Третя стадія - комерціалізації нематеріальних активів полягає: *

в активному виході підприємств на ринок науково-технічної продукції; *

в умінні знайти свого покупця, опановувати мистецтвом підприємця, тобто самому шукати замовника (споживача) для своєї ідеї або розробки; *

в умінні рекламувати їх; *

в умінні писати в журнали, пробиватися на телебачення і т.д.

Будь-якому підприємцю необхідно вміти грамотно аналізувати ситуацію на ринку продукції (послуг), вести облік тенденцій попиту на свої розробки або продукцію (послуги), закріплювати за собою ринкову «нішу» і бути серйозно підготовленим в області підприємницької діяльності, маркетингу, знати правові, юридичні основи відносин з партнерами.

Тактика ігнорування подібних дій неминуче обернеться для підприємств у майбутньому повною втратою конкурентної здатності їхньої продукції на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Практичне ж використання нематеріальних активів в економічному обороті підприємств, перетворення їх у конкретний механізм для комерційної оцінки результатів інтелектуальної праці, інтелектуальної власності дає можливість сучасному підприємству (фірмі): *

змінити структуру свого виробничого капіталу за рахунок збільшення частки нематеріальних активів у вартості нової

продукції і послуг, збільшивши їх наукомісткість, що зіграє визначене значення для підвищення конкурентної здатності продукції і послуг.; *

економічно ефективно і раціонально використовувати незадіяні і лежачі «мертвим капіталом» нематеріальні активи, які усе ще мають багато підприємств, фірми, науково-дослідні інститути, науково-дослідні лабораторії і т.д.

У цілому проблема комерційної оцінки нематеріальних активів явно назріла; крім класифікації нематеріальних активів, визначення сутнісних характеристик їхніх видів, принципів постановки на бухгалтерський облік, методів оцінки і переоцінки вартості, потрібний аналіз господарської ефективності нематеріальних активів, їхня правова захищеність, і т.д. Усе це перетворює проблему нематеріальних активів в одну з найбільш актуальних економічних і правових проблем на даному етапі руху української економіки в цілому, сфери науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок і наукомісткого виробництва, зокрема, до цивілізованих ринкових відносин .

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” (крім обліку негативного гудвілу, методологія якого визначається П(С)БО 19 „Об’єднання підприємств”). Зазначений стандарт застосовується при обліку операцій із нематеріальними активами, що здійснюються з 01.01.2000 Бутынец Ф.Ф., Соколов Я.В., Панков Д.А., Горецкая Л.Л. Бухгалтерский учет в зарубежных странах. – Житомир: ЧП «Рута», 2002..

Норми П(С)БО 8 „Нематеріальні активи” застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Відповідно до даного положення нематеріальний актив — це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований та утримується підприємством з метою використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. Вартість нематеріального активу (як, власне, і будь-якого іншого) має бути достовірно визначена.

Таким чином, процес прийняття рішення з приводу віднесення активу до складу нематеріальних можна схематично зобразити наступним чином (рис. 1.1).

Зазначена у визначенні можливість ідентифікації означає, що актив можна розпізнати, як самостійну одиницю. Ідентифікований актив — це актив, який може бути розпізнаний у ряді інших активів, мати свої, лише йому властиві ознаки та характеристики.

Рис. 1.1 - Ознаки нематеріальних активів Бухгалтерский учет в Украине / Под ред. Коваленко А.Н. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003.

Такий актив можна використовувати незалежно або у сукупності з іншими активами, відокремлювати від підприємства (продавати, передавати у користування тощо).

Тобто, по відношенню до конкретного об’єкту нематеріальних активів повинна існувати можливість вилучення його з сукупного майна, зафіксованого на балансі підприємства, відокремлення його від інших активів і розпорядження ним. До складу нематеріальних активів, наприклад, не можуть бути віднесені інтелектуальні та ділові якості людини, її кваліфікацію та здатність до праці, оскільки вони виступають невідокремленою частиною свого носія і не можуть бути використані без нього.

Здатність приносити економічні вигоди — це потенціал, який може сприяти надходженню на підприємство (прямо або непрямо) грошових коштів та їх еквівалентів.

Таким чином можна сказати, що склад нематеріальних активів — це сукупність прав підприємства розпоряджатися об’єктами інтелектуальної та промислової власності та переваг підприємства у порівнянні з іншими суб’єктами підприємницької діяльності.

Отже, роблячи висновок з цієї частини роботи, потрібно чітко уяснити, що:

нематеріальними активами є права на ті або інші об’єкти нематеріального характеру, а не самі об’єкти;

права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (авторський договір, ліцензійний договір, договір закупівлі-продажу тощо), оскільки саме зі змісту договорів випливає, що підприємство набуває тих або інших прав і привілеїв. У цьому випадку дуже важливо, щоб у договорі були чітко визначені умови, при яких особа, що придбає ці права, може ними користуватися;

права, що зараховуються на баланс як необоротні нематеріальні активи — це тільки ті права, що забезпечують можливість одержання в майбутньому багатократної економічної вигоди.

1.2. Класифікація нематеріальних активів

Нематеріальні активи можна класифікувати за багатьма критеріями.

Види нематеріальних ресурсів можна відобразити наступною схемою (рис. 1.2).

Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до об’єктів цієї власності належать: патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування та вказівки на походження чи найменування місця походження. Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посідають винаходи.

Рис. 1.2 – Види нематеріальних ресурсів підприємства Бухгалтерский учет в Украине / Под ред. Коваленко А.Н.