2. Ознаки прийдешньої кризової ситуації включають також характер змін фінансових показників діяльності підприємства, своєчасність і якість представлення фінансової звітності і прове-дення аудиторських перевірок. Предметом ретельного спостере-ження тут є:

- затримки з наданням бухгалтерської звітності і її якість, що може свідчити або про свідомі дії, або про низький рівень ква-ліфікації персоналу. У всякому разі і те й інше може говорити фахівцю про неефективність фінансового управління;

- зміни в статтях бухгалтерського балансу з боку пасивів і ак-тивів і порушення певної їхньої пропорційності;

- збільшення чи зменшення матеріальних запасів, що може свідчити або про зацікавленість, або про можливу нездатність підприємства виконати свої зобов'язання з постачання;

- збільшення заборгованості підприємства постачальникам і кредиторам;

- зменшення доходів підприємства і падіння його прибутко-вості, знецінення його акцій, встановлення нереальних (висо-ких чи низьких) цін на свою продукцію і т.д.

3. Ознаками, що насторожують, є також позачергові перевір-ки підприємства, обмеження його комерційної діяльності органа-ми влади, скасування і вилучення ліцензії і т.д.

Необхідність антикризового управління визначається, у першу чергу, цілями і завданнями розвитку. Наприклад, виникнення кри-зових ситуацій в екології, що грозять існуванню людини, її здо-ров'ю, змушує знаходити нові засоби антикризового управління.

Усю сукупність проблем можна представити чотирма група-ми Перша група включає проблеми розпізнавання передкризо-вих ситуацій. Це непроста справа — своєчасно побачити настання кризи, знайти її перші ознаки, зрозуміти її характер. Від цього залежить запобігання кризи. Але не тільки від цього. Механізми запобігання кризи треба побудувати і запустити в дію. І це теж проблема управління.

Але не всі кризи можна запобігти, багато які з них треба пе-режити, перебороти. І це досягається за допомогою управління. Воно Вирішує проблеми життєдіяльності організації в період кризи, сприяє виходу з кризи і ліквідації її наслідків.

Друга група проблем антикризового управління пов'язана з ключовими сферами життєдіяльності організації. Це насамперед методологічні проблеми її життєдіяльності. У процесах їхнього вирішення формулюються місія і ціль управління, визначаються шляхи, засоби і методи управління в умовах кризової ситуації. Ця група включає комплекс проблем фінансово-економічного харак-теру. Наприклад, в економічному антикризовому управлінні вини-кає необхідність визначення типів диверсифікованості виробницт-ва чи проведення конверсії. Це вимагає додаткових ресурсів, пошу-ку джерел фінансування. Існують також проблеми організаційного і правового змісту, безліч соціально-психологічних проблем.

Проблематику антикризового управління можна представи-ти й диференціацією технологій управління (третя група про-блем). Вона включає в самому загальному вигляді проблеми про-гнозування криз і варіантів поведінки соціально-економічної сис-теми в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації і розробки управлінських рішень. Проблеми аналізу й оцінки кризових ситуацій також мають велике значення. Тут існує безліч обмежень за часом, кваліфікацією персоналу, методологією й ор-ганізацією вирішення проблем в умовах кризового функціону-вання організації, недостатності інформації й ін. У цій же групі можна розглядати і проблеми розробки інноваційних стратегій, що сприяють виводу організації з кризи.

Четверта група проблем включає конфліктологію і селекцію персоналу, що завжди супроводжує кризові ситуації.

Не можна упускати зі структури антикризового управління і проблеми інвестування антикризових заходів, маркетингу, а та-кож проблеми банкрутства і санації підприємств.

Антикризове управління складом своїх типових проблем від-биває ту обставину, що воно є особливим типом управління, що володіє як загальними для управління рисами, так і неспецифіч-ними його характеристиками.

Суть антикризового управління виражається в наступних по-ложеннях:

- кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

- кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати:

- до криз можна і необхідно готуватися;

- кризи можна пом'якшувати;

- управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спе-ціальних знань, досвіду і мистецтва;

- кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;

- управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.

Кризи різні й управління ними може бути різним. Це різно-маніття, крім іншого, виявляється в системі і процесах управ-ління (алгоритмах розробки управлінських рішень) і особливо в механізмі управління.

Система антикризового управління повинна мати особливі властивості. Головними з них є:

- гнучкість і адаптивність, що найчастіше властиві матричним системам управління;

- схильність до посилення неформального управління, мотивація ентузіазму, терпіння, впевненості;

- "диверсифікованість" управління, пошук найбільш прийнят-них типологічних ознак ефективного управління в складних ситуаціях;

- зниження централізму для забезпечення своєчасного ситу-аційного реагування на виникаючі проблеми;

- посилення інтеграційних процесів, що дозволяють концентру-вати зусилля і більш ефективно використовувати потенціал компетенції.

Антикризове управління має особливості в процесах і техно-логіях. Головними з них є:

- мобільність і динамічність у використанні ресурсів, прове-денні змін, реалізації інноваційних програм;

- здійснення програмно-цільових підходів у технологіях роз-робки і реалізації управлінських рішень;

- підвищена чутливість до фактору часу в процесах управління, здійснення своєчасних дій з динаміки ситуацій;

- посилення уваги до попередніх і наступних оцінок управ-лінських рішень і вибору альтернатив поведінки і діяльності;

- використання антикризового критерію якості рішень при їхній розробці і реалізації.

Механізм управління, що характеризує засоби впливу, також має свої особливості. Не завжди звичайні засоби впливу дають необхідний ефект у передкризовій чи кризовій ситуації.

У механізмі антикризового управління пріоритети повинні віддаватися:

- мотивуванню, орієнтованому на антикризові заходи;

- економії ресурсів;

- запобіганню помилок;

- обережності;

- установкам на оптимізм і впевненість, соціально-психологічну стабільність діяльності;

- інтеграції з цінностей професіоналізму;

- ініціативності у вирішенні проблем і пошуку найкращих варіантів розвитку;

- корпоративності, взаємоприйнятності, пошуку і підтримці інновацій.

- глибокому аналізу