Коефіцієнт забезпечення власними засобами визначається за формулою:

Кз = ([власний капітал] + [необоротні активи]) /[оборотні активи]. (2.2.)

Під індикаторами розуміються показники, пропорції і напрями змін, які свідчать про фінансовий стан конкретного підприємства та тенденції у його зміні.

Рис. 2.2. Індикатори фінансового стану підприємства.

Класифікація представницького складу індикаторів фінансового стану підприємства приведена на рис.2.2.

Коефіцієнт загальної ліквідності (рівень платоспроможності, коефіцієнт покриття балансу, поточний коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) показує загальну забезпеченість підприємства обіговими коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов?язань.

Коефіцієнт загальної ліквідності = [оборотні активи + витрати майбутніх періодів]/[поточні зобовўязання]. (2.3.)

Критичне значення коефіцієнта загальної ліквідності дорівнює 1, що свідчить про достатню суму всіх обігових коштів, якої вистачить для розрахунку за поточні борги.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, наскільки короткострокові зобов'язання покриті найбільш ліквідними активами підприємства. До останніх належать грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції, розрахунки з дебіторами, інші оборотні активи, тобто загальна вартість оборотних активів зменшується на найменш ліквідну їх частину - запаси.

Коефіцієнт швидкої ліквідності ==[оборотні активи - запаси - витрати майбутніх періодів] /[поточні зобов'язання] (2.4.)

Згідно з міжнародними стандартами коефіцієнт швидкої ліквідності не повинен опускатися нижче 1. Виходячи з характерної для всіх українських підприємств нестачі обігових коштів коефіцієнт швидкої ліквідності для них має бути дещо нижчим, нормальним вважається його значення 0,6-0,8.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує спроможність підприємства миттєво погасити свої термінові борги. Для його розрахунку з поточними зобов'язаннями зіставляються активи, що не потребують продажу для розрахунку грішми з кредиторами (грошові кошти) чи можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (поточні фінансові інвестиції).

Коефіцієнт абсолютної ліквідності ==[грошові кошти та їх еквіваленти + поточні фінансові інвестиції] / [поточні зобов'язання] (2.5.)

Теоретично достатнім вважається значення коефіцієнта абсолютної ліквідності в межах 0,2 - 0,25, тобто поточні зобов'язання, терміни погашення яких настають неодночасно, мають бути забезпечені щонайменше на 20% абсолютно ліквідними активами.

Другою групою показників, що цікавлять переважно власників підприємства, є показники структури капіталу. Вони характеризують співвідношення джерел фінансування діяльності підприємства (власних і позикових) і дають змогу визначити межу запозичень. До показників структури капіталу належать коефіцієнти фінансової незалежності, фінансової стійкості, банкрутства, структури боргу, забезпечення власними засобами.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує частку власних пасивів у всьому капіталі підприємства, тобто характеризує, наскільки всі активи покриті власними джерелами фінансування.

Коефіцієнт фінансової незалежності = [власний капітал + забезпечення наступних витрат і платежів + доходи майбутніх періодів] / [усі активи] чи [усі пасиви] (2.6.)

У країнах з розвинутою економікою коефіцієнт фінансової незалежності має бути а 0,7. Практично вважається оптимальним розмір коефіцієнта більш як 0,6, тобто капітал є тоді раціонально сформованим, коли дві третини і більше належать власникам підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості є різновидом коефіцієнта фінансової незалежності (у розрахунках до власного капіталу додаються довгострокові зобов'язання), при цьому довгостроковий позиковий капітал умовно прирівнюється до власного з огляду на великий термін його використання. Коефіцієнт фінансової стійкості дає можливість установити вимоги щодо фінансування діяльності підприємства довгостроковим капіталом.

Коефіцієнт фінансової стійкості= ([власний капітал] + [забезпечення наступних витрат і платежів] + [доходи майбутніх періодів] + [довгострокові зобов'язання]) / [усі активи] (2.7.)

Прийняті межі коефіцієнта фінансової стійкості становлять 0,85 - 0,9. Слід зауважити, що за умов, коли у вітчизняних підприємств відсутні можливості отримати «довгі» гроші, цей коефіцієнт у переважній більшості випадків дорівнює значенню коефіцієнта фінансової незалежності. Тобто для українських підприємств цей індикатор виглядає таким чином:

Коефіцієнт фінансової стійкості == коефіцієнт фінансової незалежності ? 0,6. (2.8.)

Коефіцієнт забезпечення власними засобами відображає наявність (відсутність) власних пасивів для фінансування оборотних активів. Його розраховують шляхом співставлення різниці між власними пасивами та необоротними активами з обіговими коштами.

Коефіцієнт забезпечення власними засобами = =([власний капітал] + [забезпечення наступних витрат і платежів] + [доходи майбутніх періодів] – [необоротні активі])/[оборотні активи] (2.9)

Достатність джерел власних обігових коштів характеризує значення коефіцієнта > 0,1.

Третьою групою показників є показники ефективності, що дають змогу оцінити результати «роботи» грошових коштів підприємства і діяльності менеджерів, що ним керують.

Показники рентабельності - це найважливіші характеристики фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємств. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення. Основні показники рентабельності можна об'єднати в наступні групи:

Рентабельність продажів (показники оцінки ефективності управління);

Рентабельність виробничих фондів;

Рентабельність вкладень у підприємства (прибутковість господарської діяльності).

Рентабельність продукції характеризує рівень прибутку, що припадає на витрати, які підприємство понесло внаслідок її виготовлення та реалізації. Цей показник свідчить про рівень доходів, які слід очікувати від основної діяльності підприємства. Рентабельність продукції розраховують у вигляді «брутто», оскільки фінансова звітність не дає можливості використати обсяг прибутку від реалізації продукції після оподаткування.

Рентабельність продукції = [валовий прибуток (валовий збиток)]/[собівартість реалізованої продукції]+[адміністративні витрати] + [витрати на збут]. (2.10.)

Вимоги до значення цього показника полягають у тому, що його мінімальний рівень має бути позитивним, а максимальний - якомога більшим. Оскільки надвисокого рівня рентабельності досягти неможливо через діяльність конкурентів, оцінка рентабельності продукції здійснюється шляхом порівняння її значення з показниками основних конкурентів та середньогалузевим рівнем.

Рентабельність активів характеризує результативність вкладення коштів у капітал підприємства та раціональність використання їх діючим менеджментом. Оскільки активи забезпечують усі види діяльності підприємства, рентабельність активів розраховують на підставі сукупного розміру прибутку. Показник обчислюють як «нетто» («Звіт про фінансові результати» містить дані, необхідні для