К/р з фінансового менеджменту

ЗМІСТ

1. Об’єкт і суб’єкт фінансового менеджменту…………………………….3

2. Класифікація фінансових ризиків………………………………………..5

3. Розробка цінової політики та її оптимізація на підприємстві………….9

Список використаної літератури…………………………………………..12

1. Об’єкт і суб’єкт фінансового менеджменту

Менеджмент з англійської “manage” – управляти. Відповідно фінансовий менеджмент – це процес управління формуваннням і використанням фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об’єднань і громадян, якщо вони здійснюють фінаносві операції. Фінаносвий менеджмент це також сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких здійснюється управління фінінсовими ресурсами.

Об’єктивність функціонування фінансів в економічній системі зумовлює об’єктивність фінаносвого менеджменту. За економічним змістом фінаносвий менеджмент – це приведення в дію для досяґнення високої ефективності фінансової діяльності всіх складових фінансового механізму.

Фінаносвий менеджмент грунтується на знаннях економічних законів розвитку суспільства, закономірності розподілу валового внутрішнього продукту між державою та суб’єктами господарської діяльності, державою і населенням, між галузями економіки і територіями. Все це здійснюється за допомогою фінансового механізму, котрий є системою взаємопов’язаних елементів, за допомогою яких фінаносвий менеджер здійснює цілеспрямований вплив у цілому на господарську або зокрема на фінансову діяльність на всіх рівнях економічної системи.

Фінаносвий менеджмент включає об’єкт і суб’єкт. Об’єктом управління є централізовані й децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб’єкт управління - фінаносвий аппарат, що зосереджений у фінансових службах міністерств, відомтсв, об’єднань, підприємств і організацій, апараті міністрества фінансів і місцевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ревізійному апараті, інших фінансових інститутах. Усі зазначені підрозділи фінансового апарату мають свої функції і сферу впливу на фінансові відносини в державі.

Суб’єкт фінаносвого менеджменту впливає на об’єкт через фінаносвий механізм. Основними формами цього впливу є фінаносве планування і прогнозування, фінансове регулювання, фінансовий облік і контроль. Форми, як і методи впливу, здійснюються при використанні певних фінансових інструментів, до яких належать фінансові норми, фінансові ліміти, стимули, санкції тощо.

Центральне місце у фінансовому менеджменті посідає фінаносве планування й прогнозування, в процесі яких проводиться оцінка стану фінансів у державі, в підприємницьких структурах, в установі чи організації, виявляються можливості щодо збільшення фінансових ресурсів, їхнього неефективного використання, скорочення непродуктивних витрат.

Фінансовий менеджмент як явище економічного життя має свою внутрішню багаторівневу структуру. Він включає різні суб’єкти й об’єкти управління, які зумовлюють особливості використання фінансових методів та інструментів. Загалом фінансовий менеджмент включає менеджмент державних фінансів, бюджетний менеджмент, фінансовий менеджмент у підприємницьких структурах, менеджмент у системі оподаткування, менеджмент на фінансовому ринку. Правову основу фінансового менеджменту становить фінансове законодавство.

2. Класифікація фінансових ризиків.

Ефективність організації управління ризиком багато в чому визначається класифікацією ризиків.

Під класифікацією ризику необхідно розуміти розподіл ризику на конкретні групи за певними ознаками для досягнення поставленої мети.

Обгрунтована класифікація ризику дозволяє чітко визначити місце кожного ризику у їхній загальній системі. Вона створює можливість для ефективного застосування відповідних прийомів і методів управління ризиком. Кожному ризику відповідає своя система засобів управління ризиком.

Кваліфікаційніа система включає групи, категорії, види, підвиди і різновидності ризиків.

Залежно від можливого результату (ризикової події) ризики можна поділити на дві великі групи: чисті (об’єктивні) та спекулятивні (суб’єктивні).

Об’єктивні ризики означають можливість отримання негативного або нульового результату. До них відносяться такі ризики: природні, екологічні, транспортні та частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгівельні).

Спекуятивні ризики виявляються у можливості одержати як негативний, так і позитивний результат. Саме до них відносяться фінансові ризики, які є частиною комерційних ризиків.

У залежності від основної причини виникнення ризиків відповідні групи поділяються на наступні категорії: природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційні ризики.

Комерційні ризики являють собою загрозу втрат у процесі фінансової господарської діяльності. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної угоди.

За своєю структурною ознакою комерційні ризики діляться на майнові, виробничі, торгівельні і фінансові.

Майнові ризики – це ризики, які пов’язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжку, диверсію, недбалість, перенапругу технічної і технологічної систем і т.п.

Виробничі ризики – ризики, які є наслідком зупинки виробництва через вплив різних факторів: пошкодження або загибелі основних і оборотних фондів, впровадження у виробництво нової техніки і технології.

Торгівельні ризики є ризиками, які призводять до збитків з причини затримки платежів, відмови від платежу у період транспортування товару, непоставки товару і т.п.

Фінансові ризики пов’язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів).

Фінансові ризики поділяються на три види: інвестиційний ризик, ризик країни, ризик купівельної спроможності.

До інвестиційних ризиків входять такі підвиди ризиків: кредитний ризик, процентний ризик, галузевий ризик та ризик банкуртства.

Кредитний ризик полягає у ймовірності несплати позичальником соновного боргу і відсотків, які належать кредитору. До кредитного ризику відноситься і ризик настання такої події, при якій емітент, що випустив боргові цінні папери, не в змозі сплачувати відсотків по ним або основної суми боргу.

Процентний ризик полягає у небезпеці втрат банківськими та іншими фінаносвими інститутами у результаті первищення процентних ставок, які сплачуються ними по залученим коштам, над ставками за наданими кредитами. До процентних ризиків відносяться також ризики втрат, які можуть понести інвестори у зв’язку зі зміною дивідендів по акціям, відсоткових ставок на ринку по облігаціям, сертифікатам та іншим цінним паперам.

Зростання ринкової ставки відсотку призводить до зниження курсової вартості цінних паперів, особливо облігацій з фіксованим відсотком. При підвищенні проценту може розпочатись масове скидання цінних паперів, які емітовані під нижчі фіксовані відсотки і за умовами випуску достроково приймаються над емітентом. Від процентного ризику потерпає інвестор, який вклав кошти у середньострокові і