Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених П(С)БО і повинна бути обґрунтована і розкрита в Примітках до фінансової звітності.(змінюються статутні умови, змінюються вимоги органу, який затверджує П(С)БО, нові положення достовірно відображають події.

На підприємстві ТОВ “Еластомір” положення облікової політики зафіксовано в наказі керівника підприємства (Додаток 1), розроблено графік документообороту, робочий план рахунків.

4.Документальне оформлення обліку операцій з поточними зобов’язаннями

Для здійснення розрахунків операцій з поточними зобов’язаннями на підприємстві ТОВ “Еластомір” використовується акредитивна, інкасова, вексельна їх форми, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками і з вико-ристанням розрахункових документів на паперових носі-ях і в електронному вигляді. .

Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» встановлює правила використання при здійсненні розрахункових операцій платіжних інс-трументів у формі:—

меморіального ордера;—

платіжного доручення;—

платіжної вимоги-доручення;—

акредитива;—

чека;—

векселя;—

платіжної вимоги.

Відповідальність за правильність заповнення реквізи-тів розрахункового документа несе особа, яка його офор-мила.

Розрахункові документи, що подаються клієнтами до банку в паперовій формі, мають відповідати вимогам ус-тановлених стандартів і містити, залежно від їхньої фор-ми, такі реквізити:—

назву документа;—

номер документа;—

число, місяць, рік його виписування (число і рік зазначають цифрами, місяць — літерами);—

назви платника і одержувача коштів (їхнє офіцій-не скорочення);—

ідентифікаційні коди платника і одержувача кош-тів за Єдиним державним реєстром підприємств і органі-зацій України;—

назви банків платника і одержувача, їх місцезна-ходження та умовні номери МФО (код банку);—

суму платежу цифрами і літерами;—

призначення платежу;—

назву товару (виконаних робіт, наданих послуг);—

посилання на документ, на підставі якого здійсню-ється операція (договір, рахунок, товарно-транспортний документ тощо), із зазначенням його номера і дати;—

зазначення законодавчого акта, яким передбачено право беззаперечного стягнення і безакцентного списан-ня коштів (його дата, номер і відповідний пункт);—

на першому примірнику — відбиток печатки і під-писи відповідальних осіб платника або (і) одержувача коштів; підрозділи бюджетної класифікації і термін нас-тання платежу (в разі перерахування коштів до бюджету);—

суму податку на додану вартість або напис «Без по-датку на додану вартість».

Якщо хоча б один із зазначених реквізитів не вказа-но або вказано не повністю, банк такий документ до ви-конання не приймає.

Крім того, Інструкція запроваджує механізм здій-снення стягнення сум недоплати, а також порядок нара-хування пені за прострочення платежів і порядок запов-нення при цьому відповідних банківських документів.

По закінченні встановлених термінів сплати відповід-них платежів не внесена сума вважається недоплатою і стягується з нарахуванням пені.

Органи стягнення самостійно нараховують пеню з су-ми недоплати і несуть відповідальність за достовірність даних її обліку.

На прохання органів стягнення для визначення суми пені установи Національного банку України надають до-відку про облікову ставку Національного банку України в період, за який стягується пеня.

Платники коштів, які не дотримуються встановлених термінів платежів, за прострочення платежу згідно із За-коном України від 22. 11. 1996 р. № 543/96-ВР «Про від-повідальність за несвоєчасне виконання грошових зо-бов'язань» сплачують на користь одержувачів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не ви-ще подвійної облікової ставки Національного банку Ук-раїни, що діяла в період, за який стягується пеня.

За несвоєчасно сплачені суми платники самостійно нараховують пеню, за правильність нарахування якої не-суть відповідальність, і подають у банк платіжне дору-чення на перерахування сум пені, як правило, одночасно зі сплатою основного боргу.

Основними джерелами інформації для контролю розрахункових відносин по товарних операціях служать первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками. При купівлі товарів укладаються договори купівлі – продажу.

Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядчиками проводяться на підставі документів постачальника накладних, рахунків-фактур, рахунків, актів прийнятих робіт, послуг, податкових накладних, товарні) транспортних накладних.

Безготівкові розрахункові документи виписують з використанням технічних засобів під копіювальний па-пір у двох примірниках, платіжні вимоги — в трьох примірниках.

Однією з найпоширеніших форм розрахунків з поста-чальниками і підрядниками є розрахунки за платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжне доручення — оформлене на спеціальному бланку розпорядження підприємства банкові, який його обслуговує, про перерахування певної суми зі свого ра-хунка на рахунок іншого підприємства.

Платіжне доручення банк приймає до виконання про-тягом 10 днів від дня його виписування і лише в сумі, яка може бути оплачена, виходячи з наявності коштів на ра-хунку або за рахунок кредиту. Доручення на перерахуван-ня коштів у дохід до бюджету і за платежами податкового характеру до державних цільових фондів банк приймає незалежно від наявності коштів на рахунку підприємства.

Розрахунки платіжними дорученнями використову-ються між підприємствами за одержані товарно-матері-альні цінності (роботи, послуги); за товарно-матеріальні цінності та послуги в порядку попередньої оплати; в авансових платежах; у платежах до бюджету, органів со-ціального страхування, оплаті претензій з якості та нес-тачі продукції, штрафів, пені; при сплаті кредиторської заборгованості, а також для завершення розрахунків за актами звірки взаємної заборгованості суб'єктів госпо-дарської діяльності.

Платіжна вимога-доручення — комбінований доку-мент, який складається з двох частин: верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до по-купця (платника) оплатити вартість продукції, відпуще-ної йому за угодою (виконаних робіт, наданих послуг); нижня — доручення платника своєму банку про перера-хування з його рахунка сум, зазначених у графі «Сума до оплати».

Платіжну вимогу-доручення заповнює постачальник і передає покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. Покупець, одержавши цей до-кумент, за наявності в нього коштів на розрахунковому рахунку зазначає прописом суму, яка підлягає сплаті, і код розрахункового рахунка, відтак передає у банк до оплати. Якщо на момент одержання платіжної вимоги - доручення на рахунку немає потрібної суми коштів, пла-тіжні доручення з посиланням на номер платіжної вимоги-доручення виписують в міру накопичення коштів. При цьому можлива часткова оплата виставленої