"Запаси". Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважаються предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.
За дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів у експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.
З метою забезпечення збереження вказаних предметів у експлуатації має бути організований належний контроль за їх рухом. Підприємство покликано вести оперативний облік МШП у кількісному вираженні. Встановлено, що при поверненні на склад з експлуатації таких предметів, що придатні для подальшого використання, вони оприбутковуються за дебетом рахунка 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунка 71 "Інший операційний дохід".
Перевірка МШП здійснюється за видами предметів за однорідними групами відповідно до встановленого аналітичного обліку їх.
Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси" передбачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.
На МШП, що є в складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів, тобто списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збереженням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу необоротних активів і вони підлягають амортизації.
Якщо строк експлуатації МШП не перевищує року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибутку.
Визначення зносу дорогоцінних швидкозношуваних предметів здійснюється за такими методами:—
на основі термінів використання в місяцях;—
за участю в обсягах діяльності;—
відрахуванням 50 % вартості при передачі зі складу в експлуатацію і 50 % за ціною можливого використання;—
100 % вартості внаслідок передачі зі складу в експлуатацію.
На підприємстві ревізор знайомиться з організацією й оформленням матеріальної відповідальності за МШП.
Крім того, він вивчає інвентарні книги (відомості),прибуткові документи, записи в регістрах аналітичного обліку.
Результати інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом складання порівнювальної відомості.
Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вищевказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення.
Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.
Скасований Інструкцією з обліку основних засобів бюджетних установ (Наказ ГУДКУ №124 від 19.12.97 р.) субрахунок 014 "Білизна, постільні речі, одяг та взуття" з'явився у новому Плані рахунків під тією ж назвою та кодом 114. На субрахунку 114 обліковуються з виокремленням у групи такі необоротні матеріальні активи:
- бiлизна (сорочки, халати);
- постільні речі та постільна білизна (матраци, подушки, ковдри, простирадла, підодіяльники, наволочки, покривала, мішки спальні тощо);
- одяг i обмундирування, включаючи спецодяг (костюми, пальта, плащі, кожухи, плаття, кофти, спідниці, куртки, штани тощо);
- взуття, включаючи спеціальне (черевики, чоботи, сандалії, валянки тощо);
- спортивний одяг i взуття (костюми, черевики тощо).
Тимчасові нетитульні споруди, які традиційно не належали до складу основних засобів, виокремлено в субрахунок 115 "Тимчасові нетитульні споруди" з розподілом зазначених об'єктів обліку за двома групами: 1) тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; 2) сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки тощо).
Складові субрахунка 116 "Природні ресурси", серед яких: мінеральні копалини, нафтові свердловини, родовища корисних копалин внутрішніх вод, смуги будівельного лісу, що, згідно з чинним законодавством, належать бюджетній установі, - взагалі є новими об'єктами обліку для бюджетних установ. З огляду на характер їх діяльності, логічно припустити, що використання цього субрахунка вкрай обмежене.
Субрахунок 117 "Інвентарна тара" призначений для обліку інвентарної тари тривалого використання для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах чи для здійснення технологічних процесів, сховищ для зберігання рідких та сипучих речовин (баки, скрині, чани, засіки тощо); шаф торговельних та стелажів; іншої інвентарної тари.
На субрахунку 118 "Матерiали довготривалого використання для наукових цілей" облiковуються матеріали, одержані зі складу в лабораторію або iншi структурні підрозділи науково-дослідних інститутів, вузів для науково-дослiдних робiт, які використовуються неодноразово або тривалий час, а також матерiали, що є об'єктами наукових досліджень. В установах культури на цьому субрахунку обліковуються дорогі матерiали, одержанi зi складу для реставрації i ремонту видань мистецтва, музейних цiнностей та пам'яток архітектури.
Облік необоротних матеріальних активів, що мають специфічне призначення й обмежене застосування лише в окремих галузях, здійснюється на субрахунку 119 "Необоротні матеріальні активи спеціального призначення".
Зауважимо, що зазначена група необоротних активів, об'єднана рахунком 11, має специфічний порядок аналітичного обліку, а саме: спрощений, груповий та інші.
3. Основні положення Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
Період оподаткування прибутку підприємств протягом 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) років свідчив про певну стабілізацію податкової системи. Механізм оподаткування прибутку тоді сформувався згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», що був ухвалений 28 грудня 1994 p. Протягом указаного періоду в оподаткування прибутку