У випадку профіциту частина товару залишається зовсім непроданою постачальниками, тоді як споживачі задовольнили потреби у відповідності зі своїми оптимальними перевагами. Щоб відшкодувати хоча б частину витрат, фактично зроблених у ході виробництва надлишку товару, постачальник змушений продавати надлишки по більш низькій ціні (при меншій ціні величина попиту більше) і скорочувати обсяг постачань (менша ціна вимагає меншого обсягу постачань для оптимальної прибутковості). Таким чином, у ситуації профіциту існує тенденція до зниження постачальниками цін і скороченню ними обсягу виробництва, що автоматично викликає збільшення величини попиту на ці більш дешеві товари (більш низька робоча точка на кривій попиту).

Таким чином, при невідповідності обсягу попиту обсягові пропозиції при спочатку заданій ціні товару, пошук оптимального для себе виходу продавцями і покупцями приводить до зміни ціни на даний товар убік деякої рівноважної ціни, при якій попит та пропозиція рівні.

Ясно, що сформований покупцями і постачальниками новий рівень ціни при дефіциті або профіциті товару на ринку не обов'язково знаходиться між значеннями P1 і P0 для дефіциту і між значеннями P0 і P2 для профіциту: новий рівень ціни може «перелетіти» через рівноважну ціну, і в залежності від ситуації цілком можливі як загасаючі, так і постійні або навіть наростаючі коливання цін на даний товар, однак завжди навколо рівноважної ціни.

2. Аналіз рівня життя населення України та його вплив на динаміку споживчого ринку

2.1 Рівень життя населення України

По ряду прийнятих у світовій економічній практиці показників Україна в роки незалежності посіла не надто гідне місце серед бідних держав третього світу і в останні роки як ніколи близька до того, щоб перетнути межу, яка відокремлює просто бідні держави від найбідніших. Настільки сумна динаміка дає багатьом вітчизняним і закордонним аналітикам поживу для роздумів про те, чи не зарахувати державу, що знаходиться в географічному центрі Європи, у компанію з африканськими, азіатськими і латиноамериканськими економічними аутсайдерами. І все ж Україна багато в чому ще далека від третього світу як країна переважно індустріальна, урбанізована, з достатньо високим освітнім рівнем населення. От тільки прибуток на душу населення в цій високоосвіченій країні за офіційними показниками близький до прибутків у багатьох країнах, що розвиваються. Чи можна з річним прибутком у декілька сотень доларів і цінами, близькими до західних, підтримувати більш-менш нормальне існування навіть на таких родючих чорноземах, які має Україна? [5]

На перший погляд це навряд чи можливо, незважаючи на героїчні зусилля урядових чиновників, що наповнюють споживчу корзинку середньостатистичного українця такою кількістю продуктів, товарів і послуг, яка відповідає мінімальним потребам людей у часи військового комунізму (1918—1921 рр.). Але зараз інші часи, і українці порівнюють теперішню свою споживчу корзинку насамперед із тією, що була в них у часи ностальгічно милого “розвинутого соціалізму”. І коли соціологи запитують людей про те, як вони оцінюють рівень життя останніх років у порівнянні з тим, що був у доперебудовчому минулому, відповіді одержують невтішні. З рідкісною для соціологічної науки усталеністю виявляється та сама тенденція: з кожним роком оцінки рівня життя стають все нижчими, а настрої щодо можливості задовольняти матеріальні потреби — все песимістичнішими.

За даними моніторингу Центру Економічного Розвитку, щороку (почи-наючи з опитуванння, проведеного в 1994 р.) близько половини громадян України підтверджують, що матеріальний стан їхньої сім’ї значно погіршився, 20—25% — що трохи погіршився, 18—22% — що залишився тим же, і тільки 5—7% відзначають поліпшення. Навіть молодь у віці до 30 років, що не так дорожить “соціалістичними завоюваннями”, як старші покоління, відповідаючи на запитання по загальноукраїнській вибірці “що особисто вам дав перехід до ринкової економіки?”, частіше всього згадує такі результати реформ, як “втрата соціальних гарантій і допомоги” (40%), 36% опитаних відзначають “падіння життєвого рівня”, 29% — “перспективу стати безробітним”. При цьому не дуже часто згадуються “можливість заробляти без обмежень” (24%) і “свобода для підприємництва” (24%) Сучасна політична ситуація в оцінці громадської думки (за матеріалами соціологічних досліджень). [5]

Напрошується невтішний висновок про те, що “перебудова” і незалежність завдали нищівного удару по економічному становищу народу України, перетворивши більшість людей у злиденних і малозабезпечених, причому близько двох третин населення відносять себе саме до категорії малозабезпечених.

Залишається тільки з’ясувати, відкіля беруться в містах настільки бідної країни автомобільні пробки, де знаходять покупців численні магазини і кіоски з дорогими товарами і кому зубожілі колгоспники продають продукти по дуже високих цінах. Очевидно, існують якісь додаткові джерела, що компенсують злидарські зарплати, пенсії, стипендії та допомоги. Про це свідчать і деякі соціологічні дослідження. Обстеження домогосподарств України по загальнонаціональній вибірці, проведене Київським міжнародним інститутом соціології ще в 1999 р. показало, що в щоденниках прибутків і витрат сімей спостерігається істотна розбіжність: витрати майже вдвічі перевищували прибутки. Проте і ця розбіжність мало що пояснює, оскільки суми, якими оперували опитувані у своїх щоденниках, не перевищували в середньому декілька десятків доларів на місяць, що для переважної більшості сімей практично виключало можливість підтримувати більш-менш пристойне існування.

Слід визнати, що такі показники, як середньо-місячна заробітна плата або прибуток сім’ї, розрахований по самооцінках українців, у даний час здаються абсолютно непридатними для об’єктивної оцінки, і насамперед тому, що