(1.6)

Зрозуміло, що під час зовнішнього аналізу (наприклад, оцінки кредитоспроможності позичальника банком) перевірку рівня до-тримання останньої умови здійснити практично неможливо, оскільки інформацією про довгострокові оборотні активи воло діють лише фінансові та бухгалтерські служби підприємства Умови золотого правила балансу наочно зображено на рис. 1.1.

а) б)

Рис.1.1. Умови золотого правила балансу Адаптовано згідно: Wцhe G., Bilstein J. Grundzuge der Unternehmens—Mьnchen: Vahlen, 1986. –Р.84.

Критики золотого правила балансу звертають увагу на таку саму суперечність, як і в золотому правилі фінансування. Вико-ристання золотого правила балансу дає можливість уникнути проблем з ліквідністю, якщо амортизація активів у результаті го-сподарської діяльності збігається за обсягами і термінами з по-гашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень до-статньо для забезпечення розрахунків у ході поточної опера-ційної діяльності. У разі потреби в довгостроковому капіталі по-винна також існувати можливість пролонгації строків погашення існуючих кредитів і залучення нового капіталу.

Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств важливе значення мають два параметри, які харак-теризують капітал: вартість і структура. Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за корис-тування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата про-центів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу Sharpe W.F. Capital Asset Prices: A Theory of market equilibrium uder conditions or risk // The Juornal of finance. – 1964. – V.2.- P. 425-442..

Правило вертикальної структури капіталу пов'язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Прив'язка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів під-приємства, в даному разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між вла-сним і позичковим капіталом підприємства. На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгова-ності та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залеж-ність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості сві-дчить про зниження фінансової стійкості, тобто можливості втра-ти платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвесту-вання фінансова стійкість тим краща, чим менша частина позич-кового капіталу в загальній сумі пасивів.

Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша за-лежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт ==> 0.

Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі еко-номісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1:1. Згідно з даним підхо-дом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення .Кавт= 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власно-го капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і пози-чкового капіталу має становить 2:1.

На практиці на структуру капіталу підприємств впливають та-кі основні фактори:

галузь виробництва, до якої належить підприємство;

форма організації бізнесу;

обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження;

прибутковість активів;

процентні ставки за користування позичками;

оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку;

особливості законодавства про банкрутство;

інші специфічні фактори.

При формуванні структури капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коефіцієнтів за-боргованості та автономності підприємств відповідної галузі. Для більшої об'єктивності в процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників стру-ктури капіталу конкретного підприємства не лише від середньо-галузевих значень вітчизняних підприємств, а й у світовому роз-різі.

Отже для реалізації мети та завдань управління фінансовою стійкістю мають дотримуватися як загальні принципи фінансового менеджменту, так і особливі принципи фінансування діяльності підприємства.

1.3. Показники оцінки фінансової стійкості підприємства: алгоритм їх розрахунків, економічна інтерпретація

Завданням аналізу фінансової стійкості є оцінка величини і структури активів і пасивів. Це необхідно, щоб відповісти на питання: наскільки організація незалежна з фінансової точки зору, росте чи знижується рівень цієї незалежності і чи відповідає стан його активів і пасивів завданням її фінансово-господарської діяльності. При цьому проводиться групування статей балансу з тим щоб перевірити виконання “золотого правила балансу” та “золотого правила фінансування”, а також “правила структури капіталу”.

Наступним кроком оцінки фінансової стійкості є визначення структури джерел формування запасів і витрат. Відповідні показники розраховуються наступним чином:

Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів

КВ=ВК-НА-ЗАП. , тис. грн. (1.7)

Надлишок (+) або нестача (-) власних, довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат

КП=ВК+ДК+ДФЗ+КК+ПЗДЗ-НА-ЗАП,тис.грн. (1.8)

Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат

КС=ВК+ДК+ДФЗ+КК+ПЗДЗ-НА,тис.грн. (1.9)

За допомогою цих показників визначається трикомпонентний показник типу фінансової ситуації:

(1.10)

Можливе виділення 4х типів фінансових ситуацій:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану: Кв 0; Кп 0; Кс 0; тобто S= {1,1,1};

2.Нормальна стійкість: Кв < 0; Кп 0; Кс 0; тобто S={0,1,1};

3.Хиткий фінансовий стан: Кв<0; Кп<0; Кс 0; тобто S={0,0,1};

4. Кризовий фінансовий стан: Кв < 0; Кп <0; Кс <0; тобто S={0,0,0}.

Крім аналізу джерел формування запасів і витрат при аналізі фінансової стійкості використовується показник фінансової стійкості, який визначається за формулою:

, (1.11)

де ВК – власний капітал;

ДЗ – довгострокові зобов’язання;

П – пасиви.

Даний коефіцієнт показує