До найважливіших з них слід віднести загальні економічної тенденції розвит-ку країни, галузі, регіону. Зазначені тенденції опосередковано зумовлюють стан розрахунків підприємства з покупцями та величину попиту, а отже і велчину вхідних грошових потоків підприємства.. Крім того необхідно враховувати тенденцію основних ринків збуту та сировинних ринків, де працює прідприємство. Адже тенденція до подорожчання сировини, яку закуповує підприємство буде негативно позначатися на фінансовій стійкості за умови якщо ринок збуту не дасть змоги підприємству наростити обсяги реалізації, або адекватно підвищити ціну. Ще одним фактором з цієї групи можна назвати силу конкуренції в галузі та на ринку, де працює підприємство. Посилення конкуренції завжди негативно впливатиме на майбутні вхідні фінансові потоки, що в свою чергу не сприятиме підвищенню фінансової стійкості підприємства.

2. Важливою групою факторів, які впливають на фінансову стійкість є фінансові фактори. До них насамперед необхідно віднести розвиток фінансового ринку країни, тенденції розвитку банківського сектору в країні та регіоні, загальну фінансову ситуацію в країні, регіоні та галузі, а також тенденції щодо їх розвитку. Адже ці фактори безпосередньо зумовлюють формування ціни зовнішніх ресурсів, які потенційно можуть бути залучені в майбутньому і залучаються підприємством у поточний момент, а отже і величину фінансових витрат підприємства, його можливості щодо підтримання заданого, або ж нарощування обсягу фінансування в розрізі стратегії розвитку підприємства.

3. Соціальні фактори включають в себе рівень соціальної напруги у сус-пільстві, виконання соціальних програм, наявності причин і можли-востей виникнення конфліктів, традицій у поведінці суспільства та особистостей, бажання особистостей створювати соціальні зв'язки, дотримуватися взятих на себе зобов'язань, рівня моральної та матеріальної зацікавленості. Дані фактори впливають на успішність роботи підприємства в цілому, а, отже і на його фінансову стійкість.

4. Політичні фактори пов'язані насамперед з невизначеністю результатів виборів різних рівнів, погіршенням відносин між державами, зміною Конституції та окремого законодавства, що регулюють політичну ситуацію в країні та регіонах, лобіюванням з боку політиків, обмеженням господарсько-фінансової діяльності як у країні, так і за її межами через зміну політичного курсу, що не залежить від дії підприємства.

5. Законодавчо-правові фактори виникають при зміні «правил гри» у чинному законодавстві, через протиріччя у законодавчій базі, через залежність судів, недостатність законодавчих гарантій, некомпетент-ність та лобіювання інтересів вузьких осіб та груп, через неадекватність

податкового законодавства.

6. Криміногенні фактори актуальні у зв’язку зі значною тінізацією економіки нашої країни і пов'язані з невизначеністю, що впливає на стан кримінальної ситуації як у державі в цілому, так і в окремо взятому регіоні. Залежать від стану корумпованості, рівня організованої злочин-ності, наявності тіньової економіки, проявів злочинності у використанні майна, коштів та відносин в господарсько-фінансовій діяльності.

7. Техніко-технологічні фактори обумовлені впливом техніко-технологічних складових на фінансову діяльність в державі, регіоні, на діяльність підприємства в цілому. Це, зокрема, такі фактори:

а) надійність виробничо-технологічної системи (надійність облад-нання, яке використовується підприємством);

б) складність технологічного процесу та технології;

в) наявності і тенденцій щодо розвитку необхідної інфраструктури для повноцінної діяльності підприємства;

г) рівень інноваційного оновлення виробничих фондів;

е) освоєння конкурентами ефективніших технологій.

8. Екологічні фактори зумовлені факторами невизначеності, які впливають на екологічну складову навколишнього середовища, фінансової діяльності суб'єкта господарсько-фінансової діяльності в цілому. У складі екологічних факторів виділяються:

а) природничо-кліматичні фактори (зміна екології навколишнього середовища, обмеження використання природних ресурсів);

б) техногенні фактори (технокатастрофи, нові вимоги до екологіч-ної безпеки, а отже збільшення витрат підприємства).

До внутрішніх факторів, які впливають на фінансову стійкість відноситься, насамперед, політика підприємства щодо дебіторів та кредиторів, адже вона безпосередньо впливає на стан розрахунків підприємства. Окрім того до внутрішніх факторів слід віднести також здатність підприємства реагувати на зміни ринкової ситуації, що визначається наявністю та ефективністю відділу маркетингу. Важливим фактором є організація процесу виробництва (діяльності), трудова дисципліна, відповідна кадрова політика. Остання має важливе значення, на наш погляд для середніх і малих підприємств, успішна діяльність яких часто визначається роботою одного чи кількох висококласних фахівців, втрата яких призводить до зниження ефективності діяльності підприємства в цілому, а отже, і до зниження фінансової стійкості.

Отже, як бачимо, фінансова стійкість пов’язана не лише з поточною фінансовою ситуацією на підприємстві, а й зі здатністю його підтримувати оптимальний фінансовий стан у майбутніх періодах, що потребує врахування дії багатьох факторів, які мають різну силу впливу на різні підприємства, і багато з яких не залежать безпосередньо від підприємства. Через це процес управління фінансовою стійкістю є надзвичайно складною і відповідальною задачею.

1.2. Мета, задачі та принципи управління фінансовою стійкістю підприємства

Основною метою управління фінансовою стійкістю підприємства є забезпечення здатності останнього виконувати фінансові зобов’язання в короткостроковій та довгостроковій перспективі з забезпеченням загальної стратегії розвитку підприємства.

Безпосередніми завданнями управління фінансовою стійкістю є:

- забезпечувати стійкий економічний розвиток підприємства, а та-кож стійкість платіжно-розрахункових відносин і основних фінансово-еконо-мічних параметрів;

- нейтралізація впливу зовнішніх кризових ситуацій і навмисних дій аг-ресивних чинників (держав, компаній, угруповань та ін.), тіньових структур на фінансову стійкість підприємства;

- запобігання витоку капіталів за межі впливу підприємства, конфліктам між акціонерами різних рівнів із приводу розподілу і використання ресурсів підприємства;

- найбільш оптимальне залучення і використання засобів від різноманітних джерел зовнішнього фінансування підприємства.

- забезпечення безперервного контролю та управління фінансовою стійкістю.

При обгрунтуванні концептуальних засад раціонального управлін-ня фінансовою стійкістю підприємства слід виходити зі змісту основних