видобувної промисловості. У першу чергу цей процес торкається нафти, світовий ринок якої лібералізований найбільшою мірою.
Зниження світових цін на сировину і, у більш широкому змісті, на продукти відносно малоінтелектуальної праці, скоріше за стане основною тенденцією. У цьому контексті США, які активно «скидають» за кордон уже не стільки екологічно, скільки «інтелектуально брудні», тобто занадто прості, виробництва, максимально застрахували себе від негативних тенденцій.
Отже, основні наслідки розвитку інформаційних технологій [20, 28]:
поглиблення і набуття статусу остаточного ( при збереженні сформованих тенденцій – нездоланного) розриву:
між розвинутими і всіма іншими країнами;
між розвинутими країнами, що створюють інформаційні технології і всією рештою розвинутих країн ;
відокремлення у всіх країнах груп людей, що працюють з «інформаційними технологіями», у внутрішнє «інформаційне співтовариство»; перетікання цього співтовариства в розвиті країни з іншого світу до повного зосередження цього співтовариства тільки в розвинутих країнах; поступова концентрація основної частини «інформаційного співтовариства» світу в «найбільш розвитих» країнах;
припинення чи різке уповільнення прогресу (принаймні, технічного) за межами розвинутих країн; соціальна і фінансова деградація країн, що розвиваються;
скорочення через сильну конкуренцію числа розвинутих і найбільш розвинутих країн (тобто країн, що створюють інформаційні технології
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.
1.Інформація як економічна категорія може розглядатися в кількох аспектах, а саме: вид економічної діяльності, її певна галузь; фактор виробни-цтва, ресурс; певний товар; суспільний здобуток; елемент ринкового механізму; фактор конкурентної боротьби. У ринковому середовищі мають місце практично усі види інформації, однак найбільш актуальними є наступні:
- кон'юнктурна - характеризує стан ринку (рівень зміни цін на товари і послуги, курси цінних паперів, банківські ставки, біржові котирування і т.д.);
- комерційна - представляє сукупність зведень про попит та пропозицію на визначені види товарів і послуг, співвідношенні попиту та пропозиції (маркетингова інформація, пропоновані товари і послуги, їхня якість, конкуренти, конкурентноздатність на внутрішньому ринку і т.д.);
- фінансова - сюди відносяться відомості про фінансову стійкість, платоспроможність і кредитоспроможність партнерів і конкурентів;
- зовнішньоекономічна - про обсяги імпорту-експорту, цінах, якості, конкурентноздатності на зовнішньому ринку, впливі на внутрішній ринок і ін.;
- науково-технічна - про досягнення науки і техніки, винаходах, наукових дослідженнях і їхніх результатах, ноу-хау, патентах, ліцензіях і т.д.;
- статистична - про динамік кількісних і якісних змін в економіці (в основному на рівні народного господарства країни, галузі, регіону);
- правова - про систему і джерела права, юридичних фактах, правовідносинах, правопорядку, правопорушеннях і боротьбі з ними;
- довідково-енциклопедична - словники, довідники, енциклопедії і т.д.;
масова - газети, журнали, радіо, телебачення, кіно, відео і т.д.
2. На сьогоднішній день можна говорити про формування глобального інформаційного простору, який є наслідком загальної тенденції до глобалізації всіх процесів суспільного життя. Кожне підприємство, організація, юридична чи фізична особа є суб’єктами, які обмінюються інформацією у формі інформаційного продукту, створюючи безліч інформаційних потоків. Кожне підприємство, як суб’єкт провадить інформаційну діяльність, так як воно є і виробником інформації і споживачем, в цьому плані можна говорити, що кожен суб’єкт господарської діяльності є “втягнутий” в інформаційний простір. Основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення, передача і збереження інформації. Результатом інформаційної діяльності є інформаційний продукт, що з'являється на ринку у виді інформаційних товарів і послуг.
3. У сучасному світі інформація ставиться в одну шеренгу з матеріальними та енергетичними ресурсами і розглядається як важливий фактор якісних змін у житті суспільства. Перетворення інформа-ції в економічний ресурс привело до взаємопроникнення двох значних соціально-економічних процесів — індустріа-лізації інформатики та інформатизації суспільства, що ство-рило важливі