Втім, запланований у бюджеті обсяг надходжень коштів, які передаватимуться із місцевих бюджетів до державного, виконано на 99,4 відсотка. Державний бюджет України недоотримав кошти від 5 зведених бюджетів областей та Автономної республіки Крим у загальному обсязі 14 ,9 тис. гривень. Найбільшу частку коштів недоперераховано по зведеному бюджету Донецької та Київської областей.

Позитивний вплив на рівень фінансового забезпечення органів місцевого самоврядування та підвищення їх зацікавленості у всебічному збільшенні доходів державного бюджету, що збираються на підпорядкованої їм території, мали норми ст.45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”. Цим продовжено дію аналогічних норм бюджетів 2001 та 2002 року щодо направлення до місцевих бюджетів 50 відсотків надходжень до державного бюджету, зібраних на відповідній території понад планові показники. У 2003 році місцеві бюджети 12 областей та бюджет м. Севастополя отримали 393 млн. грн. таких коштів у вигляді додаткової дотації з державного бюджету.

З Єдиного казначейського рахунку, згідно зі статтею 49 Закону, місцеві бюджети отримали 366,9 млн. грн. короткотермінових позичок. Це сприяло зростанню рівня збалансованості місцевих бюджетів та підвищенню ефективності використання бюджетних коштів завдяки зменшенню обсягу короткотермінових позичок, отриманих у банківських установах з 1 ,5 млн. грн. у 2002 році до 186,1 млн. грн. у 2003 році. Середня відсоткова ставка у 2003 році становила 17,9 відсотка, а у 2002 році – 21,9 відсотка. Середньо - та довготермінові запозичення отримали лише два місцеві бюджети. Це свідчить про те, що на сьогодні інститут запозичень до місцевих бюджетів ще недостатньо розвинений Україна в цифрах у 2002 році / Комітет статистики України. – К., 2003.

Новим досвідом у міжбюджетних відносинах стало надання у 2003 році субвенції із державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів у сумі 225 млн. гривень. Водночас, неодноразове внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України, якими затверджено пооб’єктний розподіл коштів субвенції, є наслідком відсутності чітких критеріїв державної інвестиційної політики по регіональному розвитку при прийнятті Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”.

Обсяг кредиторської заборгованості місцевих бюджетів за 2003 рік зменшився порівняно з початком 2003 року на 28,5 відсотка, і станом на 1 січня року склав 1 ,9 млн. гривень. Обсяг дебіторської заборгованості складає 198,3 млн. гривень. Його зменшено на 14,8 відсотка порівняно з початком 2003 року.

3.2. Зарубіжний досвід організації фінансового контролю за використанням бюджетних коштів

Загальний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України та Рахункова палата Верховної Ради Україні.

Діють також ревізійні комісії, що створюються безпосередньо представницькими органами місцевого самоврядування для контролю використання коштів бюджету, позабюджетних, валютних та цільових фондів. Окремі контрольні функції в цій сфері виконують самі представницькі органи місцевого самоврядування та їхні комісії.

В Україні здійснюється загальний контроль за використанням бюджетних коштів і обов'язковий аудит підприємств та організацій, включаючи й комунальний сектор.

У багатьох розвинутих зарубіжних країнах розрізняють внутрішній і зовнішній фінансовий контроль у місцевих органах влади Петренко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси. – К.: Кондор, 2003. – С.101.

Внутрішній фінансовий контроль здійснюється обраними представницькими органами місцевої влади спеціальними комісіями чи комітетами.

Зовнішній фінансовий контроль діяльності місцевих органів влади здійснюється органами державної влади по лінії як виконавчої, так і законодавчої та судової влади. У Франції створено спеціальні органи фінансового контролю за діяльністю місцевої влади - регіональні рахункові палати. Це органи судового характеру. Певні повноваження в цій сфері надано префекту - представнику уряду в регіонах і департаментах. Саме він подає до регіональної рахункової палати матеріали про фінансову діяльність комун та інших органів місцевої влади. Регіональна рахункова палата може зобов'язати місцевий орган влади скасувати рішення, що суперечить закону.

Ринкові перетворення в економіці України спонукають до вивчення досвіду організації і методології контролю економічно розвинутих країн світу, але ні в якому разі не до копіювання зарубіжної практики. Заклики до впровадження міжнародних стандартів аудиту у вітчизняну практику позитивних результатів поки що не дали.

3.3. Проблеми здійснення та шляхи вдосконалення фінансового контролю

В умовах переходу до ринку та зміни системи оподаткування достовірність фінансової звітності, визначення фінансових результатів і належних до сплати в бюджет платежів має особливе значення. Від цього також залежить довіра до підприємства його засновників, акціонерів, інвесторів, інспекторів. У зв'язку з цим важливу роль відіграє фінансово-господарський контроль за правильністю створення, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Ринкові методи господарювання визначають особливий підхід до методології й організації контролю господарсько-фінансової діяльності малих підприємств, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативів, орендних підприємств, фірм, концернів, холдингових компаній тощо. Передусім бухгалтерський фінансовий та управлінський облік названих господарств покликаний забезпечити Стефаник І.Б. Методологічні засади визначення ефективності витрачення бюджетних коштів / Фінансовий контроль. – К., 2002. - № 1. – С. 23-35.

У перехідний період до ринкових відносин особливого значення набуває не тільки перевірка господарських операцій, а й профілактика правопорушень.

У ринкових умовах господарювання контроль є важливим чинником ефективного управління виробничими й комерційними структурами, здійснюваного для отримання максимального прибутку і виконання зобов'язань перед державою щодо сплати податків.

Відповідно до законодавчих, нормативно-інструктивних матеріалів контролюючі органи наділені широкими правами. Це дає їм змогу добитися повноти і якості контролю. Вони володіють правом не тільки досліджувати документи, фінансову звітність, а й проводити обстеження, здійснювати контрольні обміри виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити висновки та вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ і їх попередження Усач Б.Ф. Контроль і ревізія. — К.: Знання, 2002. — С. 87.

В умовах ринкової економіки роль контрольно-ревізійної роботи значно зростає,