Світові фінансові центри – це місця зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, у яких здійснюються міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, угоди з цінними паперами, золотом. Серед СФЦ виділяються валютні ринки в Лондоні, Нью-Йорку, Франкфурті-на-Майні, Парижеві, Цюріху, Токіо.

На початку 90-х років близько 50% міжнародних валютних операцій здійснювалася на трьох світових валютних ринках: Лондонському, Нью-йоркському, Токійському.

Ведучим фінансовим центром є Лондон, що займає перше місце у світі по валютним, депозитним і кредитним операціям. Тільки щоденний обсяг угод з валютою в англійській столиці наближається до 500 млрд. дол.

Найбільш об'єктивним показником є частка міжнародних фінансових операцій, що проходять через фінансовий центр. Лондон по цьому показнику займає 31% ринку, практично вдвічі випереджаючи свого найближчого конкурента – Нью-Йорк. Лондон є лідером і по такому показнику, як присутність іноземних банків. На другому місці – Токіо, на третьому – Нью-Йорк. Нарешті, Лондон найбільший нетто-експортер фінансових послуг – 8,1 млрд. дол. (1997 р.). Друге місце в Німеччини, третє – США. Японія замикає список з 9 найбільших фінансових центрів.

У 60-і роки виросли нові фінансові центри Південно-східної Азії – у Сінгапурі, Гонконгу. Цьому сприяв швидкий розвиток економіки Японії й інших азіатських "драконів", що завойовують міцне положення у світовій торгівлі і перетворюються в кредиторів західних країн.

Нарешті, у 80-і роки виникли фінансові центри на колишніх задвірках світового господарства – Бахрейні, Панамі, на Багамських, Кайманових і нідерландських Антильських островах. Вони функціонують на офшорних засадах, тобто фінансові операції тут не піддаються національному регулюванню. Як правило, вони мають пільгові валютні режими, що і залучає сюди транснаціональні банки і корпорації. У цих податкових гаванях як правило тільки реєструються угоди, що здійснюються в різних частинах світа.

Для сучасних валютних ринків властиві наступні особливості:

1. Перевага трансграничних операцій у загальній масі укладених угод, на які приходиться від половини до трьох чвертей щоденного обсягу валютних операцій найбільших центрів.

2. Масштабні обсяги операцій. По цьому параметру валютний ринок різко виділяється серед інших світових ринків. Так, загальний щодобовий обсяг міжнародних валютних операцій у середині 90-х років досяг 1 трлн. 230 млрд. доларів. За обсягом операцій валютні ринки перевершують середньорічні обороти як фінансових, так і нефінансових ринків, складаючи, за деякими оцінками, від 200 до 250 трлн. дол. США.

2. Глобальне охоплення учасників. Валютний ринок є єдиним на сьогодні глобальним ринком. Угоди на ньому відбуваються по більшості торгуємих валют, у будь-який час і протягом 24 годин у добу. Хвиля валютних операцій піднімається на Далекому Сході і країнах Південно-Східної Азії (Токіо, Сінгапур, Сянгаи), потім переміщається в Європу (Лондон) і завершується в США (Нью-Йорк).

3. Висока концентрація валютних операцій. Близько 2/3 угод приходиться на банки, 20% - на інші фінансові інститути (компанії дилери по цінних паперах, інвестиційні, пайові фонди й ін.) і 16% - на нефінансові заснування (включаючи окремих великих спекулянтів). При цьому для банківського сектора характерний високий рівень концентрації. У середині 90-х років, наприклад, у Нью-Йорку через 20 банків проходило 70% обороту валютних операцій ринку, а в Лондоні – 68%.

Валютні ринки характеризуються уніфікацією валютних операцій, широкими масштабами спекулятивних угод.

Валютні ринки забезпечують оперативне здійснення міжнародних розрахунків, взаємозв'язок світових валютних ринків із кредитними і фінансовими ринками. За допомогою валютних ринків поповнюються валютні резерви банків, підприємств, держави. Механізм валютних ринків використовується для державного регулювання економіки, у тому числі на макрорівні в рамках групи країн (наприклад, ЄС).

3. Класифікація валютних ринків

Валютні ринки можна класифікувати по цілому ряді ознак.

1) По сфері поширення:

Міжнародний валютний ринок охоплює валютні ринки всіх країн світу. Під міжнародним валютним ринком розуміється ланцюг тісно пов'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій світових регіональних валютних ринків. Між ними існує перелив коштів, у залежності від поточної інформації і прогнозів ведучих учасників ринку щодо можливого положення окремих валют.

Внутрішній валютний ринок - це валютний ринок однієї держави, тобто ринок, що функціонує всередині даної країни.

2) Стосовно валютних обмежень можна виділити вільний і невільний валютні ринки. Валютний ринок з валютними обмеженнями називається невільним ринком, а при відсутності їх – вільним валютним ринком.

3) По видах застосовуваних валютних курсів:

Ринок з одним режимом – це валютний ринок з вільними валютними курсами, тобто з курсами валют, що плавають, котирування яких установлюється на біржових торгах. У Росії фіксинг здійснюється Центральним банком Росії на Московській міжбанківській валютній біржі (ММВБ) і являє собою визначення курсу долара США до карбованця.

Валютний ринок з подвійним режимом – це ринок з одночасним застосуванням фіксованого і змінного курсу валюти. Введення подвійного валютного ринку використовується державою як міра регулювання руху капіталів між національним і міжнародним ринком позичкових капіталів. Ця міра покликана обмежити і контролювати вплив міжнародного ринку позичкових капіталів на економіку даної держави.

4) По ступені організованості:

Біржовий валютний ринок – це організований ринок, що представлений валютною біржею. Валютна біржа – підприємство, що організує торги валютою і цінними паперами у валюті. Біржа не є комерційним підприємством. Її основна функція полягає не в