Усе розмаїття факторів і умов, що визначають інвестиційний клімат на рівні території, застосовуваних при діагностуванні, може бути умовно розділене на 2 групи:

- загальнонаціональні, що включають конкретно реалізовану економічну модель реформування країни, інституціональні і суспільно-політичні фактори й умови загальнонаціонального масштабу, розвинуту і легітимну законодавчу базу, конкурентноздатність держави на міжнародному ринку капіталів і ін.;

- регіональні - соціальні, економічні, податково-фіскальні, суспільно-політичні, екологічні, этнокультурні, правові фактори, що діють у межах територіальних утворень різного рангу: великих економічних районів, макрорегіонів, суб'єктів федерації, низових адміністративно-територіальних утворень і ін.

В даний час порівняльна оцінка інвестиційного клімату здійснюється на державному, зональному чи регіональному рівнях. У першому випадку об'єктами аналізу виступають окремі держави, у другому - великі економічні макрорегіони, що поєднують суб'єкти федерації в рамках міжрегіональних асоціацій економічної взаємодії, у третьому - адміністративно-територіальні утворення рангу суб'єкта федерації, що розглядаються в якості «точки» з деякими усередненими характеристиками.

Якщо для макроаналізу інвестиційної привабливості територій усредненість припустима, то з погляду прийняття інвестиційних рішень щодо конкретного проекту необхідно враховувати ще і «мікроклімат», що грає далеко не останню роль. При оцінці мікроклімату території приймаються в увагу різні локалізовані фактори. У світовій практиці діагностика галузевих комплексів проводиться декількома методами, заснованими на використанні різних груп індикаторів. Усе розмаїття методів діагностики галузевих комплексів територій можна підрозділити на три великі групи:

А) Методи факторного аналізу;

Б) Методи експертних оцінок;

В) Математичні методи.

Факторний аналіз необхідний, коли дослідник має справу з величезним числом різного роду показників. Суть методу полягає в складанні укрупнених груп, що складаються з близьких за змістом показників і називаних факторами. Подальша робота ведеться не з кожним показником окремо, а з укрупненою групою - фактором. У країнах Західної Європи методи факторного аналізу давно уже використовуються для виділення депресивних і відсталих регіонів. Зокрема, багаторічна практика цих країн свідчить, що спочатку головним критерієм віднесення регіону до категорії проблемних був високий рівень безробіття в ньому. Показник безробіття, і нині один з основних, є якоюсь мірою синтетичним. Але звичайно «проблемність» визначається по цілому комплексу соціально-економічних і екологічних показників. Одні з них характеризують якість життя населення, інші - рівень економічного розвитку господарства.

На сучасному етапі досліджень при діагностиці галузевих комплексів окремих територій повинні використовуватися не тільки жорстко формалізовані алгоритми кількісних методів одержання рішень, а методи якісного аналізу побудови варіантних сценаріїв. З цього погляду, одним з найбільш перспективних є метод експертних оцінок. Головна його перевага перед економіко-математичним моделюванням полягає у відносній простоті, а також у тім, що експерт може користатися не тільки інформацією, заснованої на статистичних тимчасових показниках, але і нерегулярною, разовою інформацією сугубо якісного характеру. Експертні методи застосовуються, як правило, тоді, коли вибір, обґрунтування й оцінка наслідків рішень не можуть бути виконані на основі точних розрахунків. Підвищення обґрунтованості заходів, що рекомендуються, припускає різнобічний аналіз, заснований як на встановленні кількісних характеристик досліджуваного явища, так і на аргументованих судженнях керівників і фахівців, знайомих зі станом справ і перспективами розвитку в різних областях практичної діяльності. Принцип методу полягає в наступному: галузі спочатку аналізуються пофакторно. Потім по кожному фактору дається обґрунтування бази порівняння (виводять середню величину, чи найбільше що часто зустрічаються в сукупності, чи серединне значення), її приймають за одиницю. Інші значення також переводять у коефіцієнти в залежності від конкретного значення і нормативної величини. Складність даного методу аналізу полягає в суб'єктивізмі встановлення критеріальных нормативних індикаторів і виваженості ваг по факторах. Описаний метод дозволяє визначити рейтинг галузевих комплексів територій з погляду інвестиційної привабливості.

Що стосується компетентності експертів, те отут можливо два підходи: варіант рівної компетенції і варіант самооцінки, коли експерт по кожному питанню оцінює свою компетенцію.

По другому варіанті висновки й оцінки кожного експерта при складанні колективної думки зважуються за коефіцієнтами компетентності, зазначеним ними.

Одним з яскравих практичних прикладів застосування експертних методів можна привести досвід США, де складається щорічна статистична карта, що відбиває інвестиційну привабливість окремих територій, у якій наводяться порівняльні дані по всіх штатах у виді чотирьох узагальнених індексів: економічної ефективності, ділової життєздатності, потенціалу розвитку територій і умов податково-фіскальної політики. Серед індексів економічної ефективності оцінки території на перше місце виходять показники зайнятості населення, рівня доходів, рівня бідності. Серед екологічних параметрів важливі викиди шкідливих речовин в атмосферу і рівень їхнього знешкодження. Соціальні умови в основному відслідковуються по показниках стану здоров'я і благополуччя дитинства. Ділова життєздатність території проглядається як через обсяги інвестицій, так і розмаїтість структури господарства, а також темпи появи і закриття підприємств. До цієї ж групи показників відносять і індикатори, що характеризують розвиток торгового сектора. Особливу важливість для порівняння територій мають наступні два розділи карти, що дозволяють оцінити потенціал росту (людські і технологічні ресурси, розвиток місцевої інфраструктури, фінансові можливості територій) і податково-фіскальні умови. Завершальним ланкою служать параметри регіональної політики в плані відповідальності території по зобов'язаннях, характеристик стратегічного плану розвитку території, наявність контролю за його виконанням.

В українських умовах безпосереднє використання американського досвіду важко по наступним причинах: українська статистика не має у своєму розпорядженні весь набір необхідної інформації для складання таких карт. Частина інформації відсутня чи недостатньо деталізована, погано порівнянна,