Головним завданням аграрної реформи стало формування ефективного сектору економіки, головною ланкою якого є прибуткові, конкурентноспроможні як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках господарства.
      Аграрна реформа в Україні має десятирічну історію і характеризується певною послідовністю та етапністю реалізації. Можна визначити наступні її етапи:

земельна реформа та реформування майнових відносин в агропромисловому комплексі;

створення на базі колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) нових форм господарювання на засадах приватної власності на майно і землю з широким застосуванням орендних відносин;

забезпечення післяреорганізаційної підтримки реформованих і новостворених господарств та формування ринкової інфраструктури у сільському господарстві.Див. Журнал “Національна безпека і оборона” №5(17), 2001р., С.62-65 ()

Створення нової системи земельних відносин на основі приватної власності на землю, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад i держави, забезпечення гарантій прав на землю стало ключовим моментом аграрної реформи. Земельна реформа стала необхідною умовою не лише аграрної, а й усієї економічної реформи, без її здійснення був би неможливим перехід до ринкових відносин.

Формально, точкою відліку земельної реформи є прийнята 18 грудня 1990р. Постанова Верховної Ради Української РСР «Про земельну реформу», якою передбачалося виділення земель запасу для організації селянських (фермерських) господарств, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва з одночасною передачею їх у приватну і колективну власність.

Законом України «Про форми власності на землю» (1992р.) було запроваджено приватну власність на землю. Там само с. 63. Час вимагав юридичного закріплення тодішніх реалій, поетапного зняття обмежень на шляху формування нових відносин. У 1992р. було прийнято новий Земельний кодекс України, що заклав передумови ліквідації монополії держави на землю: вводилися поняття середньої земельної частки, порядок визначення її величини, перелік осіб, які мають право на отримання цієї частки.
      Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» (1994р.) було задекларовано визнання права на земельну частку (пай) об’єктом купівлі-продажу, дарування, успадкування, міни, застави, а також передачі в оренду. Іншим Указом — «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (1995р.) — було запроваджено сертифікат на право на земельну частку (пай).

Ці та інші нормативно-правові акти зумовили економічний, соціальний і правовий зміст земельної реформи і дали можливість провести паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) і організацій та видати громадянам відповідні сертифікати.

Перший етап, пов’язаний з роздержавленням землі, її паюванням і приватизацією завершився видачею понад шести мільйонам селян сертифікатів на земельну частку (пай), упорядкуванням майнових відносини колгоспів, що були реформовані у КСП. Див. Журнал “Національна безпека і оборона” №5(17), 2001р., С.63 ()

В ході проведення земельної реформи змінювалися відносини власності на землю, структура землеволодінь і землекористувань, була запроваджена плата за землю, оренда земельних ділянок, їх купівля-продаж, дарування, обмін.

Паралельно зі змінами в структурі власності на майно і землю, розпочалися процеси формування нових господарських структур. На базі КСП формуються сільськогосподарські товариства з обмеженою відповідальністю, приватні агрофірми, особисті підсобні господарства, сільськогосподарські кооперативи, селянські (фермерські) господарства.

Станом на 1 грудня 2001р., функціонувало вже більше 2600 нових формувань ринкового типу, створених на базі колишніх КСП. Це складало 20% від існуючих на той час КСП. Впевнено заявили про себе понад 35 тис. фермерів. Почав ставати на ноги і малий бізнес у сільській місцевості — біля 11 млн. особистих підсобних господарств розширили свої земельні наділи. Див. Журнал “Національна безпека і оборона” №5(17), 2001р., С.64 ()

Одним із найбільш ефективних заходів аграрної реформи став Указ Президента України від 3 грудня 1999р. «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», який став початком «оксамитової революції» у реформуванні АПК. В ході його реалізації завершився етап реформування КСП, перехід від колективної до приватної власності на майно та землю — шляхом створення приватних підприємств і широкого застосування орендних відносин на землю. Він зумовлений радикальним політичним рішенням, яке ввело процес реформування у цивілізоване правове русло, вселило в людей довіру до державної політики, сприяло подальшому розвитку приватної ініціативи в аграрній сфері.

В ході виконання цього Указу структура недержавних сільськогосподарських підприємств зазнала істотних змін. Якщо станом на 1 грудня 1999р. найбільш поширеною формою аграрних підприємств були КСП (64%), то на початок 2003р. таких формувань практично не залишилося. Тільки протягом 2000р. частка господарських товариств у структурі аграрних підприємств збільшилася з 14% до 47%, сільськогосподарських кооперативів — з 2% до 24%, приватних підприємств — з 4% до 20%. Див. Журнал “Національна безпека і оборона” №5(17), 2001р., С.64 ()

Важливо відзначити, що землю змогли отримати не лише ті, хто безпосередньо працював у сільськогосподарських підприємствах, а й ті, хто тісно пов’язаний з життям сільської громади. Президентом України в розвиток Указу від 3 грудня 1999р. прийнято Указ «Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи», який передбачав виділення земельних ділянок працівникам соціальної сфери села.

Одним із основних напрямів державної політики є забезпечення умов для розвитку основи сільського господарства — великих товарних аграрних підприємств. Їх трансформація відбулася на базі власного управлінсько-кадрового потенціалу, за відсутності зовнішнього впливу на формування складу засновників, при переважному збереженні майнового комплексу.
      Земельні площі колишніх КСП зберегли єдиним масивом 7434 підприємства (56,9%). Користувачами цілісного майнового комплексу (або частини) колективних сільгосппідприємств стали 10378 (79,5%) новостворених підприємств. Там само.

Впродовж 2000р. було практично завершено розпаювання землі, видачу земельних сертифікатів