К/р з Державного фінансового контролю

ПЛАН

1. Законодавчі акти і нормативні документи, що регламентують проведення контролю

Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" від 27 серпня 2000 p. № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба має забезпечити суворий контроль за використанням коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, а також контроль за збереженням державного і комунального майна всіма підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності й підпорядкованості. Головне контрольно-ревізійне управління України стає центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю.

Указ Президента є підставою для прийняття Закону про внесення змін і доповнень до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" стосовно порядку проведення ревізій і перевірок, прийняття обов'язкових до виконання рішень за фактами порушень фінансової дисципліни, нецільового використання бюджетних коштів, несплати податків, приховування отриманих доходів тощо. Починаючи з 2001 p. передбачено додаткові асигнування на матеріально-технічне забезпечення державної контрольно-ревізійної служби, будуть визначатися базові навчальні заклади для підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів державної контрольно-ревізійної служби.

Ринкові перетворення в економіці України спонукають до вивчення досвіду організації і методології контролю економічно розвинутих країн світу, але ні в якому разі не до копіювання зарубіжної практики. Заклики до впровадження міжнародних стандартів аудиту у вітчизняну практику позитивних результатів поки що не дали.

Аудит як галузь наукових знань і практичної діяльності виник в Україні у 90-ті роки. Поштовхом до становлення аудиторства стало прийняття в 1993 p. Закону України "Про аудиторську діяльність".

Зростання попиту на аудиторські послуги з боку суб'єктів підприємницької діяльності особливо відчувалося до 1 жовтня 1995 p., тобто до того терміну, коли необхідно було підтвердити достовірність звітних даних за 1994 p. (обов'язковий аудит, або аудит за законом). Але через неможливість забезпечити обов'язковий аудит за 1994 p. до вищевказаного строку постановою Верховної Ради України дату його завершення було перенесено на 31 березня 1996 p. Обов'язковий аудит усіх суб'єктів підприємницької діяльності було проведено й за 1995 p. Це певною мірою позитивно вплинуло на вирішення проблеми адаптації аудиторства в Україні. На жаль, за 1996 p. проведення обов'язкового аудиту було відмінено щодо більшості суб'єктів підприємницької діяльності, тобто було майже максимально призупинено виконання ст. 10 Закону України "Про аудиторську діяльність" (обов'язковий аудит). Однак аудиторська практика не відміняє діючий фінансово-господарський контроль, який потребує удосконалення і подальшого всебічного розвитку. Докорінної реорганізації він потребує після того, як відбулися радикальні зміни не тільки в організації і методології бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків (Плані рахунків), а й у складі фінансової звітності.

Вивчаючи стан бухгалтерського фінансового обліку необхідно враховувати, що основним джерелом контролю є економіко-правова структура фінансів суб'єктів підприємницької діяльності: пасив — звідки надійшли гроші, і актив — куди вони вкладені (інвестовані). Детальному дослідженню підлягають затрати і доходи, тобто дані управлінського обліку за центрами відповідальності. Таким чином, суть фінансово-господарського контролю полягає в регулюванні процесу відтворення відповідно до чинного законодавства.

Основними завданнями фінансово-господарського контролю відповідно до Указу Президента щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи є:—

перевірка дотримання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, стану обліку і звітності;—

прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов'язкових до виконання підприємствами рішень за фактами порушень фінансової дисципліни, нецільового використання коштів, несплати податків, зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів та приховування отриманих доходів;—

звертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави до судів і арбітражних судів;—

періодичне проведення планових ревізій і перевірок використання бюджетних коштів та позабюджетних фондів, збереження майна, однак не рідше одного разу на три роки;—

встановлення адміністративної відповідальності за недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, нецільове використання коштів бюджетів і позабюджетних фондів, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;—

здійснення фінансового контролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду й прокуратури з метою недопущення паралелізму й дублювання;—

систематичне інформування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їх усунення та притягнення винних до відповідальності.

Указом Президента України Генеральній прокуратурі України, іншим правоохоронним органам запропоновано забезпечити належний розгляд матеріалів, переданих контрольно-ревізійною службою, про виявлені факти порушень у використанні коштів бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів та державного і комунального майна, а також своєчасно реагувати на факти порушення порядку розгляду матеріалів, що надходять від контролюючих органів.

У перехідний період до ринкових відносин особливого значення набуває не тільки перевірка господарських операцій, а й профілактика правопорушень.

У ринкових умовах господарювання контроль є важливим чинником ефективного управління виробничими й комерційними структурами, здійснюваного для отримання максимального прибутку і виконання зобов'язань перед державою щодо сплати податків.

Відповідно до законодавчих, нормативно-інструктивних матеріалів контролюючі органи наділені широкими правами. Це дає їм змогу добитися повноти і якості контролю. Вони володіють правом не тільки досліджувати документи, фінансову звітність, а й проводити обстеження, здійснювати контрольні обміри виконаних робіт, інвентаризації, аналізувати техніко-економічні показники, робити висновки та вносити рекомендації щодо усунення виявлених негативних явищ і їх попередження.

Фінансово-господарський контроль виконує такі основні функції: профілактичну, інформаційну і мобілізуючу.

У ринковому середовищі контролю підлягає вся господарсько-фінансова діяльність