паперів, національним і міжнародним фінансовим організаціям, а також іншим державам – кредиторам. Більшість країн світу нині мають великі державні борги. Так, наприклад, дефіцит державного бюджету США починаючи з 1981 р. щорічно перевищував 100 млрд.дол., а в деякі роки – 200 млрд.дол.. В 1991 р. загальна сума боргу склала більше 3 трлн.дол.. В результаті цього платежі держави по процентах збільшились з 53,3 млрд.дол. в 1980 р. до 154 млрд.дол. в 1988 р., тобто з 2% по відношенню до ВНП до 3,3 %, що означало збільшення з 3989 дол. до 10568 дол. в розрахунку на одного жителя країни
Дефіцит держбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться на рівні 2-3% ВНП. У противному випадку він негативно відбивається на функціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки в цілому.
ДЕФІЦИТНИЙ БЮДЖЕТ
2. Учасники фінансового ринку і їх діяльність на ньому.
Ринок – це взаємодія продавців і покупців. Кожний з них самостійний у своїх діях. Покупцями можуть бути окремі громадяни; родини; фірми; посередники, що здобувають товари для наступного продажу; державні установи. Роль ринку в економіці визначається наступними моментами: ринок сприяє раціональному розподілу ресурсів, ринок впливає на обсяг і структуру виробництва, ринок оздоровлює економіку, звільняєте від збиткових неконкурентоспроможних підприємств, ринок змушує споживача вибирати раціональну структуру споживання, ринкові ціни виступають носіями економічної інформації. Ринок підрозділяється на: ринок продовольчих і промислових товарів, ринок послуг, ринок житлової площі, ринок засобів виробництва, ринок робочої сили, ринок інновацій, ринок духовного й інтелектуального продукту, ринок грошей, валюти, цінних паперів (фінансовий чи ринок позичкових капіталів).
Для початку дамо визначення терміна “фінанси”. Термін finansia виник у XIII-XV ст. у торгових містах Італії і спочатку позначав будь-який грошовий платіж. Подальше вживання - як поняття, зв'язаного із системою грошових відносин між населенням і державою з приводу утворення держфондів коштів. Тобто даний термін відбивав:
по-перше, грошові відносини між двома суб'єктами;
по-друге, суб'єкти мали різні вдачі в процесі цих відносин;
по-третє, у процесі цих відносин формувався загальнодержавний фонд коштів - бюджет. Отже, ці відносини носили фондовий характер;
по-четверте, регулярне надходження засобів у бюджет не могло бути забезпечене без додання податкам, зборам і іншим платежам державно-примусового характеру.
Фінанси - це сукупність грошових відносин, організованих державою, у процесі яких здійснюється формування і використання загальнодержавних фондів коштів для здійснення економічних , соціальних і політичних задач".
Фінанси являють собою сукупність грошових відносин, що виникають у процесі створення фондів коштів і суб'єктів державної, приватної, колективної й ін. форм господарювання і держави і використання їх на меті відтворення, стимулювання і задоволення соціальних нестатків суспільства. У загальній сукупності фінансових відносин виділяють три великі взаємозалежні сфери: фінанси суб'єктів, що хазяюють, страхові, державні суб'єкти. Формуються фінансові ресурси за рахунок таких джерел: власні і прирівняні до них засобу (акціонерний капітал, пайові внески, прибуток від основної діяльності, цільові надходження й ін.); мобілізовані на фінансовому ринку як результат операцій з цінними паперами; бюджетні субсидії, що надходять у порядку перерозподілу (субвенції, страхове відшкодування і т.п.).
Державні фінанси є засобом перерозподілу вартості суспільного продукту і частини національного багатства. В основі їх лежить система бюджетів. Окремим з елементів у системі державних фінансів включаються позабюджетні фонди для фінансування окремих цільових заходів (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд зайнятості).
Фінанси - один з найважливіших інструментів, за допомогою якого здійснюється вплив на економіку суб'єкта, що хазяює, (країна, регіон, підприємство й ін.). Фінансовий механізм являє собою систему організації, планування і використання фінансових ресурсів. До складу фінансового механізму входять:
а) фінансові інструменти;
б) фінансові прийоми і методи;
Підсистеми, що забезпечують, (кадрове, правове, нормативне, інформаційне, технічне і програмне забезпечення).
"Фінансові інструменти" - різні форми короткострокового і довгострокового інвестування, торгівля якими здійснюється на фінансових ринках. До них відносяться кошти, цінні папери, форвардні контракти, фьючери і свопи.
Фінансовий ринок являє собою організовану чи неформальну систему торгівлі фінансовими інструментами. На цьому ринку відбувається обмін грошима, надання кредиту і мобілізація капіталу. Основну роль тут грають фінансові інструменти, що направляють потоки коштів від власників до позичальників. Товаром виступають гроші і цінні папери.
Фінансовий ринок призначений для встановлення безпосередніх контактів між покупцями і продавцями фінансових ресурсів. Прийнято виділяти кілька основних видів фінансового ринку: валютний ринок, ринок золота і ринок капіталів.
На валютному ринку відбуваються валютні операції через банки й інші кредитно-фінансові установи.
На ринку золота відбуваються наявні, оптові й інші угоди з золотом.
На ринку капіталів акумулюються й утворяться довгострокові капітали і боргові зобов'язання. Він є основним видом фінансового ринку в умовах ринкової економіки за допомогою якого компанії вишукують джерела фінансування своєї діяльності. Ринок капіталів іноді підрозділяється на ринок цінних паперів і ринок позичкових капіталів. Ринок цінних паперів, у свою чергу, підрозділяється на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий.
Первинний ринок цінних паперів - випуск і первинне розміщення цінних паперів. На цьому ринку компанії одержують необхідні фінансові ресурси шляхом продажу своїх цінних паперів.
Вторинний ринок призначений для звертання раніше випущених цінних паперів. На вторинному ринку компанії не одержують фінансових ресурсів безпосередньо, однак цей ринок є винятково важливим, оскільки дає можливість інвесторам при необхідності одержати назад кошти, вкладені в цінні папери, а також одержати доход