в собівартість активу, у залежності від облікової політики компанії.
Покупка нематеріального активу через об'єднання компаній. Об'єкти нематеріальних активів, що ідентифікуються роздільно, оцінюються по справедливій вартості. Якщо нематеріальний актив не може бути надійно оцінений як окремий об'єкт, його вартість визнається як частина вартості ділової репутації. Ідентифікація і роздільна оцінка окремих нематеріальних активів робиться навіть тоді, коли вони не виділялися в обліку компанії, що приєднується. Якщо нематеріальні активи можна відокремити друг від друга на надійній основі, вони повинні визнаватися в обліку роздільно.
Безоплатне одержання або покупка через урядову субсидію. Нематеріальні активи, отримані таким чином, повинні оцінюватися по справедливій вартості. Можна також враховувати такі активи по номінальній вартості (якщо вона відома) з додаванням витрат на підготовку об'єкта до застосування в даній компанії.
Обмін активами. Отримані нематеріальні активи оцінюються по справедливій вартості активу, переданого для відшкодування в операції обміну. Ніякі прибуток або збиток по такій операції визнаватися не повинні.
Внутрішньо створений нематеріальний актив для цілей його визнання в обліку підрозділяється на стадії (фази) досліджень і розробок. З фази досліджень ніякі нематеріальні активи не визнаються. Усі витрати на дослідження визнаються витратами в тих звітних періодах, у яких вони мали місце. Зразковий склад досліджень і розробок показаний в таблиці 2.2.
Витрати на розробки можуть визнаватися як нематеріальні активи, якщо доведено майбутнє корисне застосування результату розробок у виробничих і комерційних цілях або в процесі керування; є намір використовувати результати розробки; є в наявності необхідні матеріальні і фінансові ресурси; є достовірні зведення про наявність необхідного ринку або про можливості використовувати розробки для внутрішніх нестатків, а також є можливість надійно виявити й оцінити витрати, що відносяться до даного нематеріального активу.
Якщо можливість застосування результатів розробок виявлена не відразу, то понесені витрати відносяться до витрат відповідних періодів. Витрати на розробки, зроблені після визнання їх прикладної корисності, віднесені раніше в попередніх звітних періодах на статтю витрат, не повинні визнаватися частиною собівартості нематеріального активу.
Таблиця 2.2 - Класифікація досліджень і розробок Палий В.Ф. Международные стандарты учета и финансовой отчетности. Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2003.
Фаза досліджень | Фаза розробок*
Діяльність, спрямована на одержання нових знань *
Пошук, оцінка і добір застосування результатів власних досліджень і інших знань *
Пошук альтернативних матеріалів, пристроїв, процесів, продуктів, систем або послуг *
Консультування, оцінка й остаточний добір можливих альтернатив для нових або поліпшених матеріалів, процесів, пристроїв, продуктів, систем або послуг* | Проектування, конструювання й оцінка працездатності виробничих зразків і моделей*
Проектування інструмента, шаблонів, форм і штампів для нової або модернізованої технології *
Проектування, консультування й експлуатація дослідних установок, економічно невідповідних для комерційного застосування *
Проектування, конструювання й оцінка обраних альтернативних матеріалів, пристроїв, процесів, продуктів, систем або послуг
Внутрішньо створені назви торговельних марок, заголовків, прав на публікацію, списки клієнтів і інші аналогічні по своїй суті об'єкти не повинні визнаватися нематеріальними активами. Виникаючі при цьому витрати списуються на зменшення доходів тих звітних періодів, у яких вони мали місце.
Умови визнання нематеріального активу, що виникає у фазі розробок Палий В.Ф. Международные стандарты учета и финансовой отчетности. Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2003.:
технічна здійсненність завершення робіт зі створення нематеріального активу;
намір адміністрації обов'язково завершити розробку;
здатність застосовувати або продавати створений нематеріальний актив;
наявність і приступність матеріальних фінансових і інших ресурсів для розробки, застосування або продажу нематеріального активу;
наявність ринку для результатів розробок і одержання економічної вигоди. Корисність нематеріального активу при внутрішньому використанні;
надійність оцінки собівартості нематеріального активу.
Собівартість внутрішньо створеного нематеріального активу включає усі витрати, що можуть бути виявлені і віднесені на даний об'єкт і зв'язані з його створенням і підготовкою до використання за призначенням. У неї, зокрема, включаються:
матеріальні витрати і витрати на послуги;
оплата персоналу, зайнятого створенням активу, включаючи додаткові витрати, зв'язані з оплатою праці;
безпосередні витрати на обслуговування процесу створення активу: мита за реєстрацію, витрати на патенти і ліцензії, використані для розробок і інші аналогічні витрати;
накладні витрати, необхідні для створення активу, включаючи витрати по відсотках на позикові засоби. Накладні витрати повинні розподілятися на розумній і послідовній основі.
У собівартість внутрішньо створеного нематеріального активу
не включаються комерційні й управлінські витрати (крім тих,
що можуть бути безпосередньо віднесені на його підготовку до корисного використання); перевитрати і втрати, понесені до досягнення планових показників експлуатації, на підготовку персоналу до застосування даного нематеріального активу.
Первісне визнання нематеріальних активів здійснюється по фактичній собівартості активу. Після первісного визнання нематеріальний актив повинний враховуватися по переоціненій вартості за мінусом накопиченої амортизації після переоцінки об'єкта і будь-яких накопичених згодом збитків від знецінення. Нематеріальні активи переоцінюються по справедливій вартості з посиланням на активний ринок.
Переоцінка нематеріальних активів повинна проводитися в міру зміни їх справедливої вартості. Але для багатьох, особливо унікальних, нематеріальних об'єктів активного ринку не існує, що породжує значні утруднення. Якщо справедлива вартість нематеріального активу не може бути визначена або більш уже не визначається, то такі об'єкти враховуються по їх первісній собівартості або переоціненій вартості на останню дату переоцінки. Їх балансова вартість визначається за мінусом накопиченої амортизації після первісного визнання або останньої переоцінки і за мінусом накопиченої суми збитку від переоцінки.
При переоцінці нематеріального активу підлягає перерахуванню і сума накопиченої амортизації, для того, щоб переоцінена балансова вартість об'єкта (первісна вартість мінус накопичена амортизація) дорівнювала прийнятій справедливій його вартості. При цьому сума накопиченої амортизації зменшується пропорційно зменшенню первісної вартості нематеріального активу. Можливий інший варіант, при якому сума амортизації