Головна відмінність в процесах становлення змішаної економіки в Україні і в інших країнах полягає в тому, що останні мали вільну ринкову економіку і на засадах законів її природнього розвитку переходили до формування змішаної економіки, в якій державі відводилась досить значна регулююча роль. Іншими словами, відбувалось поступове "вбудування" держави в процес регулювання ринкової економіки.

Інверсійний тип формування ринкової економіки відрізняється від класичного, який є характерним для всіх розвинених країн, тим що він передбачає зовсім іншу направленість процесу, іншу послідовність кроків. Це шлях від державної економіки через роздержавлення до формування різних секторів економіки і в кінцевому рахунку до формування ринку. В цьому процесі значна роль належить державі, оскільки вона охоплює всю економіку. Спонтанний перехід до нової економної системи на засадах законів і механізмів ринкової економіки неможливий, оскільки нема самої ринкової економіки. Отже, незалежно від нашого бажання керівництво цим переходом, регулювання трансформаційними процесами повинна здійснювати держава.

Десять років системної трансформації економіки країн Центральної та Східної Європи, що входили в світову соціалістичну систему, під-тверджують залежність темпів економічного зростання від активної ролі держави. Порівняння питомої ваги державних витрат у ВНП свідчить, що у країнах з позитивними темпами економічного зростання (Польща, Угорщина, Словенія) доля державних витрат складає 45-50% у ВНП, а в країнах з від'ємною господарською динамікою вона ледь сягає 25-30%. Ще більш характерно, що доля бюджетних асигнувань у ВНП в країнах із зростаючими темпами економічного розвитку не лише не зменшилась, але в деяких країнах збільшилась в трансформаційний період. В 1990-1993 pp. ця доля зросла в Угорщині до 63%, а в Польщі і Словенії залишалась стабільною - близько 50% Наливайченко С. Завдання нової економічної системи України // Економіка. - 2001.- №5. - С. 52-54..

В Україні простежується тенденція до зменшення частки бюджетних витрат в обсязі ВВП.

Спрямованість на дерегуляцію в економіці слід вважати поспішною, тому що вона сприятиме зростанню розбалансованості і викривленням структури економіки.

Реалізація завдань трансформаційного процесу економіки України вимагає перш за все від економістів теоретико-методологічного ос-мислення його, але і "донині не висунуто нових парадигмальних постановок щодо трансформації пострадянського суспільства" Государственное регулирование рыночной экономики: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2001 - 280 с.

. Без цього не можливо розробити наукову концепцію економічної політики держави в перехідний період, яка б враховувала факторні особливості та досвід його здійснення в інших постсоціалістичних країнах, її засадні принципи повинні ґрунтуватись на вирішенні стратегічних завдань.

Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізму саморегулювання й державного регулювання, є побудова соціально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрямок, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, і означає перехід від "людини для еко-номіки" до "економіки для людини". Стратегію соціально-економічної політики України на сучасному етапі висвітлено в посланні Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 pp." та урядовій програмі "Реформи заради добробуту".

Основним елементом наукової концепції економічного розвитку України повинне бути визначення ролі держави в економіці. Це вимагає дій у двох протилежних напрямках: дерегулювання економіки, створення нормальних умов розвитку середнього і малого підприємництва, певного ступеня свободи індивіда від держави і в той же час посилення регу-лювання економіки з боку держави, направленого на створення умов для розвитку людини і суспільства та їх соціального захисту.

Калейдоскопічна зміна урядів, переслідування здебільшого полі-тичних цілей у своїх діях, безвідповідальність владних структур перед суспільством призвели до того що, незважаючи на існування різних програм економічного і соціального розвитку, особливістю перехідного періоду в Україні є те, що до цього часу залишається не визначеною роль держави в регулюванні економічних процесів, не завершена перебудова управлінського апарату, не існує рівноваги між державним регулюванням і ринковим саморегулюванням ("невидимої руки"). Відсутність чітко визначених місця, ролі та функцій держави в перехідний період призвели вже на початку його проведення до того, що такі важливі засадні транс-формаційні процеси - роздержавлення і приватизація, лібералізація цін, формування ринкової інфраструктури, демократизація економіки і т.п. -відбувались в Україні у викривленому вигляді, обумовили не передбачені заздалегідь наслідки.

Відсторонення держави від регулюючо-створюваної ролі в перехідній економіці проявилось і в розвитку негативних соціально-економічних явищ у нашій країні. Вони, в свою чергу, поглибили кризу, надали їй перманентного, системного характеру. За дев'ять років реформ ВВП України скоротився з 157,9 млрд. дол.. США (1990) до ЗО млрд. дол.. США (1999), тобто на 74% Єщенко П. Економіка перехідного періоду: теоретико-методологічні і методичні підходи // Економіка України. - 2001. - №5. - С. 52-58.. Але головним негативним наслідком здійс-нюваних реформ є зневіра пересічних громадян в можливість позитивних зрушень, несприйняття ринкових трансформацій. Так, суспільство, в якому ми живемо, визнають своїм менше 30% громадян, а 63% вважають, що держава взагалі відвернулась від них Неверов Г. Таємниці макроекономіки // Економіст. - 2001. - №6. - с.зз..

Невиправдано низькою в Україні, на