ФПГ. Якщо розглядати цей процес по окремих країнах Співдружності, то неважко побачити, що більшість з них зберегли високий рівень інтегрірованості в економіку пост союзного простору.
Так, у 1997 р. частка товарообігу з країнами СНД у загальному обсязі зовнішньоторговельного обороту Туркменістану складала 73%, Киргизстану – 67%, Молдови – 65%, Бєларусі – 64%, Казахстану – 60%, України – 57%. Тільки в Таджикистану і Туркменії спостерігається тенденція до посилення інтегрірованості.
В всіх інших республіках переважають дезінтеграційні тенденції. Найбільшу роль у їхньому посиленні зіграла Росія й от чому. Хоча Росія і володіє більш 20% світових запасів природних ресурсів, вона відчуває гострий дефіцит марганцю, хрому, глинозему, концентрату титана, молібдену, олова, рідких металів, ртуті й ін. Усе це залишилося за рубежем, в основному в Казахстану й Україні. Діяльність фінансово-промислових груп у 2000 році // Питання статистики // Питання статистики. – 2001. №12. с. 11-14
Таким чином, можна зробити висновок про те, що економіки держав Співдружності тісно взаємодіють один з одним, доповнюють одна іншу, інтереси цих країн багато в чому збігаються, і спільні зусилля за рішенням виникаючих проблем будуть сприяти зміцненню економічної безпеки кожної з них.
Через сьогоднішнє економічне становище Росії і країн СНД, нерозвиненості їхніх ринкових механізмів і відсутності конкуренції немає основ вважати вирішальними для них мотиви, що спонукують до утворення фінансово-промислових груп країни з високорозвиненою економікою (серед цих мотивів першорядну роль грають ослаблення негативних наслідків ринкової стихії й обмеження конкуренції).
Але в той же час формування високе інтегрованих ФПГ у посаду союзному просторі дуже доцільно. І, насамперед, для компенсації ряду негативних моментів економічної ситуації, що ведуть до деградації промисловості.
По-перше, міждержавні (транснаціональні) фінансово-промислові групи – це краща форма економічної інтеграції. На міждержавному рівні, звичайно, можна домовитися про границі, митні збори, створення режиму максимального сприяння і т.д. Однак економіку інтегрують не тільки угоди, але і реально діючі господарські суб'єкти.
По-друге, необхідність наявності в країні-реципієнті могутніх і динамічних компаній (наприклад, транснаціональних і національних ФПГ), здатних більш-менш на рівних конкурувати з філіями іноземних фірм, – одне з основних умов припливу в неї прямих іноземних інвестицій.
Варто враховувати, що приплив іноземного капіталу сприяє розвитку і підтримці в країні конкурентного господарського середовища, однак такі інвестиції в кращому випадку є каталізатором економічного росту, але навряд чи здатні відігравати роль його основного двигуна (особливо у великій країні).
По-третє, формування міждержавних (транснаціональних) фінансово-промислових груп у країнах Співдружності є необхідним способом запобігання захоплення корпорацій іноземним капіталом.
Крім того, як показує міжнародний досвід, Україна й інші країни СНД не можуть стійко рости і бути конкурентноздатними без великих міжгалузевих і регіональних господарських систем. Не збільшуючи числа великих, у т.ч. міжрегіональних і міждержавних корпорацій, неможливо досягти прискорення технічного прогресу й економічної інтеграції в масштабах усього народногосподарського комплексу країн Співдружності.
Світовий розвиток демонструє домінуюче вплив великих національних і транснаціональних корпорацій і ФПГ. Подібні організаційно-виробничі об'єднання, засновані на критеріях технологічної доцільності, складають каркас технологічного комплексу ефективних економік більшості економічно розвитих країн світу, роблячи стабілізуюче вплив на ціни і виробництво, а саме це потрібно в сформованій у нас економічної ситуації.
У противному випадку буде продовжуватися організаційна дрібність виробництва, що, у свою чергу, породжує розпилення і неефективна витрата засобів, приводить до провалів в області збуту і кризам недовироблення.
Їхнє закономірне формування в постіндустріальній економіці в усьому світі є одним з показників, що відбивають динаміку росту і підвищення ефективності виробництва.
У сучасних умовах без науково-технічного співробітництва, кооперації з ТНК неможлива прискорена модернізація промисловості країн СНД.
Найбільш ефективної вона буде при встановленні з ТНК відносин реального партнерства, а не коли ТНК виступають у ролі патронів але відношенню до компаній із країн СНД.
Зволікання у формуванні транснаціональних фінансово-промислових структур в Україні і СНД може привести до наступного негативним наслідкам:
утраті вже досягнутих позицій у виробництві продукції з високою доданою вартістю;
ослабленню можливостей самостійного вибудовування технологічних ланцюжків у наукомістких виробництвах;
вбудовуванню в технологічні ланцюжки закордонних ТНК при відсутності альтернативних варіантів дій.
І останнє. Взаємний економічний інтерес країн Співдружності, що несуть втрати в результаті розриву традиційних зв'язків, є найважливішим і достатнім об'єднуючим фактором інтеграції. При наявності взаємовигідного партнерства можуть більш активно заробити механізми об'єднавчого процесу. При цьому політична незалежність країн аж ніяк не суперечить взаємозалежності з позиції економічної безпеки всієї Співдружності.
Вигоди від входження у високо інтегріровані об'єднання одержують усі суб'єкти, що хазяюють, будь те кредитно-фінансові чи інститути промислові підприємства.
Для промислових підприємств це насамперед означає:
одержання реальних інвестицій від «власності» фінансових структур на пільгових умовах;
гарантоване рішення проблем постачання і збуту;
зниження конкурентноздатності продукції за рахунок проведення цільових НИОКР, упровадження нових технологій і т.д.
Для банківських структур становлення МФПГ означає:
підвищення надійності капіталовкладень завдяки інтеграції банківського, промислового і торгового капіталів;
прискорення руху оборотних коштів, їхню економію в результаті розвитку усередині МФПГ системи взаємозаліків платежів;
раціоналізацію складу інтегрального капіталу, збільшення частки ресурсів у грошовій формі, мобільності їхнього перерозподілу.
ФПГ ціною величезних зусиль не тільки залишаються працездатними і прибутковими, але і є джерелом ресурсної підтримки економіки, вони стали одним з механізмів формування єдиного економічного простору.
Це найбільш приваблива форма інтеграції промислового і банківського капіталів, що заснована на розвитку договірних відносин господарських суб'єктів. Діючі групи переконливо доводять, що об'єднання технологічно й економічно взаємозалежних виробничих, торгових і фінансових підприємств дозволяє сконцентрувати зусилля й інвестиції на здійсненні великих проектів, налагодити випуск продукції, здатної конкурувати з закордонної.
2.2. Проблеми функціонування ФПГ
Незважаючи на