КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з Інвестування

Інвестиційний ринок: оцінка та прогнозування

Інвестиційний ринок у широкому розумінні – це місце, де громадяни зустрічаються із тими, у кого ці гроші є. Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, не вистачає. Стан інвестиційного ринку в цілому і окремих скадових його сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. У країнах з ринковою економікою інвестиційний попит і пропозиція врівноважуються через механізм ціноутворення на базі цін рівноваги на інвестиції та інвестиційні товари.

Для кон’юнктури інвестиційного ринку характерні такі чотири стадії: підйом кон’юнктури; кон’юнктурний бум; послаблення кон’юнктури; кон’юнктури; кон’юнктурний спад.

Підйом кон’юнктури пов’язаний з підвищенням активності ринкових процесів у зв’язку з пожвавленням економіки в цілому. Обсяг попиту на об’єкти інвестування зростає, ціни також, розвивається конкуренція серед інвестиційих посередників.

Кон’юнктурний бум характеризує різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об’єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об’єкти інвестування, підвищуються доходи й інвестиційних посередників.

Послаблення кон’юнктури пов’язане із зниженням інвестиційної активності у зв’язку зі спадом в економіці в цілому, відносно повним насиченням попиту на об’єкти інвестування і деяким надлишком їхньої пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і зниження рівня цін на більшість об’єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.

Кон’юнктурний спад на інвестиційному ринку є найбільщ несприятливим періодом з позиції інвестиційної активності. Він характеризується найнижчим рівнем попиту і скороченням обсягів пропозиції об’єктів інвестування. Ціни на об’єкти інвестування знижуються. Інвестиційна діяльність стає збитковою.

Існує багато класифікацій ринків, найбільш розроблена класифікація фінансових ринків, однак єдиної принципової схеми не існує.

Ринок реальних активів (іноді застосовується термін: матеріальних або фізичних активів) пропонує інвестиційні товари і послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідні, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, «ноу-хау», інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На ринку робочої сили реалізується робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом. До ринку реальних активів також відносять інвестиції у предмети колекціонування, у дорогоцінні метали та інші матеріальні цінності.

Реальні активи можуть реалізовуватися на умовах «спот» (у прямому розумінні впродовж декількох днів) або за ф’ючерсними контрактами, тобто поставки товарів здійснюються після певного часу.

Ринок фінансових активів поділяється на ринок грошей (ринок цінних паперів – боргових цінних паперів із строками погашення менше одного року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов’язань за довгостроковими кредитами)

Ринок капіталів, в свою чергу, поділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля цінними паперами, що були випущені раніше і знаходяться в обігу).

Найважливішою частиною ринку інвестицій є ринок інвестиційних об’єктів (товарів). Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. У країнах з розвиненою ринковою економікою мережа цих елементів дуже широка. Основне завдання інвестиційної інфраструктури – обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту.

Оскільки ринок інвестицій та інвестиційних товарів – це вільне від державного управління підприємництво, що грунтується на різних, переважно приватних, формах власності і вільному обміні товарів між виробниками і споживачами з цінами попиту та пропозиції, то і чисельність представників кожного елементу інвестиційної інфраструктури повинне бути значним. В іншому випадку монополізація функцій того чи іншого сегмента інвестиційної сфери призводить до зростання цін на інвестиційний товар і продовжує інфляційні процеси.

Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідних, будівельних, монтажних підприємств, організацій, фірм та постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка загалом забезпечує інвестиційний процес. На інвестиційному ринку працює велика кількість посередників, які утворюють його інфраструктуру.

Саме взаємодію цих посередників і характеризується стан інвестиційного ринку. Зазвичай ринок інвестиційних товарів формується у межах певного регіону, оскільки ці об’єкти, як правило, прив’язані до місця їхнього споживання. Цей ринок тільки тоді добре виконує свої функції, коли на роль підрядника претендує не одна фірма (монополіст), а декілька. Чим більше у регіоні фірм, що спеціалізуються на виробництві того чи іншого інвестиційного товару, тим вище рівень конкуренції і нижче ціна реалізації.

Таким чином, інвестиційний ринок – це система, що включає:

Інвестиційний ринок розвивається циклічно. Тому потрібно систематично вивчати стан кон’юнктури для формування ефективної інвестиційної стратегії прийняття економічно обгрунтованих рішень.

Процес вивчення інвестиційного ринку складається з ряду послідовних етапів, на яких здійснюється оцінка та прогнозування:

Така послідовність вивчення інвестиційного ринку і окремих його сегментів дозволяє отримати надійну інформацію