На другому етапі визначається величина коефіцієнта, що враховує ступінь морального старіння нематеріального активу.

Кмс - = 1- Тд/Тн = 1 – 0,35 = 0,65

На третьому етапі розраховується залишкова вартість нематеріального активу з урахуванням коефіцієнта техніко-економічної значимості, коефіцієнта морального старіння.

З = Зс * Кмс * Кт (3.6)

Використання оцінюваного винаходу забезпечує поліпшення основних техніко-економічних характеристик технології й отже коефіцієнт техніко-економічної значимості дорівнює 1,1

З = 1530 * 0,65*1,1 = 1 094 тис. грн.

Оцінивши винахід трьома способами, погодимо результати.

Таблиця 3.7 – Результати оцінки винаходу трьома способами

Методи | Результати | Ваги

Метод звільнення від роялті | 1978 | 3

Метод оцінки вартості нематеріального активу за допомогою коефіцієнта пайової участі | 946 | 1

Метод вартості створення | 1 094 | 2

Середньозважена вартість винаходу, тис. грн. | 1511

Підводячи підсумок третьої частини роботи, варто зробити наступні висновки:

Оцінка вартості об'єктів нематеріальних активів у ВАТ „Концерн „Стирол” проводиться за допомогою методів, що спираються на дохідний або витратний підхід.

На дохідний підхід спираються два найбільш розповсюджені методи: метод дисконтованих доходів і метод прямої капіталізації. Це найбільш універсальні методи, застосовні до будь-яких видів майнових комплексів.

Порівняльний підхід використовується при оцінці ринкової вартості нематеріальних активів виходячи з даних про недавно зроблені угоди з аналогічними нематеріальними активами. Метод базується на принципі заміщення, відповідно до якого раціональний інвестор не заплатить за даний об'єкт більше, ніж вартість доступного до покупки аналогічного об'єкта, що володіє такою же корисністю, що і даний об'єкт. Тому ціни продажу аналогічних об'єктів служать вихідною інформацією для розрахунку вартості даного об'єкта.

На основі витратного підходу визначають вартість відтворення, хоча при витратному підході оцінена вартість може значно відрізнятися від ринкової вартості, тому що між витратами і корисністю немає прямій зв'язку, проте досить часто у ВАТ «Концерн «Стирол» застосовується саме цей метод, а саме:

для цілей страхування окремих складового майна,

для бухгалтерського обліку нематеріальних активів;

при переоцінці основних фондів.

Особливості оцінки нематеріальних активів у ВАТ „Концерн „Стирол” розглянуті на прикладі оцінки винаходу „Речовина для отримання стійкого кольору фарб на полімерній основі для зовнішніх робіт”.

Винахід був оцінених трьома методами:

В результаті оцінки винаходу були отримані наступні результати:

Метод звільнення від роялті – 1978 тис. грн.;

Метод оцінки вартості нематеріального активу за допомогою коефіцієнта пайової участі – 946 тис. грн.;

Метод вартості створення – 1094 тис. грн.

Середньозважена вартість нематеріального активу склала 1511 тис. грн.

Висновки

Нематеріальними активами є права на ті або інші об’єкти нематеріального характеру, а не самі об’єкти;

Права, що визначаються як нематеріальні активи, можуть виникати тільки з договорів (авторський договір, ліцензійний договір, договір закупівлі-продажу тощо), оскільки саме зі змісту договорів випливає, що підприємство набуває тих або інших прав і привілеїв. У цьому випадку дуже важливо, щоб у договорі були чітко визначені умови, при яких особа, що придбає ці права, може ними користуватися;

Права, що зараховуються на баланс як необоротні нематеріальні активи — це тільки ті права, що забезпечують можливість одержання в майбутньому багатократної економічної вигоди.

Існує досить багато класифікацій нематеріальних активів за різними ознаками.

В бухгалтерському обліку нематеріальні активи класифікуються наступним чином:

права користування природними ресурсами;

права користування майном;

права на знаки для товарів та послуг;

права на об’єкти промислової власності;

авторські та суміжні з ними права;

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

інші нематеріальні активи.

Придбані або створені нематеріальні активи зараховуються на баланс за первісною вартістю. В будь-якому випадку у вартість нематеріального активу не включаються відсотки за кредит, який підприємство використовувало для його придбання (створення), і курсові різниці, якщо актив був придбаний з оплатою в іноземній валюті. У першому випадку відсотки за кредит завжди відображаються у складі фінансових витрат, а курсові різниці, що виникнуть при розрахунках за нематеріальний актив, — у складі інших доходів (витрат) звичайної діяльності.

Первісна вартість нематеріальних активів може збільшуватись на суму витрат, пов’язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та терміну використання, які будуть сприяти збільшенню початково очікуваних майбутніх економічних вигод.

При цьому у бухгалтерському обліку витрати на ремонт та витрати на поліпшення нематеріальних активів розмежовані за економічним змістом.

Ті ж витрати, які дозволяють отримати тільки первісно визначені майбутні економічні вигоди (і не більше того), та підтримують об’єкт нематеріальних активів у придатному для використання експлуатації стані, включаються до складу витрат того періоду, у якому такі затрати були понесені.

У світовій практиці існує три підходи до визначення справедливої вартості нематеріальних активів, які зараховуються на баланс.

Витратний підхід — використовується при оцінці вартості НМА у тому випадку, якщо неможливо знайти аналоги, а прибуток, що прогнозується, не є стабільним.

Порівняльний (ринковий) підхід — застосовується у тому випадку, коли є достатньо розвинений ринок продаж оцінюваних НМА. Даний підхід заснований на принципі ефективно функціонуючого ринку, на якому інвестори купують та продають активи аналогічного типу, приймаючи при цьому незалежні рішення.

Підхід прибутковості — використовується, як правило, при оцінці патентів та ліцензій, торгівельної марки, майнових прав. Цей метод заснований на розрахунку економічних вигод, пов’язаних з отриманням надприбутку на активи за рахунок НМА.

Оцінка вартості об'єктів нематеріальних активів у ВАТ „Концерн „Стирол” проводиться за допомогою методів, що спираються на дохідний або витратний підхід.

На дохідний підхід спираються два найбільш розповсюджені методи: метод дисконтованих доходів і метод прямої капіталізації. Це найбільш універсальні методи, застосовні до будь-яких видів майнових комплексів.

Порівняльний підхід використовується при оцінці ринкової