2. Високої ліквідності балансу, тобто достатнього ступеня покриття позикових пасивів підприємства відповідними по термінах оборотності активами;

3. Високої кредитоспроможності, тобто відповідної здатності відшкодування кредитів з відсотками й іншими фінансовими витратами;

4. Високої рентабельності, тобто значної прибутковості, що забезпечує необхідний розвиток підприємства, гарний рівень дивідендів і підтримка курсу акцій Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник/ Под ред. Стояновой E.С. -М.: Перспектива, 1998. -656c. (С.393-394).

.

До переваг даного визначення варто віднести те, що автор вказує, що для наявності фінансової стійкості підприємству необхідно мати високу рентабельність, однак і при такому підході фінансова сутність фінансової стійкості не відображена достатньо повно. Усі вищенаведені підходи є статичними, тобто розглядають поточний стан діяльності підприємства. В той же час, ми вважаємо, що фінансова стійкість має розглядатися обов’язково в часовому аспекті, враховуючи короткострокову і довгострокову перспективу розвитку підприємства. Адже платоспроможність і ліквідність підприємства в даний момент зовсім не гарантують високого рівня даних показників у майбутньому, так само як поточна висока прибутковість не означає те, що підприємство і надалі отримуватиме високі прибутки. В той же час поняття фінансової стійкості, як правило, оцінюють маючи на увазі не поточний, а віддалений у часі момент чи період (наприклад, при обґрунтуванні рішення про інвестування у підприємство, надання кредиту, партнерство і т.п.).

Підприємство здійснює щодня певну кількість господарських операцій. У результаті здійснення якої-небудь господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним або покращитися, або погіршитися. Потік господарських операцій, чинених щодня, є, як би мовити, “збудником” визначеного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в іншій. Крім того підприємство працює в зовнішньому оточенні, яке чинить на його фінансові потоки як сприятливі так і несприятливі впливи. Тому ми вважаємо за потрібне дати визначення сутності фінансової стійкості як ступеня здатності підприємства зберігати платоспроможність, ліквідність та прибутковість за несприятливих впливів внутрішніх і зовнішніх факторів на фінансові потоки підприємства у майбутніх періодах.

Тому для оцінки фінансової стійкості підприємства, як відзначає Ван Хорн, потрібен комплексний підхід, що включає: оцінку реально сформованого рівня платоспроможності, оцінку рівня управління активами, оцінку ступеня залежності від зовнішніх джерел фінансування, а також розрахунок показників, що характеризують зміну рівня ділової активності, економічної і фінансової рентабельності Дж. К. Ван Хорн Основы управления финансами. — М.: Финансы и статистика, 1997. – С. 128. .

Розглянемо тепер класифікацію типів фінансової стійкості. Зведення фінансової стійкості до структури покриття всіх або оборотних активів призвело до того, що найбільш поширеною класифікацією типів фінансової стійкості підприємства є класифікація, заснована на структурі джерел формування запасів і витрат. Досить поширеною практикою є визначення фінансової стійкості за джерелами для формування запасів і витрат. Розрізняють чотири фінансові стани, щодо стійкості.

1. Абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гаранто-вана.

2. Нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; пла-тоспроможність гарантована.

3. Нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залуча-ються короткострокові кредити та позики; платоспроможність пору-шена, але є можливість її відновити.

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство.

Проте така класифікація фінансової стійкості грунтується на використанні балансових показників. Але будь-який баланс є лише миттєвою характеристикою стану підприємства, результатом певної «роботи», наслідком облікової та балансової політики підприємства. Враховуючи цю обставину, інструментарій діагностики фінансового стану, в тому числі і фінансової стійкості, останнім часом поповнився методами і прийомами аналізу, що ґрунтуються на дослідженні результатів діяльності підприємства протягом певного часу. Прикладом таких розробок є методичний підхід до узагальнюючої кількісної оцінки фінансової стійкості в рамках визначення загрози банкрутства підприємства, розроблений фахівцями французької школи фінансового менеджменту Ж. Франшона та І. Романе і поширений у працях Е. О. Стоянова та О. С. Стоянової. Його застосування базується на використанні спеціальних узагальнюючих показників про результати: господарської діяльності, фінансової діяльності, господарсько-фінансової діяльності.

Результат господарської діяльності є сумою коштів підприємства, яка залишається у розпорядженні підприємства після фінансування його виробничого розвитку.

Кількісно результат господарської діяльності визначається за формулою:

РГД = НРЕІ - ФЕП - ВІ + РМ, (1.1)

де НРЕІ — нетто-результат експлуатації інвестицій;

ФЕП — зміна фінансово-експлуатаційних потреб підприємства у плановому періоді;

ВІ — виробничі інвестиції, прийняті до реалізації;

РМ — стабільна виручка від реалізації майна підприємства.

Результат фінансової діяльності — це зміна обсягу заборгованості підприємства, скоригована на розмір фінансових витрат (відсотків за кредит), дивідендних виплат та податкових платежів.

Кількісно результат фінансової діяльності визначається за формулою:

РФД = ЗЗ - Впоз - Див - Под, (1.2)

де ЗЗ — очікувана зміна заборгованості підприємства у плановому періоді;

Впоз — відсотки за позики, які належить сплатити;

Див — дивіденди власникам підприємства;

Под — податкові платежі з прибутку підприємства.

Результат господарсько-фінансової діяльності (РГФД) — це підсумок результату господарської та фінансової діяльності. Його розмір дає можливість оцінити обсяг «вільних» коштів підприємства після фінансування ним усіх своїх витрат (у тому числі податкових, відсоткових та дивідендних платежів) та виробничого розвитку.

РГФД = РГД + РФД, (1.3)

Методика оцінки фінансової стійкості залежно від прогнозних зна-чень результатів господарської та фінансової діяльності використовує спеціальну матрицю фінансової