У цілому досить великий обсяг посібника розтрачений на рекомендації, частина з яких правильна, але абсолютно не специфічна для НМА, а інша частина не застосовна саме до НМА. У цьому зв'язку прийняття і публікацію даного посібника варто вважати невдачею [2, c. 58]. Більш того, є підстава припускати, що МКСО в його нинішньому складі абсолютно не готовий до методичної роботи в області оцінки НМА.

У листопаду 2000 року Європейська група професійних асоціацій оцінювачів – TEGOVA (The European Group of Valuer’s Associations) – опублікувала нові стандарти оцінки, що доповнені методичними посібниками. Один з них, а саме, методичний посібник під номером 8 (далі – МП 8) присвячено оцінці НМА, у тому числі НМА, що включається не в баланс компанії. Більш того, у МП 8 знайшла відображення нова парадигма оцінки бізнесу, заснована на теорії ІК. Про цьому досить переконливо свідчить склад НМА, підметів оцінки. Згідно МП 8, усі НМА, які підлягають оцінці і враховуються на балансі, поділяються на три категорії:

Гудвіл бізнесу (нерозподілені нематеріальні активи);

Персональний гудвіл;

Ідентифіковані нематеріальні активи.

Гудвіл бізнесу невіддільний від компанії і може бути врахований на балансі після її продажу. Персональний гудвіл, як правило, зв'язаний з особистістю керівника компанії, не передається при її продажу і тому не враховується при розрахунку її вартості за винятком випадків, коли при зміні власника компанії керувати нею продовжує та ж особа.

Ідентифіковані НМА можуть оцінюватися в індивідуальному порядку, якщо їм можна приписати кінцевий термін служби, і якщо за цей період вони забезпечують бізнесу вимірні вигоди. Звичайно ця категорія включає права ІВ і інші аналогічні активи, у тому числі ноу-хау, інформаційні ресурси, списки клієнтів і т.п.

Крім того, до НМА згідно МП 8 можуть відноситися:

навчена і зібрана разом робоча сила

сприятливі трудові договори

сприятливі договори оренди

сприятливі договори страхування

сприятливі контракти на постачання

контракти про наймання

угоди про відмовлення від конкуренції

клієнтські відносини

дозволи

технічні бібліотеки і сховища газет

інші нематеріальні активи.

З усього списку потенційних НМА до людського капіталу безумовно відносяться: персональний гудвіл, навчена і зібрана разом робоча сила; сприятливі трудові договори; контракти про наймання. Ці активи, як правило, невідчужувані. Виключення складають контракти про наймання, у яких передбачена можливість передачі найманої особи в іншу компанію. Крім того, ноу-хау відносять одночасно до людського капіталу і до структурного.

Людський капітал, як уже було сказано, не може бути власністю компанії. У цьому його принципова відмінність від майнових прав, що виникають зокрема з зобов'язань компанії. У той же час людський капітал грає ведучу роль у формуванні вартості компанії. Майнові права, як правило, можуть бути включені до складу НМА. У тому числі при використанні досить витонченої юридичної техніки в майно компанії можуть бути перетворені контракти з найбільш цінними працівниками.

Клієнтський капітал представлений у МП 8 такими НМА, як: угоди про відмовлення від конкуренції, клієнтські відносини. Імовірно, сюди ж варто включити частину прав ІВ, у тому числі права на: товарні знаки, знаки обслуговування, найменування місць походження товарів, фірмове упакування, фірмове найменування. При цьому права ІВ можуть бути враховані на балансі, а угоди про відмовлення від конкуренції і клієнтські відносини, як правило, немає. Інакше кажучи, тут має місце ще один розрив між складом НМА в оцінному й у бухгалтерському змісті.

Перераховані вище особливості МП 8 дають підстави затверджувати, що даний посібник розроблений на основі теорії ІК або, як мінімум, з урахуванням цієї теорії. Однак МП 8 не містить яких-небудь рекомендацій щодо проведення вимірів або розрахунків, відмінних від стандартних оцінних процедур. Проте, керівництво допускає, що при необхідності і належному обґрунтуванні можуть бути застосовані методи розрахунків, відмінні від прийнятих у стандарті. Ця норма звичайна для такого роду нормативних документів.

Взагалі у світовій практиці існує три підходи до визначення справедливої вартості нематеріальних активів, які зараховуються на баланс Палий В.Ф. Международные стандарты учета и финансовой отчетности. Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2003..

Витратний підхід — використовується при оцінці вартості НМА у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прибуток, що прогнозується, не є стабільним. Оцінюючи повний перелік витрат варто врахувати усі існуючі витрати, такі як праця, матеріали, витрачені на формування об’єкту НМА, собівартість науково-методичного забезпечення, індивідуалізації власної продукції, логотипу, ліцензії, сертифікату тощо.

Порівняльний (ринковий) підхід — застосовується у тому випадку, коли є достатньо розвинений ринок продаж оцінюваних НМА. Даний підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують та продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні рішення.

Підхід прибутковості — використовується, як правило, при оцінці патентів та ліцензій, торгівельної марки, майнових прав. Цей метод заснований на розрахунку економічних вигод, пов’язаних з отриманням надприбутку на активи за рахунок НМА.

Розглянемо міжнародну практику оцінки нематеріальних активів у бухгалтерському обліку.

Нематеріальні активи, призначені для продажу в ході звичайної діяльності, визнаються по статті запасів Бутынец Ф.Ф., Соколов Я.В., Панков Д.А., Горецкая Л.Л. Бухгалтерский учет в зарубежных странах. – Житомир: ЧП «Рута», 2002..

Покупка нематеріального активу, особливо якщо він купується роздільно. У собівартість нематеріального активу включаються: покупна ціна, імпортні мита, податки, що не відшкодовуються, а також витрати на його підготовку до застосування. Придбання активу в кредит (понад нормальні терміни, застосовувані у торговельних угодах) викликає витрати по сплаті відсотків. Сума відсотків визнається як витрати звітного періоду або включається