Інноваційний процес здійснюється в чотири стадії (таблиця 1).

Таблиця 1

Стадії інноваційного процесу |

І. Фундаментальні дослідження в академічних інститутах, вищих навчальних закладах, спеціалізованих лабораторіях. Бюджетне фінансування на безповоротній основі.

Стадії іннова-ційного процесу |

II. Дослідження наказового характеру. Проводяться в усіх наукових організаціях і фінансуються як з бюджету, так і за рахунок замовників. Дослідження не завжди пророкуються і носять тому ризиковий характер.

IIІ. Проводяться дослідно-конструкторські та експерименталь-ні розробки. Пр оводяться в підрозділах науково-дослідних інститутів, спеціалізованих лаборат оріях, підрозділах великих промислових підприємств і т.п. Фінансуються як з державного бюджету, так і за рахунок замовників, а також за власні кошти.

IV. Проводиться процес комерціалізації, починаючи із впровадження у виробництво, виходу на ринок та продажу продукту.

Невчасне здійснення нововведень призводить до ефекту "футуро-шоку", тобто до такої ситуації, коли обставини спонукають здійсню-вати різкі зміни в короткий період часу з великими витратами ресур-сів і надзвичайною напругою. Наслідком того може стати не тільки втрата прибутку, а й взагалі руйнування підприємства або організації.

Поступове вичерпання потенціалу будь-якої ідеї і заснованого на ній нововведення є об'єктивним і викликається моральним зношен-ням. Тому необхідно завчасно резервувати кошти на нововведення з поточних прибутків, вишукувати інші джерела фінансування ново-введень і постійно турбуватися про народження нових ідей розвитку підприємства. Незважаючи на те, що виявлення межі потенціалу тех-нології є складним процесом, в залежності від ефективності капіта-ловкладень у тій чи іншій галузі настає момент, коли віддача від но-вовведення зрівняється із середньою віддачею капіталовкладень.

Термін вичерпання ефективності нововведень коливається в значних межах і залежить від типу нововведення та його потенціалу. Кращими є нововведення, що передбачаються вже в проекті підприємства і забезпечують докорінні зміни в технологічному про-цесі або випуск на ринок наукоємної продукції з високим рівнем кон-курентної спроможності.

Наведені докази переконують у необхідності постійного онов-лення продукції і виробництва задля уникнення загрози втрати кон-курентоспроможності підприємства і вже згадуваного ефекту футурошоку. Будь-яке підприємство, що хоче вижити в умовах ринку зо-бов'язане мати в розпорядженні механізм відновлення і володіти процедурами інноваційного менеджменту.

Слід врахувати, що нововведення завжди пов 'язані з ризиком, проте відмова від них є ще більш ризикованою. Дуже часто необхід-ність оновлення продукції або технології виникає саме тоді, коли фінансові результати підприємства виглядають добре і складається помилкове враження, що підприємство ще довго може існувати в тра-диційному вигляді. Завдання інноваційного менеджера полягає в то-му, щоб подолати це протиріччя, переконати керівництво та весь ко-лектив у необхідності змін якщо є можливість за рахунок тимчасо-вого зниження доходів, забезпечити їх суттєве зростання в майбутнь-ому. Справа в тому, що зменшення доходу від інвестицій в існуючу традиційну технологію спочатку уявляється незначним, але якщо конкуренти здійснюють прорив у нову технологію, споживачі мо-жуть дуже швидко віддати переваги новій продукції конкурентів.

Динаміка оновлення виробництва полягає в тому, що кожна тех-нологія спочатку повільно набирає темп, прискорює рух, а потім по-ступово втрачає свій потенціал оскільки з'являються більш доско-налі технології. Тому доводитьсі розставатися із звичними продукта-ми та технологіями саме тоді, кили вони, як здається з суто фінансо-вої точки зору, приносять найбільший прибуток .

Рис. 1. Залежність між витратами на нововведень та їх результати.

Нижня частина кривої показує, що нововведення потребують по-силених витрат, які спочатку не дають адекватних результатів. Критий відрізок кривої свідчить про те, до коли технологія набирає темп, від-бувається різке збільшенння результатів при порівняно невеликих ви-тратах (це дозволяє випередити конкурентів на ринку). Верхня части-на кривої показує, що подальші витрати на вдосконалення технології вже не дозволяють отримувати суттєвого зростання прибутку, тобто технологія досягла межі результативності і має змінюватися на нову.

Межа результативності показує, які технології починають старі-ти. Виявлення цієї межі є сигналом до оновлення, тобто до пошуку технології з більш високою межею результативності, яка б дозволила постійно знаходитися на рівні нової технологічної хвилі. Період пе-реходу до нової технології зветься технологічним розривом, а відбу-ваються такі розриви все частіше.

Тому традиційний фінансовий аналіз ефективності підприємства необхідно доповнювати інженерними оцінками шляхом науково-технічного маркетингу, науково-технічного прогнозування, експерти-зи технічного рівня підприємства.

Водночас із діагностикою межі результативності повинна народ-жуватися ідея нового технологічного прориву. Швидкість техно-логічних розривів залежить від галузевих особливостей. Наприклад, японські фірми витрачають 4-5 місяців на постановку нової моделі кольорового телевізору від усвідомлення потреби в ньому до момен-ту його реалізації у великій кількості. Для прискорення процесу но-вовведення може використовуватися оперативна кооперація різних фірм, кожна з яких спеціалізується на розробці та виробництві част-ки кінцевого нового продукту.

Слід звикнути до того, що управління технологіями потребує вели-ких витрат ресурсів, накопичення великого обсягу знань та інформації; координації значної кількості виконавців, формування попиту на нову продукцію, психологічної підготовки колективу до сприйняття новин. Нововведення пов'язані з болючим перерозподілом ресурсів між дію-чим та новим виробництвом, з порушенням рівноваги в економічній системі, реорганізацією виробництва, перекваліфікацією робітників. Інколи рішення керівництва щодо нововведень уявляються такими, що, штучно гальмуючи нововведення, можна втратити перспективу на ринку товарів і послуг або взагалі збанкрутувати підприємство.

1.2. ІНОЗЕМНИЙ ДОСВІД ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

Розглядаючи питання інноваційної діяльності, тісно пов'язаної зі світовим НТП було б помилкою упустити з поля зору світовий дос-від накопичений людством у цій галузі.

Безумовними лідерами у виробництві світової наукової продукції є США і Японія. Вважається, що приблизно 80% усіх світових інновацій створю-ється в США Витрати США на НДЦК Р перевищують витратию Англії. Франції, ФРН та Італії разом узятих і складають більше