Організація знаходиться в стані постійного обміну з зовнішнім середовищем, забезпечуючи тим самим собі можливість виживання. Але ресурси зовнішнього середовища не безмежні. і на них претендують багато інших організацій, що знаходяться в цьому середовищі. Тому завжди існує можливість того, що організація не зможе одержати потрібні ресурси з зовнішнього середовища. Це може послабити її потенціал і призвести до багатьох негативних для організації наслідків. Задача стратегічного управління складається з забезпечення такої взаємодії організації із середовищем, що дозволило б їй підтримувати свій потенціал на рівні, необхідному для досягнення своїх цілей, і тим самим давало б їй можливість виживати в довгостроковій перспективі.

І так для того, щоб визначити стратегію поводження організації і провести цю стратегію в життя, керівництво повинно мати уявлення як про внутрішнє середовище організації, її потенціалі і тенденції розвитку, так і про зовнішнє середовище, тенденціях розвитку і місці, яке займає в ній організація. При цьому і внутрішнє середовище і зовнішнє оточення вивчається стратегічним управлінням у першу чергу для того, щоб розкривати ті погрози і можливості, які організація повинна враховувати при їх досягненні. і оскільки кожна фірма, що діє в умовах ринкових відносин, постійно схильна впливу зовнішнього середовища, спостереження й аналіз за станом середовища потребують постійної уваги і ведуться на систематичній основі з застосуванням методів системного аналізу і комп'ютерної техніки.

Уявлення про значення зовнішнього оточення і необхідності враховувати сили, зовнішні стосовно організації, з'явилося наприкінці 50-х років. Це стало одним із важливих внесків системного підходу в науку управління. Ситуаційний підхід дозволив розширити теорію систем за рахунок розробки концепції, відповідно до котрого найбільше підхожий у даній ситуації метод визначається конкретними внутрішніми і зовнішніми чинниками, що характеризують організацію і впливають на неї відповідним чином.

Системний і ситуаційний погляди на речі привернули увагу як реакція на зміни, у зростаючій мірі впливи на успішність дій організації. Сьогоднішні зміни в зовнішньому світі змусили звернути на зовнішнє середовище ще більше уваги, чим коли-небудь.

Навіть якби зміни не були настільки значні, керівникам все однаково прийшлося б враховувати середовище, оскільки організація як відкрита система залежить від зовнішнього світу у відношенні постачань ресурсів, енергії, кадрів, а також споживачів. Оскільки від керівництва залежить виживання організації, менеджер зобов'язаний уміти виявляти істотні чинники в оточенні, які можуть вплинути не його організацію. Більш того, він повинний запропонувати засоби регулювання на зовнішні впливи.

Чинники зовнішнього середовища взаємозалежні. Під взаємозалежністю чинників зовнішнього середовища розуміється рівень сили, із яким зміна одного чинника впливає на інші чинники. Так само, як зміна будь-який внутрішньої перемінної може позначатися на інших, зміна одного чинника оточення може обумовлювати зміну інших. З урахуванням зовнішнього середовища, можна зобразити таку схему (рис.1):

Рис. 1 Модель впливу непередбачених обставин на організацію.

Зовнішнє середовище не постійне, у ньому увесь час відбуваються зміни. Багато дослідників вказували, що оточення сучасних організацій змінюється з наростаючою швидкістю. Проте , є організації, навколо яких зовнішнє середовище особливо рухливе.

Успіх організації залежить від зовнішнього оточення організації, без якого не можливий життєвий цикл будь-якої організації. Керівник повинний враховувати зовнішнє оточення. Чинники, що роблять негайний вплив на організацію, відносяться до середовища прямого впливу, інші чинники - до середовища непрямого впливу. Так само як і внутрішні змінні, чинники зовнішнього оточення взаємозалежні і взаємодіють між собою. Зовнішнє середовище має властивість складності і непевності.

Таким чином, головним висновком є те, що зовнішні фактори в сукупності з факторами внутрішнього середовища роблять вирішальний вплив на функціонування організації. Всі перемінні тісно переплітаються і впливають одна на одну. Менеджер повинний вміти аналізувати всі ці чинники в сукупності, не упускаючи жодного з виду, і приймати вірне рішення.

Середовище прямого впливу ще називають безпосереднім діловим оточенням організації. Це оточення формує таких суб'єктів середовища, які безпосередньо впливають на діяльність конкретної організації.

Рис. 2 Середовище прямого впливу

З погляду системного підходу організація є механізм перетворення входів у виходи. Головними різновидами входів є матеріали, устаткування, енергія, капітал і робоча сила. Постачальники забезпечують запровадження цих ресурсів. Одержання ресурсів з інших країн було б вигідніше з погляду цін, якості або кількості, але одночасно небезпечним посиленням таких чинників рухливості середовища, як коливання обмінних курсів або політичної нестабільності.

Всіх постачальників можна розділити на декілька груп - постачальники матеріалів, капіталу, трудових ресурсів.

Деякі організації залежать від безупинної притоки матеріалів, тобто тут виявляється залежність від цін, термінів, ритмічності, якості і т.д. Причому залежність ця останнім часом зростає з поглибленням поділу праці і розвитком кооперації. Фірми усе більш орієнтуються переважно на придбанні комплектуючих елементів у партнерів, а на самих фірмах виконуються лише визначені операції, причому це характерно як для виробничих, так і для фірм, що працюють у сфері послуг. Тому можна говорити про зростання посилення їхньої залежності від постачальників і надалі. Водночас, у відношеннях між фірмами-покупцями і фірмами-постачальниками відбуваються зміни, що базуються на японській системі субпідряду, організації ефективної системи постачань. При цьому постачальникам передаються додаткові повноваження і відповідальність, як в області проектування, так і області виробництва продукції, яке дозволяє говорити вже про управління постачальниками.

Для росту і процвітання фірмі потрібні не тільки постачальники матеріалів, але і капіталу. Таких потенційних інвесторів декілька: банки, програми федеральних заснувань по наданню позик, акціонери і приватні особи, що акцептують векселя компанії або купують її облігації. Як