Наявність державного сектору, як свідчить практика господарювання високорозвинених країн, є об'єктивною умовою функціонування сучасної ринкової економіки. При цьому держава виступає одним з найбільших роботодавців. Великі державні корпорації забезпечують роботою близько 20% самодіяльного населення і здійснюють до 50% усіх інвестицій. В Італії державний сектор дає приблизно 40% ВВП, а у Франції цей показник сягає 30%. Наливайченко С. Економічні підйоми вдосконалення державного регулювання // Економіка України. - 2001. - №11. - С.35-41.

В Україні не цілком вироблена державна політика по відношенню до державного сектору, його меж і сфери використання. За цих умов йде процес руйнування державної власності. Але держава не повинна усуватися від виконання своїх економічних функцій в результаті відмови від власності. Адже важливими є не сама по собі відмова від державної власності як такої, а усунення її монопольного становища. Це тим більше справедливо для держави економіки перехідного періоду.

Важливою особливістю стрімко здійснюваних реформ явилось "розчинення" державних інтересів в інтересах політико-фінансових груп, висока ступінь "приватизації" інститутів держави і суспільства кланово-корпоративними структурами, які претендують на виконання функцій держави. Суттєве ослаблення ролі держави в ході ринкової трансформації не є випадковістю, воно результат швидкого руйнування адекватних командно-адміністративній системі інститутів і деформованого станов-лення ринкових структур. Нова економічна, соціальна якість української держави сформується із виникненням громадянського суспільства, яка зможе надійно контролювати державну бюрократію, змушуючи її працювати в інтересах суспільства.

Отже, розгляд сучасної економіки України дає змогу характеризувати її як перехідну. Побудова середовища для дії ринкових регуляторів потребує надто тривалого часу. Це вимагає усвідомлення суспільством державного регулювання перехідної економіки як об'єктивної необ-хідності, що сприятиме прискоренню трансформаційних перетворень її в соціально-орієнтовану ринкову економіку. Разом з тим наголошуючи на необхідність виконання державою своїх регулюючих функцій в транс-формаційній економіці, слід пам'ятати про недосконалість самих інститутів економіки як держава і ринок, їх недосконалість обумовлена, з одного боку, тим що обидва інститути обмежені у можливостях впливу на розвиток економіки. З іншого боку, навіть в межах властивих їм можливостей ці інститути виконують свої функції не ідеально. Тому врахо-вуючи досвід світової практики, слід здійснювати реформаторські стра-тегії шляхом використання державних і ринкових механізмів регулювання в їх оптимальному поєднанні.

3. Державна власність в Україні - проблеми та перспективи

Упродовж усього радянського періоду в Україні панувала лише державна власність. На початку 1990-х років частка державної влас-ності становила 88%, колгоспно-кооперативної - 11% (у тім числі житлові кооперативи), власність громадян - близько 1%. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка. За ред. 3. Ватаманюка, С. Панчишина. - К.: Альтернативи, 2001, С.54

Такі умови спричинили негативні тенденції в економіці Украї-ни. У державних підприємств із їхніми застарілими фондами не було стимулів для поліпшення технології, відсутність конкуренції усуну-ла прагнення до зниження витрат виробництва. У незалежній Украї-ні, яка взяла курс на становлення ринкової економіки державні під-приємства лягли непосильним тягарем на бюджет держави. Проте для приватизації радянської економіки недостатньо перетворити державну власність на приватну, необхідно реформувати всю систе-му, створюючи супутні інститути. Суть перехідного періоду полягає у проведенні трансформаційного процесу, зміні моделі розвитку на-ціональної економіки. Черняк В. Модель економіки: вибір України // Економіка України. -1995.-№ 9.-С. 31

Головними напрямами переходу до ринку пострадянських країн є такі: роздержавлення; приватизація; структурна перебудова економіки; формування ринкової інфраструктури. Успіх економічних реформ багато в чому залежить від того, як відбудеться формування структури власності.

Із переходом власності від держави до приватних осіб реформування економіки не завершується, а отримує потужний старт, оскільки лише починається поступове формування стійкої та ефективної системи прав власності. Хоча ці процеси є тривалими і недешевими, альтернативи перебудові структури власності нема.

Проведення приватизації - не мета, а засіб підвищення продук-тивності праці й ефективності виробництва. На неї покладено функ-цію каталізатора виникнення нових економічних відносин у суспіль-стві загалом.

Успішно проведена приватизація допомагає виконати певні за-вдання, а саме: сформувати ринкові відносини; роздержавити систему управління, відшукати ефективного власника та прогресивні механізми управління; полегшити тягар дефіциту державного бюджету і збільшити надходження до нього додаткових коштів; сформувати соціальний прошарок приватних власників як основу нового суспільно-політичного й економічного уст-рою; залучити інвестиції для оновлення основних фондів підприємств; організувати фондовий ринок як механізм розподілу та перерозподілу капіталу.

Зі світового досвіду відомо, що найефективнішою є національна економіка, в основі якої - приватна власність. Крах командної системи в Україні поставив за-вдання переходу до ринкової економіки. Мільйони громадян України отримали перші уроки ринку саме в процесі приватизації. Бондар О. М. Особливості приватизації в Україні у 1999 році // Українсь-кий інвестиційний журнал - 1999. - № 6-7. - С. 45.

Підприємство лише тоді працюватиме відповідно до законів ринкової економіки, тобто ефективно, коли в нього є реальний власник, зацікавлений у його роботі. Коли йдеться