Однак циклічне безробіття в умовах перехідної економіки має ряд істотних особливостей. В економіці перехідних суспільств циклічне безробіття фактично перетворюється в перманентне безробіття періоду постійного згортання виробництва. Більш того, поступове, тимчасове пожвавлення економіки в набагато меншому ступені приводить до зменьшення безробіття, ніж цього можна було очікувати.

Причини цього досить зрозумілі: модель «шокової терапії», що приводить до глобального спаду, дозволяє протиріччя економічного росту насамперед за рахунок трудящих. Поступово, звичайно, створюються форми суспільних робіт або інші механізми відбивання найбільш твердих наслідків безробіття. Однак циклічне безробіття, зв'язане зі стійкою тенденцією до спаду економіки, є головною формою безробіття в перехідній економіці.

Фактично таке стабільне безробіття може бути названа скоріше застійним, ніж циклічним.

Застійне безробіття найбільш характерна для економіки перехідного суспільства. Застійне безробіття як найбільш типова форма безробіття перехідної економіки збільшується тим, що традиції минулого багато в чому приводять до надій значної частини працівників на можливість рішення своїх проблем у майбутньому за рахунок підтримки держави, але не за рахунок власної активності. Таке безробіття включає працівників, що втратили надію знайти роботу, а часом і не шукаючих неї.

Добровільне безробіття викликане тим, що в будь-якому суспільстві існує прошарок людей, що по своєму психічному складу або з інших причин не хочуть працювати. У нашій країні добре відомо, що зусилля по примусовому пристрої так званих “бомжів” не привели до переорієнтації цієї категорії населення.

Сезонне безробіття зв'язане з неоднаковими обсягами виробництва, виконуваними деякими галузями в різні періоди часу, тобто в одні місяців попит на робочу силу в цих галузях росте (і, отже, знижується безробіття), в інші зменшується (а безробіття зростає). До галузей, для яких характерні сезонні коливання обсягів виробництва (а виходить, і зайнятості), відносяться насамперед сільське господарство і будівництво.

Нарешті, приховане безробіття, що характерне для вітчизняної економіки. Суть її в тім, що в умовах неповного використання ресурсів підприємства, викликаного економічною кризою, підприємства не звільняють працівників, а переводять їх або на скорочений режим робочого часу (неповний робочий тиждень або робочий день), або відправляють у змушені неоплачені відпустки. Формально таких працівників не можна назвати безробітними, однак фактично вони є такими. Отже, приховане безробіття є скоріше навіть не безробіттям, а неефективною зайнятістю.

У такий спосіб безробіття є характерною рисою ринкової економіки. Тому повна зайнятість - нонсенс, не сумісний з ідеєю ринкового господарства. У той же час поняття “повна зайнятість” не означає повної відсутності безробіття. Економісти вважають фрикційне і структурне безробіття зовсім неминучої, отже, рівень безробіття при повній зайнятості дорівнює сумі рівнів фрикційного і структурного безробіття. Іншими словами, рівень безробіття при повній зайнятості досягається в тому випадку, коли циклічне безробіття дорівнює нулю. Рівень безробіття при повній зайнятості називається природним рівнем безробіття.

Але все-таки безробіття повинно бути поставлене у визначені рамки, у межах яких досягаються режим ефективного росту і стан економічної стабільності.

Безробіття, що відповідає цьому ідеальному рівневі, одержало назву природної. У підручнику К.Р. Макконелла і С.Л. Брю «Экономикс» відзначається, що в 60-х роках у США природним безробіттям вважалися 4% від зайнятої робочої сили. Сьогодні її рівень піднявся до 5-6%.

2. Закон Оукена

Якщо фактичний рівень безробіття відхиляється від природного на 1%, то фактичний обсяг виробництва відхиляється від потенційного випуску на 3%.

Це – залежність відома як закон Оукена, виражається наступною формулою:

де:

Y – фактичний обсяг виробництва

Y* - потенційний ВНП

U – фактичний рівень безробіття

Un – природний рівень безробіття

b – коефіцієнт чутливості ВНП до динаміки циклічного безробіття.

Цей коефіцієнт визначається емпіричним шляхом і розрізняється по країнах. Звичайно він коливається в інтервалі від 2-х до 3-х %.

Знак мінус у формулі показує зворотну залежність між рівнем безробіття і реальним обсягом виробництва. Наприклад, скорочення безробіття на 1 процентний пункт дає додатковий приріст реального обсягу ВНП приблизно на 2%.

Перша частина формули: показує відхилення реального ВНП від потенційного, тобто Gap ВНП.

Друга частина формули: -b(U-Un) констатує, що це відхилення відбувається в тому випадку, якщо в країні має місце циклічне безробіття (U-Un), або якщо рівень фактичного безробіття відхиляється від природного.

Припустимо, що природний рівень безробіття визначений у 6%. У попередньому році фактичний рівень безробіття буде дорівнювати 15%.

Тоді відхилення ВНП від потенційно можливого рівня складе: -b(U-Un)=-2(0,15-0,06)=0,18 або 18%.

У даному випадку, ми прийняли коефіцієнт b=2, тобто 1% циклічного безробіття «з'їдає» 2% ВНП, тоді 9% (15%-6%=9%) циклічного безробіття ведуть до втрат 18% ВНП.

Якщо відомо, що реальний ВНП у цей період складає 1,2 млрд. доларів, можемо знайти потенційний ВНП, вирішуючи рівняння Оукена:

Вирішуючи дане рівняння, одержуємо значення потенційного обсягу ВНП або Y*= 1,46 млрд. доларів. Тобто, якби в даній країні фактичне безробіття було б на рівні природної, тоді було б зроблене не 8,2 млрд. доларів ВНП, а 1,46 млрд. Таким чином, утрати складають: 1,46-1,2=0,26 млрд. доларів або 260 млн. доларів. Більш точне кількісне вираження закону Оукена виглядає так:

Якщо фактичний рівень безробіття залишається незмінним стосовно рівня попереднього року, то середній ріст реального ВНП складає 3% у рік. Це обумовлено ростом населення, нагромадженням капіталу і науково-технічним прогресом. При кожному збільшенні рівня безробіття на 1% темп росту реального ВНП знижується на 2%.

Наприклад, при росту рівня безробіття з 6 до 8 % реальний ВНП знижується