Дипломна робота

Управління фінансовою стійкістю підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність вибраної теми зумовлена рядом причин, серед яких найважливіші:

Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов успішної і стабільної роботи підприємства в ринкових умовах. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, то воно має ряд переваг перед іншими підприємствами такого ж профілю при отримання кредитів, залучення інвестицій, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадрів. Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежне від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик виявитися на краю банкрутства.

Управління фінансовою стійкістю є одним з основних елементів фінансового менеджменту на підприємстві, необхідною передумовою стабільного розвитку підприємства.

Важливою умовою фінансової стійкості підприємства є ефективне управ-ління його капіталом. Капітал підприємства може бути використаний у внутріш-ньому обороті й за його межами, будучи розміщеним у виробничі запаси або де-біторську заборгованість, вкладеним у цінні папери або залученим у капітал інших підприємств у вигляді інвестицій.

Головною проблемою ефективного управління фінансовою стійкістю, на нашу думку, є оптимальне розміщення капіталу підприємства. Від того, які асигнування вкладені в основні та обігові кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва і в сфері обігу, в грошо-вій та матеріальній формі, значною мірою залежать результати виробничо-фінан-сової діяльності й, відповідно, вся фінансова стійкість підприємства.

Якщо основні фонди підприємства використовуються не повною мірою через відсутність сировини, це негативно впливає на фінансові резуль-тати. Але негативним явищем є й створення надлишкових виробничих запасів та невиправданої дебіторської заборгованості, які не можуть бути своєчасно залуче-ні до виробничого процесу, що призводить до замороження капіталу, уповільнен-ня його обігу і, відповідно, погіршення фінансового стану підприємства.

Управління фінансовою стійкістю утруднене тим, що в умовах економіки України діє багато чинників які знижують фінансову стійкість підприємства.

До основних деструктивних чинників перш за все слід віднести:

істотну зміна структури та/або скорочення попиту;

криза неплатежів;

3) квазіринковість таких економічних інститутів як банківська, кредитно-грошова, контрактна, податкова системи, які спрямовані в основному на „вимивання” у підприємств фінансових ресурсів.

Наявність цих та деяких інших чинників вимагає адаптації світового досвіду управління фінансовою стійкістю до реальних українських умов.

Метою даної роботи є вивчення і аналіз методів управління фінансовою стійкістю підприємства з метою розробки ефективної методики визначення фінансової стійкості підприємства стосовно сьогоднішніх українських умов та розробка заходів для підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю підприємства в умовах формування ринкових відносин.

Задачі, які ставилися при написанні роботи:

проаналізувати існуючі способи визначення фінансової стійкості підприємства та управління нею;

зробити дослідження існуючих підходів до визначення фінансової стійкості підприємств в Україні з метою розробки оптимальної методики управління фінансовою стійкістю;

провести аналіз фінансової стійкості конкретного підприємства;

Розглянути можливі шляхи підвищення ефективності управління фінансовою стійкістю підприємства.

Об'єктом дослідження є фінансова діяльність підприємства в ринкових умовах.

Предметом дослідження є інструментарій фінансового аналізу та менеджменту в області управління фінансовою стійкістю.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі світового досвіду аналізу фінансового стану та даних конкретного підприємства в роботі розроблена модель управління стійкістю фінансового стану.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків.

В першому проведено дослідження основних концептуальних підходів до сутності фінансової стійкості підприємства. Здійснено огляд і аналіз існуючих методів визначення стійкості фінансового стану підприємства, як у вітчизняній, так і зарубіжній практиці. Окремо загострена увага на необхідності удосконалення підходів до визначення стійкості фінансового стану підприємства.

В другому розділі здійснено практичне дослідження стійкості фінансового стану ТОВ „Палітра” на підставі комплексного підходу.

В третьому розділі побудовано модель управління фінансовою стійкістю підприємства та позиковим капіталом, а також зроблені деякі пропозиції по поліпшенню управління фінансовою стійкістю підприємства.

Інформаційною базою є фінансова звітність досліджуваного підприємства, матеріали Державного комітету статистики, а також роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців в області фінансового аналізу та менеджменту, таких як Бланк І., Ковальов В., Коробов М., Савицька Г., Стоянова О., Хорн Дж. та ін..

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність фінансової стійкості, її типи та фактори, що на неї впливають

Фінансова стійкість є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Водночас поняття фінансової стійкості є одне з найскладніших понять, які характеризують фінансовий стан і фінансову діяльність підприємства. Про це свідчить відсутність однозначного трактування даного поняття у вітчизняній та закордонній фаховій літературі.

Так Ізмайлова К.В. визначає фінансову стійкість як ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз. – К.:МАУП, 2001. – С.83.. Вона ж вказує, що цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:*

рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) ста-більними джерелами фінансування;*

платоспроможністю підприємства (його потенційною спромож-ністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);*

часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Однак дане визначення, на нашу думку є формальним запозиченням з західних джерел і не відображає справжню сутність такої категорії, як фінансова стійкість. Головним недоліком даного визначення є те, що в умовах Української економіки балансова вартість активів може не співпадати з ринковою, причому на балансі у підприємства можуть бути значні суми власних оборотних і необоротних коштів, але реально перетворити їх у грошові активи можливо за вартістю лише в кілька разів меншою за балансову, або й зовсім неможливо. Можлива ситуація, коли майно підприємства сформовано повністю за рахунок власних джерел, але його