інструмент і оснащення для проведення наукомістких

операцій;*

можливості впровадження нововведень і його контролю.

Інноваційний менеджмент створює суб'єкту господарювання, що виступає як носій інновації, сприятливі і вигідні конкурентні перева-ги Вирвавши ресурси з рутинного кругообігу, підприємець викорис-товує їх новим способом. При цьому може бути не менше п'яти мож-ливих різновидів нововведень:*

створення нового товару (послуги).*

створення нового способу виробництва.*

відкриття нового ринку збуту.*

застосування нового джерела чи виду сировини, енергії.*

введення нових принципів організації діяльності фірми.

Успіх чи невдачу в діяльності інноваційного менеджера повною мірою розкриває ринок, що висуває строгі вимоги до результатів йо-го діяльності.

Процес введення новації на ринок прийнято називати ко-мерціалізацією. Період часу між появою новації і втіленням нази-вається інноваційним лагом.У повсякденній практиці, як правило, ототожнюють поняття но-вовведення. Будь-які винаходи, нові явища, види послуг чи методи, тільки тоді одержать визнання, коли будуть прийняті до поширення (комерціалі-зація), і вже в новій якості вони виступлять як інновації.

Перехід від однієї якості до іншої вимагає витрат ресурсів (енергії, часу, фінансів і т.п.). Процес переходу новації в інновації також вима-гає витрат різних ресурсів, основними з яких є інвестиції і час. В умо-вах ринку як системи економічних ''відносин купівлі-продажу това-рів'', у рамках якої формуються попит, пропозиція і ціна, основні ком-поненти інноваційної діяльності — це новації, інвестиції й інновації.

Під інноваціями в широкому значенні розуміється прибуткове вико-ристання новацій у вигляді нових технологій, видів продукції і послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного чи іншого характеру.

Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне вико-ристування інновацій і напрямків на підвищення ефективності функ-ціонування та розвиток організацій у ринковому середовищі. Основ-ними функціями інноваційного менеджменту є:*

аналіз.*

прогнозування.*

організація.*

мотивація.*

облік.*

контроль.*

координація.*

регулювання.*

керівництво.

Конкретне поповнення цих функцій залежить від рівня уп-равління держава, регіон, конкретне підприємство. Здійснення інно-ваційного менеджменту в цілому включає:*

розробку планів та програм інноваційної діяльності.*

нагляд за розробкою нової продукції та технології впровадження.*

розгляд програм розробки нової продукції та технології.*

забезпечення єдиної інноваційної політики та координації.*

забезпечення фінансовими та матеріальними ресурсами програм інноваційної діяльності.*

затвердження тимчасових цільових груп для комплексного вирішення інноваційних проблем — від ідеї до серійного вироб-ництва продукції.

Таким чином, ключову роль в ініціації інноваційних процесів відіграє наукова сфера, яка регулюється Законом України "Про осно-ви державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності'' і визначає роль держави в розвитку науки і техніки, використанні науково-технічних результатів для перетворення суспільного виробництва та задоволення потреб людей.*

основні цілі, напрями та принципи державної науково-

технічної по літики.*

форми та методи державного регулювання в науково-

технічній сфері.*

повноваження державних органів у здійсненні науково-

технічної політики.*

економічні та правові гарантії розвитку науково-технічної

діяльності.

Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають голов-ним засобом збереження конкурентоспроможності і стають невід'єм-ною частиною підприємницької діяльності Управління нововведен-нями здійснюється паралельно з управлінням діючим традиційним виробництвом. Але методи управління інноваціями відрізняються від методів управління традиційним виробництвом, оскільки інно-ваційні процеси спрямовані на створення раніше неіснуючих про-дуктів, якісне оновлення виробничих сил та виробничих відносин.

Слід враховувати, що час постійно знецінює існуючі продукти та технології, тому для уникнення технологічного відставання нововведення слід прогнозувати і займатися ними постійно, а не тільки тоді, ко-ли настають критичні обставини. Продуктові, технологічні та організа-ційні нововведення взаємопов'язані, тому проводити їх треба ком-плексно. Отже, головними принципами управління нововведеннями є:*

принцип безперервного прогнозування інноваційної

ситуації;*

принцип динамічного попередження технологічного

відставання;*

принцип системного впровадження новин у

взаємоповязаних сферах підприємницької діяльності;*

принцип поєднання інвестицій з інноваціями;*

принцип поєднання фінансового та інженерного аналізу результа-тивності нововведень.

Якщо гроші на нововведення взяті з бюджетних коштів, будь-які нововведення з мінімальним прибутком підприємству вигідні. В умо-вах самофінансування гроші для реалізації науково-технічних дослідах беруться з обігових коштів підприємства, тому інноваційний менеджер повинен шукати переконливі аргументи, обгрунтувати необхідність нововведень та відповідних капітальних вкладень у майбутній розвиток підприємст-ва для збереження ним гідного місця на ринку товарів і послуг.

Період часу від зародження ідеї, її розробки до впровадження інновації називають життєвим циклом нововведення. З врахуванням послідовності проведення робіт життєвого циклу нововведення всю цю діяльність розглядають як інноваційний процес.

Основним товаром ринку нововведень є науковий та науково-технічний результат — продукт інтелектуальної діяльності, на який діють авторські права, оформлені згідно з діючим міжнародним пра-вом та чинним законодавством України. Розвиток ринку та конкуренція не тільки стимулюють, але й за-ставляють комерційні організації приймати участь у формуванні рин-ку нововведень за наступними направленнями:*

розвиток особистої наукової, науково-технічної та експериментальної бази для проведення науково-дослідних робіт;*

проведення досліджень на коопераційних засадах з іншими

орга-нізаціями;*

оформлення замовлень на проведення науково-дослідних, чи

екс-периментальних робіт з іншою організацією;*

придбання ліцензій на право виробництва товарів чи послуг;*

купівля готового виробу, технології, ноу-хау та іншої

інтеллектуальної власності:*

придбання нематерільних активів шляхом випуску акцій,

обліга-цій, іноземного капіталу та організація спільного

виробництва.

Основною умовою формування ринку інновації є об'єми інвес-тицій як у сфері наукової, так і науково-технічної діяльності. Врахо-вуючи протяжність інноваційного процесу 3-5 років, головну роль відіграють довгострокові та середньострокові інвестиції, які забезпе-чують фінансування новацій на протязі всього життєвого циклу.

Інноваційна діяльність спрямована на практичне використання наукового, науково-технічного результату й інтелектуального по-тенціалу з метою одержання нової чи радикально поліпшеної вироб-леної продукції, технології її виробництва і задоволення платоспро-можного попиту споживачів у високоякісних товарах і послугах, удо-сконалювання соціального обслуговування. Інноваційний процес можливо розглядати з різних позицій та з різним ступенем деталізації:*

паралельно-послідовне виконання науково-технічної

інновації, виробничої діяльності і маркетингу;*

у вигляді тимчасових етапів життєвого циклу інновації від

виник-нення ідеї до її розробки на впровадження;*

як процес фінансування та інвестування розробки на впроваджен-ня і розповсюдження нового виду продукту або послуги. Таким чином інноваційний процес полягає в одержанні ко-мерціалізації винаходів; нових технологій, видів продукції та послуг,