Позабіржовий валютний ринок організується дилерами, що можуть бути чи не бути членами валютної біржі і ведуть його по телефону, телефаксу, комп'ютерним мережам.

5) При класифікації валютних ринків варто виділити ринки євровалют, єврооблігацій, євродепозитів, єврокредитів, а також "чорний" і "сірий" ринки.

Ринок євровалют – це міжнародний ринок валют країн Західної Європи, де здійснюються операції у валютах цих країн. Функціонування ринку євровалют пов'язано з використанням валют у безготівкових депозитно-позикових операціях за межами країн-емітентів даних валют.

Ринок єврооблігацій виражає фінансові відносини по боргових зобов'язаннях при довгострокових позиках у євровалютах, оформлюваних у вигляді облігацій позичальників. Облігація містить дані про суму боргу, умови і терміни його погашення, порядок одержання відсотків відповідно до купонів.

Ринок євродепозитів виражає стійкі фінансові відносини по формуванню внесків у валюті в комерційних банках іноземних держав за рахунок засобів, що обертаються на ринку євровалют.

Ринок єврокредитів виражає стійкі кредитні зв'язки і фінансові відносини по наданню міжнародних позик у євровалюті комерційними банками іноземних держав.

4. Основні учасники міжнародного валютного ринку

Основними учасниками валютного ринку є:

Комерційні банки. Вони проводять основний обсяг валютних операцій. У банках тримають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними необхідні конверсійні і депозитно-кредитні операції. Банк як би акумулює (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки. Крім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно за рахунок власних коштів. В остаточному підсумку валютний ринок являє собою ринок міжбанківських угод, і, говорячи згодом про рух курсів валют і процентних ставок, варто мати на увазі міжбанківський валютний ринок.

На світових валютних ринках найбільший вплив роблять великі міжнародні банки, щоденний обсяг операцій яких досягає мільярдів доларів. Це такі банки, як Deutsche Bank, Barclays Bank, Unіon Bank of Swіtzerland, Cіtіbank, Chase Manhattan Bank, Standard Chartered Bank та інші. Їхньою основною відмінністю є великі обсяги угод, що можуть привести до значних змін у котируванні чи в ціні валюти.

Фірми, що здійснюють зовнішньоторговельні операції. Компанії, що беруть участь у міжнародній торгівлі, пред'являють стійкий попит на іноземну валюту (у частині імпортерів) і пропозицію іноземної валюти (експортери), а також розміщають і залучають вільні валютні залишки в короткострокові депозити. При цьому дані організації прямого доступу на валютний ринок, як правило, не мають і проводять конверсійні і депозитні операції через комерційні банки.

Компанії, що здійснюють закордонні вкладення активів (Іnvestment Funds, Money Market Funds, Іnternatіonal Corporatіons). Дані компанії, представлені різного роду міжнародними інвестиційними фондами, здійснюють політику диверсифікованого керування портфелем активів, розміщаючи кошти в цінних паперах урядів і корпорацій різних країн. На дилерському сленгу їх називаю просто фондами чи "funds"; найбільш відомий фонд "Quantum" Джорджа Сороса, що проводить успішні валютні спекуляції, а також фонд "Dean Wіtter".

До даного виду фірм відносяться також великі міжнародні корпорації, що здійснюють іноземні виробничі інвестиції: створення філій, спільних підприємств і т.п., такі, як, наприклад, "Ксерокс", "Нестле", "Дженерал моторс", "Бритиш петролеум" і інші.

Центральні банки. Їхньою головною задачею є валютне регулювання на зовнішньому ринку – а саме, запобігання різких стрибків курсів національних валют, з метою недопущення економічних криз, підтримки балансу експорту-імпорту і т.п. Центральні банки впливають на валютний ринок. Їхній вплив може бути як прямим – у вигляді валютної інтервенції, так і непрямим – через регулювання обсягу грошової маси і процентних ставок. ЦБ може виступати на ринку поодинці для впливу на національну валюту, чи узгоджено з іншими ЦБ для проведення спільної валютної політики на міжнародному ринку чи ж для спільних інтервенцій.

Найбільшим впливом на світові валютні ринки володіють: центральний банк США – Федеральна Резервна Система (US Federal Reserve чи коротко FED), центральний банк Німеччини – Бундесбанк (Deutsche Bundesbank) і Великобританії – Банк Англії (Bank of England, називаний також Old Lady).

Валютні біржі. У ряді країн з перехідною економікою функціонують валютні біржі, у функції яких входить здійснення обміну валют для юридичних осіб і формування ринкового валютного курсу. Держава звичайна активно регулює рівень обмінного курсу, користаючись компактністю біржового ринку.

Валютні брокерські фірми. У їхню функцію входить зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи позичково-депозитної операції. За своє посередництво брокерські фірми стягують брокерську комісію у виді відсотка від суми угоди.

Приватні особи. Фізичні особи проводять широкий спектр неторгових операцій у частині закордонного туризму, переказів заробітної плати, пенсій, гонорарів, покупки і продажу наявної валюти. А в 1986р. із уведенням маржевої торгівлі фізичні особи одержали можливість інвестувати вільні кошти на ринку FOREX з метою одержання прибутку.

5. Розвиток світового валютного ринку і його сучасний стан

Розвиток світового валютного ринку обумовлено дією двох основних факторів

- по-перше, лібералізацією валютних операцій, зростанням ступеня відкритості національних ринків,

- по-друге, впровадженням сучасних технологій в операції на валютному ринку.

Спочатку вирішальну роль грав процес лібералізації. Що стосується валютних ринків країн,