У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





амортизації устаткування і нагромадження амортизаційних відрахувань з напрямком отриманих засобів на діяльність фінансово-промислової групи; передача в довірче керування центральної компанії фінансово-промислової групи тимчасово закріплених за державою пакетів акцій учасників цієї фінансово-промислової групи; надання державних гарантій для залучення різного роду інвестицій; надання інвестиційних кредитів і іншої фінансової підтримки для реалізації проектів фінансово-промислової групи.

НБУ можуть бути надані банкам - учасникам фінансово-промислової групи, що здійснює в ній інвестиційну діяльність, пільги, що передбачають зниження норм обов'язкового резервування, зміна інших нормативів з метою підвищення їхньої інвестиційної активності.

Не пізніше 90 днів після закінчення фінансового року центральна компанія фінансово-промислової групи представляє всім учасникам фінансово-промислової групи, повноважному державному органу звіт про діяльність фінансово-промислової групи за установленою формою, , а також публікує зазначений звіт. Звіт складається за результатами перевірки діяльності фінансово-промислової групи незалежним аудитором. Аудиторська перевірка проводиться за рахунок засобів центральної компанії фінансово-промислової групи.

2. Роль фінансово-промислових груп і транснаціональних корпорацій у формуванні ринкової економки на прикладі країн СНД

2.1. Доцільність формування фінансово-промислових груп

Сьогодні ідея транснаціональних фінансово-промислових груп усе більше опановує промисловцями і керівниками країн СНД, що розглядають їх як єдиний засіб відновлення єдиного економічного простору, раціонального використання всього створеного спільними зусиллями, та й, нарешті, як засіб спільного виживання.

Незважаючи на розбіжності в національних законодавчих системах і різні рівні економік і незважаючи на розходження політичних орієнтирів, інтеграційні ресурси зберігаються, маються можливості для їхнього нарощування. Різношвидкісний розвиток держав зовсім не є нездоланною перешкодою для їхньої тісної взаємодії.

Промисловий потенціал країн Співдружності складає приблизно 10% світового, а запаси основних видів природних ресурсів – близько 25%, що об'єктивно створює базу для забезпечення економічної незалежності і динамічного розвитку Дементьєв В. Фінансово-промислові групи в стратегії реформування Російської економіки // Фінанси і суспільство. – 2000. №1,2. с. 25-37

. Незважаючи на це, і сьогодні починаються спроби поставити під сумнів доцільність створення ТФПГ, подискутувати із приводу їхнього місця і ролі в ринковій економіці.

Створення ФПГ з'явилося не тільки закономірним кроком у розвитку системи організаційно-правових форм сучасного суспільного виробництва, але і необхідним етапом реорганізації промислової структури. Інтеграція в рамках міждержавних ФПГ банківського, промислового і торгового капіталів дозволяє прискорити оборотність фінансових ресурсів, скоротити витрати за рахунок розвитку усередині ФПГ систем взаємозаліків і платежів, раціоналізувати структури сукупного капіталу, збільшити частки ресурсів у грошовій формі і мобільність перерозподілу, можливість проведення великих угод, багато валютних операцій, ефективність розміщення інтегрованих активів. Тому створені і створювані міждержавні ФПГ і ТНК поступово повинні займати центральних місце в інтеграційних процесах держав Співдружності в області виробничої, інвестиційної, комерційної і фінансово-кредитної діяльності.

Задача держав – учасників СНД – проводити погоджену державну політику у відношенні транснаціональних структур, що хазяюють, учасниками яких є суб'єкти країн, що хазяюють, Співдружності, усіляко підтримувати взаємовигідний характер міждержавної, міжгалузевої інтеграції, брати активну участь в удосконалюванні організаційно-правової основи гармонізації інтересів як потенційних учасників корпорації, так і держав, їх що представляють.

Загальновизнано, що розпад Радянського Союзу став одним із ключових кризових факторів не тільки для української економіки, але і для економік країн СНД. Звідси логічно і природно випливає задача збереження, реструктурування і раціоналізації загальної матеріальної основи мікроуровневих зв'язків ринкових суб'єктів – кооперації спеціалізованих і технологічно ув'язаних виробництв і підприємств, у «одночасне» оказавшись по різні сторони нових державних кордонів.

З розпадом СРСР виробничій інфраструктурі був нанесений удар, моментально цілі галузі, що уклав на бік. Була відкрита «зелена вулиця» човниковому імпорту й імпорту організованому, і який закордонні і наші комерсанти уклали великі засоби. Меланин В. В. Финансы. 2000, № 1

Сьогодні, коли на всьому просторі колишнього СРСР ринок уже заявив про себе, відбулася структуризація інтересів і можливостей, відтворити загальний економічний простір, наприклад, у тім виді, у якому це пропонує ліва опозиція, уже неможливо – для цього треба було б націоналізувати галузі, що утворять єдиний технологічний ланцюжок, але знаходяться в різних державах.

Тому для поступального розвитку економіки країн Співдружності дуже важливо знайти механізми, що, з одного боку, могли б поставити на службу цьому розвитку наявну виробничу базу, а з іншого боку – дозволили б нейтралізувати вплив сформованих негативних стереотипів господарського поводження.

Якщо виходити з найбагатшого світового досвіду, то ця задача в умовах ринкової економіки щонайкраще зважується шляхом створення різного роду транснаціональних підприємницьких структур.

У цих умовах, якщо продовжувати дотримувати загальної концепції, можливий один єдиний шлях: об'єднати виробництва і національні капітали в рамках міждержавних (транснаціональних) фінансово-промислових груп. Іншого шляху, якщо виключити спеціальні міждержавні угоди, де головними діючими обличчями будуть уряди, центральні банки й інші державні структури, немає.

Чому в сформованій ситуації міждержавні (транснаціональні) фінансово-промислові групи є одним з найважливіших компонентів інтеграційної взаємодії країн Співдружності? Тюрина А. В. Фінансово-промислові групи і конгломерати в економіці і політику сучасної Росії // Суспільство й економіка. – 1998. №2. с. 155-201.

По-перше, на користь створення міждержавних ФПГ говорить триваючий процес деградації виробничого і наукового секторів.

По-друге, промисловість усіх країн СНД, успадкована нами від Радянського Союзу, переживає в даний момент жорстока криза.

По-третє, змушене скорочення економічних зв'язків між країнами Співдружності може негативно вплинути на їхній стан економічної безпеки. І, нарешті, по-четверте, варто брати до уваги і те, що ефективне ведення економіки можливо тільки в рамках старих сформованих зв'язків.

Міждержавні ФПГ могли б стати одним з основних інструментів, за допомогою яких держави СНД могли б забезпечити вихід своєї промисловості з кризи.

Чи існують умови, необхідні для формування міждержавних


Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7