На мій погляд, надійнішим є аналіз матеріального становища сім’ї по такому показнику, як доступність необхідних для цивілізованого побуту предметів тривалого користування і комунальних зручностей, наявність яких у сім’ї може свідчити про певний рівень добробуту. З огляду на те, що в 1981—1982 рр. соціологи України провели репрезентативні опитування населення Києва й України (у рамках всесоюзного дослідження “Спосіб життя радянської людини”, здійсненого Інститутом соціо-логічних досліджень АН СРСР і Інститутом філософії АН УРСР), є можливість зіставити деякі показники матеріальної забезпеченості сімей в останні роки “розвинутого соціалізму” і перші роки незалежності України (табл.2.1).[5;22]

Таблиця 2.1.

Зміни матеріального добробуту сім’ї в Україні (за даними опитувань 1981—2002 рр.), %

Відповідь на запитання: що з перерахованого нижче має Ваша сім’я? | 1982 | 1994 | 2002

n=5000 | N=1807 | n=1810

Дача, садова ділянка | 12.9 | 43.2 | 38.2

Легковий автомобіль | 9.8 | 19.9 | 20.2

Кольоровий телевізор | 12.9 | 64.7 | 71.9

Модний одяг | 19.1 | 25.1 | 12.2

Бібліотека (більше 100 книг) | 8.7 | 30.7 | 21.8

Холодильник | 64.2 | 91.6 | 91.1

Пральна машина | 61.0 | 77.5 | 74.5

Швейна машина | 46.0 | 57.5 | 50.5

Стерео- і відеоапаратура | 10.2 | 9.9 | 17.5

Магнітофон, програвач, радіоприймач | 53.6 | 58.4 | 59.1

Спортивне, туристське, мисливське, рибальське спорядження | 18.4 | 17.9 | 12.0

Холодна вода | 57.8 | 79.2 | 78.3

Гаряча вода | 24.0 | 56.2 | 58.3

Центральне опалення | 33.5 | 63.7 | 64.9

Як бачимо, у порівнянні з 1982 р. у декілька разів збільшилася частка власників садових ділянок і дач. Вдвічі більше стало і власників легкових автомобілів. Більше стало в населення холодильників, кольорових телевізорів, пральних і швейних машин, що складають основу сучасного цивілізованого побуту. Поліпшилися й умови для духовного розвитку, оскільки значно зросла частка сімей, що мають домашню бібліотеку, відео- і стерео-апаратуру. Отже, по ряду важливих показників матеріальної забезпеченості сучасна сім’я живе краще, ніж в останні роки “розвинутого соціалізму”. Більш того, якщо в ностальгічно сприйманому минулому основні комунальні зручності мали лише близько 40% сімей, то в останні роки умови для цивілізованого побуту має більшість населення України.

Зрозуміло, можна припустити, що всі ці блага були накопичені ще в часи соціалізму, а в останні роки люди змушені жити “старим багажем”, остаточний знос якого призведе до поступового зникнення благ цивілізації і повернення до часів, коли телевізор, холодильник і пральна машина були предметами розкоші, недоступними для переважної більшості населення. Така точка зору викладена, наприклад, у статті, присвяченій вивченню рівня життя населення в Одеській області [Чапская И. Имущественное положение граждан в трансформирующемся обществе // Социология: теория, методы, маркетинг. — 1999. — №3. — С. 63—75..] Автор наводить дані статистики, які свідчать, що пік дорогих покупок прийшовся на 1990—1991 рр., а потім люди купували все менше і менше. До того ж середній термін експлуатації автомобілів і побутової техніки до 1995 р. становив у середньому 12—15 років. Але той факт, що офіційна статистика продажів свідчить про різке скорочення купівель автомобілів, тоді як на вулицях їх стає усе більше, дозволяє ще раз поставити під сумнів адекватність офіційних статистичних даних. За офіційною статистикою, і зарплати в більшості населення злидарські, і дорогих купівель дуже мало. Але якщо усе було куплено в роки “розвинутого соціалізму” і перебудови, то важко зрозуміти, чому з 1994 по 2002 р. автомобілів, телевізорів, холодильників, стерео- і відеоапаратури менше не стало (при тому, що знос придбаного раніше повинний був досягти критичних термінів експлуатації у середньому за 17—22 роки).

В 2002 р. стало менше садових ділянок, швейних машин, спорядження для туризму, полювання і рибної ловлі. Тобто люди продовжують активно одержувати все, що необхідно для цілей споживання і втрачають те, що могло б принести додатковий прибуток (робота на садовій ділянці, пошив одягу, полювання і рибна ловля). Можливо, більше стає людей, що не потребують таких прибутків. Якщо так, то не виключено, що останніми роками населення України зробило невеличкий, але важливий крок в напрямку від домінанти виживання за рахунок натурального господарства до перспективи побудови “споживацького суспільства”. Правда, цій перспективі явно не відповідає зменшення частки тих, хто має особисті бібліотеки і модний одяг. Але в цьому виявляється загальна тенденція кризового розвитку суспільства — в такі часи і у держави, і у більшості громадян немає ні грошей ні бажання витрачати гроші на культурно-естетичну складову в громадському й індивідуальному житті. Основні сили й засоби йдуть на задоволення матеріальних потреб і облаштування побуту. Тому у відновленні витрачених сил українці все більше віддають перевагу пасивному дозвіллю. Як показують дані соціологічного моніторингу в структурі повсякденних занять послідовно знижується частка активних форм відпочинку, які потребують матеріальних витрат (відвідини театрів, кіно, концертів, заняття спортом, туризмом і т.п.) і відповідно зростає питома вага пасивних форм дозвілля