на-прямки спрямування коштів централізованого фонду, яких не було за умов командно-адіміністративної системи. Так, низку видатків перекладено на позабюджетні, соціальні та економіч-ні фонди у державному бюджеті України та місцевих бюдже-тах. Знайшли також відображення нові напрямки витрачання і бюджетних коштів, а саме — соціальний захист населення, надання бюджетних позик, зовнішньополітична та зовнішньо-економічна діяльність, національна оборона, обслуговування державного зовнішнього боргу, національна космічна програ-ма тощо.
Видатки бюджету поділяються на певні види, які можуть характеризуватись якісно та кількісно.
Якісна ознака видатків характеризує їхнє суспільне призначення, а кількісна — загальний обсяг. Ці дві ознаки можуть бути у протиріччі. Так, наприклад, потреби держави, що ви-значаються якісною ознакою, часто перевищують кількісну, тобто суму видатків, яка потрібна для задоволення відпо-відних потреб держави. Це призводить до негативних наслід-ків, а саме — до недофінансування видатків, передбачених законом про державний бюджет, зростання зовнішнього та внутрішнього боргу, дефіциту бюджету та інфляції.
Під час кризи фінансові можливості держави обмежені, тому потреби суспільства не відповідають обсягам наданих коштів. Видатки бюджету у повному та всебічному обсязі характеризуються тим, яку вони відіграють роль і яке місце посідають у процесах суспільного відтворення, яке їхнє соці-альне призначення.
За соціальним призначенням видатки державного бюджету України поділяються на: соціальний захист населення; фінан-сування соціально-культурних закладів, установ; фінансуван-ня науки, народного господарства і державних капітальних вкладень; фінансування національної оборони; правоохорон-ної діяльності та .забезпечення безпеки держави; утримання органів законодавчої, виконавчої та судової влади; фінансу-вання зовнішньополітичної діяльності; заходів, пов'язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціаль-ним захистом населення; видатки з обслуговування держав-ного зовнішнього та внутрішнього боргів та інші видатки.
Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але ст.18 Закону “Про бюджетну систему України” визначає функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні видатки і видатки розвитку.
Поточні видатки – це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.
До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.
При розподілі видатків між окремими ланками бюджетної системи України загальними, принциповими положеннями є значимість, підвідомчість, підпорядкованість тих чи інших об’єктів фінансування, їх територіальне розміщення та інші. Закон України “Про бюджетну систему України” в ст.19, 20 встановлює перелік видатків основних ланок бюджетної системи України. Цей перелік разом з бюджетною класифікацією є основою структури видатків щорічного Закону про Державний бюджет України.
У складі Державного бюджету України передбачається резервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків державного бюджету.
Основними актами , які регулюють видатки місцевих бюджетів, є Закони України “Про бюджетну систему України” та “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Перелік конкретних видатків кожного з місцевих бюджетів встановлюється відповідною Радою. При цьому Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” підкреслює, що сільські, селищні, міські, районні в містах Ради і їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Крім цього, законодавством передбачено поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини:
а)видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування і
б)видатки, пов’язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.
В республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських(міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворюються резервні фонди у розмірі до одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження цих бюджетів.
У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим і всіх місцевих бюджетах утворюється оборотна касова готівка, яка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, встановлених під час затвердження відповідного бюджету.
Державний дефіцит
Бюджетний дефіцит не означає незбалансованості бюджету – це невідповідність лише постійних власних доходів державного бюджету його видатками. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обґрунтованої політики його покриття.
Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту:
скорочення бюджетних витрат;
пошук джерел додаткових доходів;
випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат;
позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.
Бюджетний дефіцит в Україні – це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.
При виникненні бюджетного дефіциту уряд повинен або додатково друкувати гроші, або позичати в населення. Нагромаджені позичкові суми називаються державним боргом. Більша його частина знаходиться в короткотривалих цінних паперах (векселях державної скарбниці).
Уряди часто ідуть на позику грошей, хоча це веде до зростання державного боргу. Державний борг являє собою суму заборгованості держави власникам його цінних