Структура і динаміка споживчого ринку як показники рівня життя населення

Зміст

Вступ

Тема даної курсової роботи – „Структура і динаміка споживчого ринку як показники рівня життя населення”.

Мета написання даної роботи полягає в дослідженні питань, пов’язаних з сутністю та функціями споживчого ринку, взаємозв’язком розвитку споживчого ринку з життєвим рівнем населення.

Основним завданням роботи є вивчення та узагальнення теоретико-методологічних засад з мікроекономіки.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що споживчий ринок відіграє одну з найважливіших ролей в житті суспільства, на цьому ринку продаються та купуються як товари першої необхідності так і предмети розкоші. Вивчаючи структуру і динаміку споживчого ринку можливо вивчати і аналізувати процеси які відбуваються в країні. Структура споживчого ринку є своєрідним індикатором рівня життя населення.

В роботі розкриті наступні питання:

сутність споживчого ринку і характеристика найважливіших елементів;

аналіз рівня життя населення України та його вплив на динаміку споживчого ринку;

основні тенденції, проблеми та перспективи розвитку споживчого ринку України;

тощо.

При написанні роботи автором використовувались Закони України та інші нормативні акти, підручники, монографії, періодичні видання, аналітичні статті з мікроекономіки, економічної теорії, економічної політики, статистичні збірники тощо.

1. Споживчий ринок та його основні елементи

1.1 Сутність споживчого ринку і характеристика найважливіших елементів

Ринок як економічна категорія товарного виробництва являє собою сферу товарно-грошового обігу й охоплює сукупність конкретних відносин і зв'язків між виробниками і споживачами товарів. Форми ринкових відносин виявляються в кількісних і якісних відносинах основних елементів ринку: попиту, пропозиції і ціни. Під впливом цих елементів формуються пропорції між виробництвом і споживанням. Взаємозв'язок елементів ринку товарів народного споживання (РТНС) показан на рис 1.1.

Рис. 1.1. Взаємозв'язок елементів РТНП

Споживчий ринок – обслуговує в основному сферу особистісного споживання населення. Він являє собою складну систему. Склад і структуру споживчого ринку можна класифікувати за різними ознаками:

за регіональною ознакою;

за призначенням (ринок продовольчих, непродовольчих товарів, товарів культурно-побутового призначення і господарського побуту);

за каналами реалізації товарів.

Це дозволяє в складі всього споживчого ринку виділити ринки регіонів окремих товарів для аналізу їхнього розвитку і досягнення пропорційності попиту та пропозиції як у цілому по країні, так і по регіонах, по окремих товарах, а також цілеспрямовано формувати структуру споживання товарів населенням країни.

Споживчий ринок характеризується, насамперед, часткою у його складі продовольчих і непродовольчих товарів. У свою чергу кожна з цих складових товарообігу підрозділяється на окремі товарні групи. Наприклад, у складі продовольчих товарів виділяються хліб і хлібобулочні вироби, м'ясо і м'ясопродукти, кондитерські вироби і т.д. Подальша структура кожної групи представляє асортимент товарів ( наприклад, хліб український , хліб бородінський, батон і т.д. )

Для ринку продовольчих товарів характерні наступні специфічні риси:

Широка взаємозамінність товарів по своєму функціональному призначенню , що обумовлює відсутність налагодженого попиту ;

Сезонність виробництва ряду продовольчих товарів , що викликає істотні коливання реалізованого попиту ;

Більш широкі зв'язки між торгівлею і виробництвом ;

Збіг в основному терміну виробництва товарів з їхнім споживанням ;

Обмеженість терміну збереження ряду продуктів харчування .

Ринок непродовольчих товарів відрізняється більш різноманітним асортиментом , високим ступенем відновлення, істотною зміною попиту під впливом моди , відсутністю природних обмежень розмірів споживання товарів , вираженою індивідуальністю в попиті населення , більш чітким розмежуванням товарів по функціональному призначенню, більш високими вимогами населення до асортименту і якості товарів .

Для ринку товарів культурно-побутового призначення і господарського побуту характерні :

Більш тривалі терміни споживання;

Відкладений попит населення на окремі вироби ;

Яскраво виражений вплив НТП і житлових умов населення ;

Суспільний характер використання багатьох предметів ;

Організація додаткових послуг по експлуатації багатьох виробів, торгівля запасними частинами.

Ці особливості обумовлюються своєрідністю підходів до прогнозування попиту і формування структури товарообігу. Наприклад ,не можна визначати перспективи розвитку попиту, не володіючи даними про наявність товарів тривалого користування населення .

У перехідний період споживчий ринок здобуває різні форми, з'являються нові канали реалізації товарів населенню .

По каналах реалізації товарів споживчий ринок можна підрозділити на організований і неорганізований .

Організований ринок – охоплює реалізацію товарів через офіційно зареєстровану торговельну мережу магазинів , наметів , кіосків, підприємств суспільного харчування усіх форм власності. До цієї категорії відноситься також реалізація товарів населенню безпосередньо виробляючими підприємствами й організаціями , а також здійснюючими реалізацію товарів , отриманих по обмінних операціях і торговельних угодах , колгоспами і радгоспами безпосередньо з власних господарств.

Неорганізований ринок – охоплює реалізацію приватними особами , що займаються підприємницькою діяльністю , товарів як вироблених у республіці, так і привезених із країн ближнього і далекого зарубіжжя в порядку вільної торгівлі в спеціально відведених місцях (стадіонах, речових і змішаних ринках і т.д.) або на вулицях , площах і інших місцях.

1.2 Попит, пропозиція та їх взаємодія

Будь-який покупець прагне максимально повно задовольнити усі свої потреби шляхом придбання різних товарів. Однак він обмежений у своїх діях наявної в його розпорядженні сумою грошей, що він має можливість обміняти на необхідний йому набір товарів. Таким чином, покупець буде прагнути скласти визначену комбінацію різних планованих для покупки товарів, яка буде доступна для нього по своїй загальній вартості й одночасно щонайкраще задовольнить його індивідуальні потреби в цілому. Формується індивідуальний попит – намір покупців купувати потрібні їм товари, підкріплений їхньою можливістю оплатити ці товари. Загальний попит для деякої групи покупців є сумою індивідуальних попитів.

Ясно, що для дослідження попиту зручно визначити його кількісне трактування. З метою аналізу під попитом на визначений товар розуміється залежність платоспроможної потреби покупців, що