до 30,8%, оплата праці - до 19,7% від їх рівня 1990 р. Економічна політика, що здійснювалася впродовж 2000 р. призвела до незначного зростання платоспроможного попиту, рівня споживання, реальних грошових доходів. Причиною значнішого спаду реальної оплати праці порівняно з грошовими доходами населення є зменшення її частки в доходах, існування значної диференціації в оплаті праці та заборгованості із виплати заробітної плати, а також вище зростання інших статей доходів: інших надходжень, соціальних виплат, від продажу іноземної валюти, від реалізації продукції з ОПГ, недекларованих доходів.
Наслідком зменшення реальних грошових доходів населення, оплати праці є низький платоспроможний попит. Вважаємо, що платоспроможний попит визначається сумою поточних грошових доходів (за вирахуванням обов'язкових платежів, податків і добровільних внесків), вкладів населення у банках під кінець минулого року та недекларованих доходів. Платоспроможний попит у 1991-2000 рр. спадав і за останні п'ять років складав 17-18% від такого у 1990 р. внаслідок зниження реальних грошових доходів, знецінення попередніх вкладів населення та зростання податків
Фактором підвищення платоспроможного попиту та реальних грошових доходів населення залишалися використані на споживання недекларовані доходи населення. У 1994-1998 рр., за нашими оцінками, їх частка відносно поточних грошових доходів зростала, але за 1999-2002 рр. внаслідок стабільності курсу долара до гривні тенденція до росту використаних населенням на споживання недекларованих доходів майже припинилася, що вказує на відтворення переважно стабільних джерел їх формування. Недекларовані доходи дорівнювали 8,8% у 1994 р., 30,6% у 1995 р., 52,4% у 1996 р., 45-42% у 1997-1998 рр. і як мінімум 18-32% у 1999-2002 рр. від офіційних грошових доходів. За мінімальними оцінками вони дорівнювали близько 4% у 1994 р., 15% у 1995 р., 25% у 1996-1997 рр. і 8,8-15,7% до ВВП за останні роки.[14]
Платоспроможний попит населення під впливом недекларованих доходів порівняно з офіційним залишався вищим на 4-9%, але й у 1999-2000 рр. дорівнював всього 22-23% від платоспроможного попиту 1990 р. Проте роль недекларованих доходів у зростанні платоспроможного попиту не можна перебільшувати, оскільки, по-перше, він складає лише четверту частку від попиту 1990 р., але якщо ще брати до уваги існувавший в 1990 р. дефіцит товарів і послуг для населення на споживчому ринку, то він залишається ще трохи вищим за розрахований нами. По-друге, недекларовані доходи виникають і використовуються на споживання та нагромадження за межами контролю державою таких витрат. По-третє, існування недекларованих доходів є необхідною умовою, засобом для виживання більшості населення, наслідком їх скрутного соціального становища, тому їх отримання в окремих сферах, що пов'язані із самозайнятістю та налагодженням товарного виробництва в домашніх господарствах, необхідно навіть стимулювати, а в інших сферах (при поступовому налагодженні контролю за отримуваними доходами) - поступово обмежувати, щоб не поглиблювати існуючих розбіжностей у співвідношеннях між середньодушовим грошовим доходом, нарахованою середньомісячною заробітною платою, середньою пенсією та прожитковим мінімумом, оцінки якого виконано вперше на 1999-2001 рр., і вартістю споживчого кошика в поточних цінах на рівні межі малозабезпеченості.[16]
Їх основним джерелом і надалі залишається індивідуальна та сімейна зайнятість бізнесом і промислами, виробничо-побутові послуги домашнім господарствам, зайнятість у особистому підсобному господарстві (ОПГ), неофіційна зайнятість на виробництві, у торгівлі та сфері послуг, а також інші види тіньової економіки, що охопили всі галузі економіки та особливо сферу обігу. Посилення ринкової активності населення в отриманні додаткових доходів привело до створення відносно стабільної інфраструктури для їх відтворення. За припущення, коли згідно структури використання ВВП на кожну гривню кінцевих споживчих витрат потрібно 0,35-0,22 грн. для нагромадження, використані пропорційно недекларованим доходам на споживання доходи для нагромадження дорівнювали 4-6 млрд. грн. щорічно.
За 1991-2002 рр. деформувалась структура грошових витрат населення. Споживчі витрати населення (на купівлю товарів і оплату послуг) спадали від 78,6% у 1990 р. до 69% від грошових доходів у 2002 р., в тому числі на оплату товарів - від 70,5% до 48,2%; витрати на платні послуги підвищувалися з 8,1% до 19,8% у 1999 р. Витрати населення на придбання іноземної валюти збільшувалися з 2,9% у 1994 р. до 17,7% у 1998 р. і зменшилися до 4,6% у 2000 р. Приріст вкладів населення у банках скоротився з 10,8% до 4,7-6,0% від грошових доходів при відносно невеликих відхиленнях від такої тенденції. Зростали у структурі витрат обов'язкові платежі (податки) та добровільні внески з 11% до 13,5% за ці роки, що зменшують платоспроможний попит населення при загальному спаді реальних грошових доходів.
Реальні грошові витрати (у порівнянних цінах попереднього року) за 1996-2002 рр. щорічно зменшувалися на 1,1% за рахунок скорочення споживчих витрат (на купівлю товарів і оплату послуг) на 3,2%, у тому числі на купівлю товарів - на 7,6%, при збільшенні витрат на оплату послуг - на 11,8% в середньому за рік. Зростали витрати на сплату обов'язкових платежів та добровільних внесків (на 9%), на приріст заощаджень на (54%) та інші
3. Основні тенденції, проблеми та перспективи розвитку споживчого ринку України
3.1 Структура та динаміка споживчого ринку України протягом 1995-2001
Чисельність наявного населення України на 1 лютого 2003 р. становила за попередньою оцінкою 47956,5 тис. осіб. [15]
За січень-лютий 2003 року реальні наявні доходи громадян, які можуть бути використані населенням на придбання споживчих товарів та оплату послуг, збільшилися на 11,8% порівняно з відповідним періодом минулого року (торік – 12,4%). [15]
Наявні доходи у розрахунку на душу населення за лютий 2003 р. становили 194,6 грн.
