Що стосується факторів внутрішнього середовища, то для зниження витрат необхідно провести інвентаризацію стану майна з метою виявлення активів “низької” якості (залежалих запасів, дебіторської заборгованості нереальної до стягнення), і уточнити реальну величину вартості майна.

Варто переглянути економічні відносини зі своїми контрагентами і прискорити зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Так як фінансова політика аналізованого підприємства характеризується нагромадженням запасів товарно-матеріальних цінностей, збільшенням обсягу дебіторської заборгованості, то прибуток став основним джерелом фінансування і покриття даного відволікання засобів.

У цьому складається причина дефіциту коштів.

Для підвищення платоспроможності підприємства необхідно прибуток, отриманий від основної діяльності, направляти на збільшення найбільш ліквідної частини оборотного капіталу, тобто коштів. Хоча цей крок може розглядатися як неефективне використання ресурсів підприємства, але в дійсній ситуації це необхідно. По-друге, зробити розрахунки по визначенню оптимального запасу товарно-матеріальних цінностей, а необґрунтовану суму запасів варто реалізувати чи використовувати, не збільшуючи запасів у майбутньому періоді; у третіх, оптимізувати відносини з покупцями і замовниками.

Керівництву підприємства в майбутньому звітному періоді не слід нарощувати запаси, а вільні кошти направити на погашення кредиторської заборгованості, інакше існує імовірність зменшення рівня платоспроможності.

Значний обсяг коштів підприємства відвернений у розрахунки, при цьому його розмір залишається досить високим. Виходячи з викладеного, варто змінити політику в області продажів, з метою збільшення оборотності і вивільнення коштів.

Аналітичні дані свідчать про те, що відбулося зниження темпів приросту обсягів реалізації продукції у порівнянні з попереднім періодом, тому підприємству варто впроваджувати більш широкий спектр товарів, що надаються споживачам.

Цей захід, по-перше, сприяє до збільшення продуктивності праці, по-друге, зниженню витрат, наслідком цих змін виступає реальна можливість збільшення обсягів реалізації продукції і зниження собівартості.

Аналіз фінансових коефіцієнтів дозволив виявити той факт, що в даний час поточна платоспроможність підприємства у великому ступеню залежить від надійності дебіторів. Тому працівникам підприємства варто чітко відслідковувати терміни погашення дебіторської заборгованості, а за результатами оцінки на виявлену прострочену чи таку, що має високу імовірність не погашення заборгованості, створювати резерви по сумнівних боргах.

Висновки

В теперешній час більшість українських підприємств не можна характеризувати як стабільні та такі, що мають стійкий фінансовий стан. Саме в такий час особливо гостро постає питання аналізу та дослідження фінансового стану підприємства, пошуку нових підходів до цієї проблеми. Фінансовий стан підприємства – це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Проведений в роботі аналіз являє собою комплексну оцінку фінансового стану підприємства, шляхом аналізу структури активу і пасиву балансу, аналізу показників ліквідності, рентабельності, платоспроможності.

Чистий прибуток ПТФ “Барс” у 2002 році збільшився в порівнянні з аналогічним періодом 2001 року на 12,0 тис. грн. чи на 127,7%.

На вищевказане збільшення вплинуло головним чином збільшення виручки від реалізації продукції на 37,2 тис. грн. чи на 16,2 %. Крім того, собівартість збільшилася у меншому обсязі – на 14,6%, що і вплинуло на менше збільшення витрат (у відносному виразі), ніж виручки від реалізації – на 11,4 відсотка проти 16,2%.

У такий спосіб фактори, що зменшують чистий прибуток по сумі були перекриті дією факторів, що збільшують його, що в підсумку й обумовило зростання балансового прибутку в 2002 році в порівнянні з попереднім на 13,5 тис. грн.

Що стосується зміни рентабельності підприємства, то пказник рентабельності реалізованої продукції за аналізуємий період зріс з 5,3% у 2001 до 9,6% у 2002 році, тобто збільшився на 4,3 %. Це говорить про те, що в 2002 році кожна 1 грн. реалізації приносила у середньому близько 9,4 коп. балансового прибутку.

Показник рентабельності продажів по чистому прибутку також зріс у 2002 році з 4,1 на початок до 8,0 на кінець періоду. Це свідчить про те, що попит на продукцію зріс. У такий спосіб у 2002 році на 1 грн. реалізованих товарів і послуг підприємство мало 8,0 коп. чистого прибутку.

Відповідно зросла і загальна рентабельність - на 4,3% і склала до кінця 2002 року 9,6%.

У цілому можна відзначити, що всі показники рентабельності підприємства знаходяться на достатньому рівні, що говорить про ефективне господарювання ПТФ “Барс”.

Деякі показники, що характеризують платоспроможність, знаходяться на рівні нижче норми, що порозумівається, в основному, наявністю в підприємства значних запасів готової продукції та кредиторської заборгованості, що збільшилася в 2002 році майже на 63%. Це говорить про те, що на підприємстві не досить добре організоване керування кредиторською заборгованістю, що її погашення відбувається занадто повільними темпами. Для рішення сформованої ситуації, підприємству необхідно чітко структурувати усі борги по термінах виплати і намагатися виплачувати їх у порядку черговості.

Частка оборотних коштів у складі майна досить висока (99%). Не дивлячись на це, підприємство відчуває потребу в оборотних коштах. Таке положення на підприємстві склалося через заморожування значної частини оборотних коштів у виді готової продукції, що складає 92,7% від оборотних активів.

Для правильного планування доходів і витрат, фінансових показників і прибутку підприємств в даний час все більшого значення набувають спеціалізовані комп’ютеризовані системи оперативного і фінансового обліку. Їх застосування в діяльності товариства значно спростить процеси планування, використання і контролю за фінансовими ресурcами.

До