Термін експлуатації об'єкта можна збільшити шляхом капітальних ремонтів або інших поліпшень, у результаті яких не тільки поліпшуються технічні характеристики основних фондів, але й збільшується термін їх служби.

2. Аналіз складу, структури та техничного стану основних фондів

Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри - потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновлювальна та залишкова вартість.

Визначення первісної вартості основних засобів дається в самому П(С)БО 7 - це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливій вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Таким чином, собівартість основних фондів та інших необоротних активів визначається в момент їх придбання або спорудження (виготовлення) залежно від способу розрахунків за них за однією з двох оцінок:—

сумою сплачених грошових коштів (їх еквівалентів);—

справедливою вартістю переданих активів.

Подамо у вигляді схеми залежність формування собівартості (первісної вартості) основних засобів, що прибуткуються на баланс, від способів їх отримання (згідно з п. 8 - 14 П(С)БО).

Слід звернути увагу на окремі важливі відмінності від попереднього порядку при зарахуванні на баланс об'єктів основних фондів відповідно до П(С)БО 7.

1. Згідно з нормами Положення № 250 при придбанні або спорудженні (створенні) основних засобів за рахунок кредитів банку або інших позикових засобів відсотки, що сплачуються кредитору, включалися до вартості об'єктів до моменту їх введення в експлуатацію.

Після 01.07.2000 p. діє норма П(С)БО 7, відповідно до якої не включаються до первісної вартості затрати на сплату відсотків за користування кредитом, якщо основні фонди були повністю або частково придбані або споруджені за рахунок позикового капіталу.

2. При безплатному отриманні основних фондів в акті приймання-передачі сторона, що передає, раніше вказувала залишкову вартість об'єкта (п. 16.4 Інструкції з ОФ) - відповідно сторона, що приймає, за залишковою вартістю зараховувала об'єкт на баланс. Тепер при здійсненні такої операції обидві сторони повинні застосовувати ринкову вартість об'єкта на дату приймання.

Але і для сторони, що приймає, є зміни. На сьогодні в податковому обліку все залишилося як і раніше. У бухгалтерському ж обліку, згідно з П(С)БО 15 "Доходи", підприємство зобов'язане визнати дохід у сумі амортизації вартості безоплатно отриманого активу, тобто його справедливої вартості. Відображається така операція наступними бухгалтерськими проводками:—

по дебету рахунка 10 і кредиту субрахунка 424 "Безплатно отримані необоротні активи" - у сумі справедливої вартості безоплатно отриманого активу;—

по дебету субрахунка 424 і кредиту субрахунка 745 "Дохід від безоплатно отриманих активів", - у сумі амортизації.

Відповідно ж до пункту 9 П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом декількох звітних періодів, то витрати відображаються у вигляді амортизаційних відрахувань протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні вигоди.

3. Найважливішим моментом при зарахуванні основних засобів на баланс є застосування справедливої вартості. Згідно з визначенням, що дається в П(С)БО 19, справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

А визначати справедливу вартість підприємствам доведеться у випадках:—

оприбуткування основних засобів, отриманих у результаті бартерних операцій;—

оприбуткування вилучених безплатно (безоплатно) основних засобів;—

зарахування на баланс основних засобів, внесених як внесок до статутного фонду.

Згідно з пунктом 15 П(С)БО 7 до собівартості об'єкта основних засобів не включаються затрати на ті ремонти, які підприємство здійснює для підтримки такого об'єкта в робочому стані, а також для отримання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, такі затрати включаються до складу поточних витрат відповідного періоду. Капіталізуються ж ті витрати, що пов'язані з поліпшенням технічних характеристик об'єктів основних фондів: на модернізацію, реконструкцію, капітальний ремонт.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведення переоцінки основних фондів приймалось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначних диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів (залежно від їх виду та строку введення в експлуатацію). В результаті проведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 року відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійну щорічну