«Економічне обгрунтування ефективності реалізації інноваційного проекту.»

Зміст

ВСТУП

Незважаючи на десятиліття економічних і соціальних негараздів, а також прямого та опосередкованого залучення українських вчених американськими та європейськими організаціями, Україна все ще займає дуже високе місце серед країн світу завдяки своєму науковому та технологічному потенціалу. Але цей потенціал залишається невикористаним. За всіма стандартами розвиток інноваційних проектів недостатньо впливає на різні сектори української економіки. В той же час, у разі відповідної підтримки, тісна взаємодія інноваційної та виробничої діяльності могли б зробити значний внесок у довгострокове відродження економіки країни.

В новій економіці, що базується на знаннях, технологічний розвиток, конкурентоспроможність, рівень життя та стабільність розвитку дуже тісно пов'язані, і незаперечним є той факт, що технологічний розвиток є фундаментальним фактором внутрішнього розвитку націй та, на державному рівні, розвитку окремих регіонів країни шляхом підвищення ефективності використання знань і розвитку природних і людських ресурсів.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що взаємодія інноваційної та виробничої діяльності могли б зробити значний внесок у довгострокове відродження економіки країни, але управління інноваційною діяльністю може бути успішним лише за умови детального вивчення інновацій, аналізу процесу організації інноваційної діяльності, вивчення досвіду передових вітчизняних і зарубіжних підприємств.

Мета даної дипломної роботи полягає в визначенні сутності інновацій, вивченні теоретичних та методологічних аспектів організації інноваційної діяльності на підприємстві, аналізу основних тенденцій в сфері організації інноваційної діяльності на Україні і в світі як на рівні окремих підприємств так і на державному рівні.

Предметом дослідження в даній роботі є організація інноваційної діяльності на підприємстві, об’єктом дослідження - організаційне утворення АТ “Укрприлад”.

Структура роботи складається з трьох частин. Перша частина називається “Інноваційні процеси в ринковій економіці”. В цій частині розкриті наступні питання: поняття інновації та інноваційного процесу; обґрунтування інноваційної діяльності на Україні, питанням теоретичного підгрунтя та умов фінансування інноваційної діяльності, факторам, які зумовлюють належне фінансування інноваційної діяльностів; види інновацій і їх регулювання у вітчизняних та зрубіжних умовах.

Друга частина роботи має назву “Методичні аспети оцінки інноваційних проектів”. Ця частина дипломної роботи присвячена питанням і принципам оцінки інноваційного проекту, оцінці ефективності інновацій в ринковій економіці.

Третя частина роботи має назву “Практичні положення оцінки”. В цій частині дипломної роботи дається загальна характеристика підприємства та оцінка його потенціалу, проводиться аналіз і оцінка ефективності інноваційного проекту, розглядаються питання фінансування інноваційних проектів і шляхи пожвавлення інноваційної діяльністі у промисловості України.

Теоретичною та методологічною основою для написання даної дипломної роботи стали Нормативні акти, укази Президента України, підручники та монографії вітчизняних та зарубіжних авторів з економіки підприємств, інноваційної діяльності, промислового маркетингу, менеджменту тощо. Також використовувались періодичні видання, наукові статті, статистичні збірники. На особливу увагу заслуговують видання Міжнародного центру перспективних досліджень, журнал “Моніторинг інвестиційної діяльності в Україні”, видання Українсько-Європейського консультативного центру з питань законодавства, публікації Центру макроекономічного аналізу, програми Tacis Європейського Союзу тощо.

РОЗДІЛ 1. ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.

1.1. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ.

Інноваційний менеджмент — одне із направлень стратегічного уп-равління, що здійснюється на вищому рівні організації. Ціллю його є визначення основних направлень науково-технічної та виробничої діяльності організації. Це перш за все розробка та впровадження нової продукції та технології (інноваційна діяльність), модернізація та удос-коналення випущеної продукції та технології, подальший розвиток ви-робництва традиційних видів продукції і зняття з виробництва за-старілої продукції. Основна увага в інноваційному менеджменті на-дається розробці стратегії інновацій і заходів, направлених на їх ре-алізацію, тому розробці та впровадженню нових товарів, технологій приділяється основна увага. Вони становлять пріоритетні направлення стратегії організації і визначають її подальший розвиток .

Інновація (англ.) — утворено з двох слів — латинського "но-вація" (новизна, нововведення) і англійського префікса "ін", що озна-чає "в", "введення". Тому, у перекладі з англійського "інновація" оз-начає: введення нового, відновлення. Результатом інноваційних процесів є нововведення, а їхнє впрова-дження в господарську практику визначається як нововведення, тобто з моменту прийняття до поширення новація здобуває нову якість і стає інновацією.

Таким чином, інновація — це нововведення, пов'язане з науково-технічним прогресом і, що полягає у відновленні основних фондів і технологій, в удосконалюванні управління й економіки підприємства. Інновації є необхідною умовою розвитку виробництва, підвищен-ня якості і кількості продукції, появи нових товарів і послуг.

6

У ринкових умовах інновації охоплюють всю економіку, включа-ючи продуктивні сили (засоби виробництва, навчання працівників) і виробничі відносини (форми і методи управління, поділу, спеціаліза-ції і кооперації праці).

Діяльність підприємства, пов'язана з науково-технічними роз-робками, інженерною підготовкою виробництва до переходу на новий продукт чи технологію, а також інвестуванням нововведень — визначається як інноваційна діяльність.

До інноваційної діяльності також відносять роботи тривалого ха-рактеру зі створення і реалізації інноваційних проектів за участю проектних інститутів і наукових центрів у масштабах регіонів, галу-зей чи країни.

Ці проекти зумовлюють вибір варіанта стратегії розвитку, най-більш прийнятного з погляду економічної вигоди організації. Стратегічне інноваційне мислення одержує все більшу підтрим-ку, оскільки досвід показує його більш високу ефективність в умовах швидких змін, особливо технологічних, коли рівень передбачува-ності дуже низький.

Специфіка інноваційного менеджменту полягає в особливостях управління інноваційним потенціалом, що наявний в тій чи іншій ор-ганізації, у рамках функціональних аспектів управління (планування, організація, мотивація, контроль і т.п.).

Інноваційний потенціал — це здатність господарства (взагалі) чи суб'єкта господарювання (зокрема) робити нову, наукомістку про-дукцію, що відповідає-вимогам ринку (особливо світового) і містить у собі:*

виробничі потужності для виробництва засобів

виробництва;*

професійний і науково-технічний склад персоналу;*

потужності експериментальної бази пов'язаної з

підготовкою